Психодіагностичні маркери насильства, булінгу, остракізму в освітньому середовищі

Явище остракізації – описане та визнане в усьому світі як форма насильницької поведінки, яка виявляється серед молоді шкільного віку та призводить до безпрецедентної шкоди психічному та фізичному здоров’ю учасників освітнього процесу.

​

Важливо розмежовувати негативні або тривожні ознаки в освітньому середовищі, що здатні призвести до більш деструктивних форм соціального неприйняття, таких як булінг, фізичні знущання, мобінг та пряма агресія.

Сьогодні опосередковане неприйняття окремих учасників навчального процесу може спостерігатися серед студентів університету як результат конкурентоспроможної та індивідуалістичної культури, а також продовження підліткового віку, що, безумовно, впливає на динаміку міжособистісних взаємин студентів в умовах університету.

Вчені вказують на те, що остракізм або соціальне відчуження всередині групи є інструментом для дисциплінування неприйнятних, асоціальних її членів і для розвитку співпраці в спів груповому просторі.

Соціальна ізоляція не завжди є інструментом для дисциплінування інших, і може виступати, як неусвідомлюваний побічним ефект групової динаміки.

Досліджуючи механізми ізоляції особистості, виявлено – стереотипне неприйняття індивіда, сприймається як відкритий конфлікт: знущання, образи, гноблення соціально відкинутої особи.

Було досліджено соціально не вивчену форму неприйняття, латентний тип залякування індивіда – реляційну агресією.

Даний тип соціально знущання стає очевидним, в спостереженні за підлітковими та студентськими групами. Реляційна агресія – тип соціального відкидання особи є важко діагностувальним аспектом остракізму.

Учасники реляційної агресії, здатні залякувати, контролювати і маніпулювати іншими, уникаючи соціального та адміністративного покарання.

Щорічна звітність Міністерства освіти звертає увагу на:

​

• індивідуалістичні,
• конкурентоспроможні
• агресивні дії,

​

які дуже поширені в сучасному суспільному співіснуванні, вони зазвичай відтворюються в освітньому просторі й можуть виражати дискримінацію, нетерпимість і відсутність поваги до інших.

До проявів емоційних залякувань або явища підлості включають в себе соціальні маніпуляції, такі як:

​

• Виключення індивідів з групи;
• Поширення чуток;
• Порушення конфіденційності, розповсюдження секретів;
• Вербування інших, з метою ігнорування окремих осіб.

У процесі виникнення тенденцій відторгнення особистості разом з соціально-психологічними – сугестивними механізмами (навіювання, зараження, внутрішньогруповий фаворитизм, ефект дегуманізації жертви), значну роль відіграють механізми психологічного захисту, до яких належать:

​

• Ідентифікація,
• Проекція,
• Інтелектуалізація.

Етапи атрибуції в процесі входження особи в групу:

​

І етап: спостереження за соціальним аспектом взаємодії остракізаваного і остракізатора.

ІІ етап: розуміння і аналіз намірів остракізації в освітньому середовищі.

ІІІ етап: приписування остракізованому мотивів і характеристик.

Механізми реагування особистості на остракізацію

Виокремлюють такі передумови остракізації індивіда в освітянському просторі:

​

• Модель поведінки особи – шаблони поведінкових сценаріїв індивіда, які характеризують його діяльність та соціальну взаємодію;
• Низький рівень регулювання мотивації – схильність індивіда до апатичних настроїв, байдужості до участі в суспільній діяльності;
• Низький рівень саморегуляції психоемоційних станів – невміння керувати власними асоціальними проявами, емоціями та імпульсами. Схильність до лабільності емоційних станів особистості, спалахів агресії, істерії;
• Особистісна невизначеність індивіда – відсутність в особи великої кількості точної інформації про власні поведінкові та когнітивні прояви. Вона включає неусвідомлення або фрустрацію щодо структурних компонентів існування особистості.

Принципи організації контролю за проявами остракізму:

​

• Принцип диференційованого підходу – застосування індивідуального підходу під час роботи, диференціюючи осіб за особливостями поведінкових проявів, які їм притаманні.

​

• Принцип першочерговості – підкреслює співпереживання до актуальних проблем учасників навчального процесу, концентрує увагу на позитивних поведінкових проявах особистості в колективі.

​

• Принцип системності – практична допомога системам змінити себе, запровадивши творчі «підштовхування».

​

• Принцип гласності – орієнтація на емоції учасників, запобігання утворенню остракізаторських проявів за допомогою максимальної відкритості в діяльності всіх осередків навчального процесу і свободи інформаційного простору.

Дякую за увагу!