Микола Вінграновський

​

​

​

… йдуть літа буремною ходою.

Різнити важко пустоцвіт од цвіту...

І той любов'ю повниться до світу,

Хто рідну землю має під собою...

• класик української літератури, видатний український поет, письменник-шістдесятник, кінорежисер, сценарист, кіноактор.

Так,як небо в нашому Дніпрі,�Так в тобі не спить хай Україна.� Микола Вінграновський

Народився:

7 листопада 1936 року в містечку Первомайськ на Миколаївщині.

Лихоліття війни…

• Це покоління бачило, як їхні матері, залишившись самі, не тільки годували країну, а й крилом своїм осінили майбутнє країни в дітях своїх... Як батьки, що поверталися з фронтів, — далеко, далеко не всі, — зранені й калічені, ставали до плугів і верстатів.

НАВЧАННЯ

Закінчивши навчання в школі, прикупивши «коричневий чемоданчик» Микола Вінграновський поїхав вступати до Київського театрального інституту. Склавши останній екзамен на п'ятірку, 1955 року Вінграновський став студентом акторського факультету.

Поетичні збірки

Збірки віршів, які виходили за життя автора: «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Вибрані твори» (1986), «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійманих тобою днів» (1993), «Любове, не прощавай!» (1996).

Нагороди

​

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984)

Почесна Грамота Президії Верховної Ради України

Лауреат літературної премії «Благовіст»

Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)

​

Вічна для літератури тема дружби дитини зі звіром або птахом має у Вінграновського свою особливість: у дітях немовби відновлюється єдність живого світу, відчуття якої втрачене дорослими.�Діти для Вінграновського — не просто тема. Його «дитячі» вірші — принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі.

Перша колискова

Спи, моя дитино золота,

Спи, моя тривого кароока.

В теплих снах ідуть в поля жита,

І зоря над ними йде висока.

​

Спи, моя гіллячко голуба,

Тихо в моїм серці і щасливо.

За вікном хлюпочеться плавба

Твоїх літ і долі гомінливої.

Усне малювання

Психологічна підготовка до слухання й сприймання поезії

​

​

• Уявіть літній сад,де все достигає:яблука,груші,сливи. Пізно ввечері пролітають кажани,які заплутуються у волоссі ночі. Сплять зорі над полями,а тиша шепоче саду колискову…

Ходімте в сад…

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,

​

Де на колінах яблуні спить вітер.

​

А згорблений чумацький небопад

​

Освітлює пахучі очі квітів.

Гра “Шукачі скарбів”

Сама собою річка ця тече

Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка, вузенька, як долоня.

Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

Маленька донечка без імені іще…

Гра “Кмітливчик”

1.Чиєю дочкою є маленька річка?

2.Де протікає ця річечка?

3.Чому ліричний герой любить річку так само,як тата й маму?

4.Що для нього символізує річка?

Пам’ять вічна…

Голос поета долинає до нас уже з-за обрію іншого світу. Він – по той бік зір. І якщо прилітає його душа до живих людей і земних соняшників, до квітучих будяків, у яких пасеться його кінь – Манюня, то все, що можемо дати Поетовій душі, – це свічечка любові, свічечка пам’яті.