«Пісня про Гайавату»�1885

Генрі ЛОНГФЕЛЛО

1807 - 1882

Походив з давньої Йоркширської сім'ї, що переселилася в Америку в XVII ст. Народився 27 лютого 1807 року в місті Портленд (штат Мен) в родині адвоката. У дитинстві захоплювався читанням, складати вірші почав дуже рано. Коли газета вперше опублікувала його вірші, Генрі було 13 років. Початкову освіту отримав в Портленді, згодом навчався в Боудін - коледжі (Брансвік, штат Мен) і Гарвардському університеті.

Лонгфелло був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету і після цього повністю присвятив себе літературній творчості.

Хоча в житті Лонгфелло були і трагічні події — передчасна смерть першої дружини та загибель другої під час пожежі у 1861 p., його від початку і до кінця літературної діяльності завжди супроводжував успіх. Вже перша поетична збірка «Голоси ночі» ( 1839) зробила його відомим, і його слава зростала з виходом кожної нової збірки: «Балади й інші вірші» (1841), «Вежа у Брюґґе й інші вірші» (1845), «На березі моря та біля каміну»(1850) й ін.�У своїх віршах Лонгфелло звертався і до недавнього минулого Америки, і до життя перших поселенців.

Поема — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери.

У 1855 р. Лонгфелло завершив працю над найвизначнішим твором свого життя – поемою «Піснею про Гайавату».

Основа поеми – міфи північноамериканських індіанців

Індіанці – корінні жителі Північної Америки

Представники племен-жителів Америки до приходу європейців

До відкриття Колумбом Америки та колонізації у регіоні проживали 60 мільйонів людей.

Через століття - 6 000000.

Культурна спадщина американських індіанців була втрачена.

У поемі «Пісня про Гайавату» Генрі Лонгфелло використав міфологію американських індіанців з племені оджибвеїв

Територія проживання оджибвеїв

Індіанець

племені оджибвеїв

Поет зібрав та опрацював пісні й легенди, які побутували серед північноамериканських індіанців і розповідали про життя, подвиги, боротьбу народного героя — легендарного звитяжця Гайавату. Ідеться про «його дивне народження» і про «його велике життя» .�

В міфах індіанців розповідалося про божественне походження Гайавати: його бабуся, Нокоміс, впала з Місяця; батько, Меджеківіс, був повелителем Західного Вітру; мати, Венона, померла від смутку, породивши „сина милощів і смутку, сина тайни – Гайавату”

За основу «Пісні про Гайавату» взято історичний факт – створення Ліги п'яти ірокезьких племен

Небакваом — вождь оджибвеїв, 1865 рік

Гайавата — особа історична. Він жив у XV ст., походив із племені ірокезів, став одним із вождів індіанського народу. У фольклорі Гайавата наділений рисами казкового героя. І в інтерпретації Лонгфелло історія Гайавати стає поетичною легендою, чарівною казкою, в якій фантастична вигадка переплітається з народною мудрістю. Герой поеми - істота незвичайна, наділена казковою силою, надзвичайним розумом і відвагою. Всі свої сили він віддає на благо людей. Це образ справжнього народного героя

Саме Гайавата навчив індіанців мальованого письма, в якому кожна таємнича фігура мала виразний зміст. Як і годиться посланцеві богів, Гайавата звершив кілька подвигів, наприклад, переміг злого чаклуна, який насилав на людей хвороби, переміг царя риб - величезного осетра. Насправді ж мета подвигів проста: індіанці навчилися мистецтву знахарства і стали чудовими рибалками. Слава про Гайавату швидко розлетілася серед племен індіанців.

Вождь племені оджибвеїв, благородний і мудрий нащадок Місяця і син Західного вітру, Гайавата мав здатність спілкуватися не тільки з людьми, а й із силами природи. Він завжди слідував заповіту Владики Життя, Гітчі-Маніто, якого обожествляли індіанці. Гітчі-Маніто закликав покінчити з кровопролиттям, забути звичай кривавої помсти, мирно працювати і жити:

…Ваша сила тільки в згоді,

А безсилля — в ворожнечі!

Люлька згоди

У розділі «Люлька згоди» Гітчі - Маніто звертається до ворогуючих племен із закликом припинити кровопролиття та зупинити взаємну ворожнечу. Великий Дух поклав на Гайавату місію установити мир і згоду між індіанськими племенами. Великий Дух зробив величезну люльку і закурив її. Дим струменів над людьми.

Гітчі - Маніто сказав людям, щоб вони зробили з каменю люльки згоди і ніколи більше не здіймали томагавк або ніж один на одного.

Домашнє завдання

Опрацювати с. 215 – 223;

виразне читання уривку поеми