Тема: Просо

1. Господарське значення проса

2. Ботанічна характеристика і біологічні особливості.

3. Технологія вирощування проса.

Науменко Г.В.

1. Просо – одна з найважливіших круп'яних культур. Його крупа (пшоно) має високу поживність і добрі смакові якості. Пшоно має високий вміст білка (12%) і жиру (3,5%), поступаючись за цими показниками тільки перед вівсяною крупою. 

З пшона найчастіше готуються каші, супи, варені і смажені гарніри. У 100 грамах шліфованого пшона міститься п’ята частина від щоденної норми споживання вітамінів B1, B6, PP, магнію, фосфору, міді та марганцю.

Лікарі рекомендують збагачувати раціон пшоняною крупою тим, хто страждає від хвороб шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, панкреатиту, циститу, атеросклерозу, цукрового діабету і геморою.

Крім круп, із зерна проса виготовляють борошно, яке споживають як у чистому вигляді, так і в домішках до житнього борошна для підвищення його поживності. З пшоняного борошна виходить дуже смачна і корисна випічка, хоча зараз її неможливо знайти в продажу. 

Сфера харчового використання крупи і борошна з пшона розширюється за рахунок того, що в них відсутній глютен. Завдяки цьому вони спокійно вживаються в їжу діабетиками і людьми в групі ризику. Безглютенове борошно і крупа відмінно підходять для харчування дітей з ранього віку без ризику алергічних реакцій.

Просо вирощують і як кормову культуру. Відходи переробки проса на крупу йдуть на корм худобі. Його зерно та пшоняна каша є практично незамінним кормом для курчат. У 100 кг зерна міститься 96 к.о. і 8,4 кг перетравного протеїну. Просяна солома має приємний запах, м'яка, добре поїдається тваринами. У 100 кг соломи міститься 40 кормових одиниць, близько 7% протеїну. Вміст вітаміну А більший, ніж у соломі інших зернових культур.

Зерно проса також містить велику кількість крохмалю, тому використовується для виробництва спирту.

​

Просо вирощують на зелений корм, сіно, випас. Це важлива страхова культура для пересівання загиблих озимих. Його вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах. При літній сівбі просо є доброю покривною культурою для багаторічних трав. Залишки після збиральної кампанії, солому і листостеблову частину використовують як силосні продукти.

​

Просо як і пшениця, одна з найдавніших культур світового рослинництва. Походить із Китаю та Монголії. Вирощувалось воно ще за 4–5 тис років до н.е. Понад 3000 років тому його вирощували у причорноморських степах. У літописах є згадка про вирощування проса за часів Київської Русі, датована 1095 роком. З Європи воно було завезене в Америку.

У світі просо вирощують на площі 40 млн. га. Найбільші посівні площі у Азії і Африці. Найбільше проса сіють у Індії – 13–14 млн. га, в Нігерії – 5,5 млн. га, в Нігері – 5,2 млн. га, Судані – 3,0 млн. га, в Китаї – 1,6 млн. га.

Урожайність проса в світі низька – 7,8 ц/га у 2008 році. Найвища врожайність у Китаї – 24 ц/га. Виробництво проса у світі становить 29 млн. т, з них 10,5 млн. т збирають у Індії, 5,9 млн. т у Нігерії, 4,0 млн. т – у Китаї.

​

В Україні посівна площа проса займала до 400 тис. га, що становить 2,5% від площі зернових культур. За період 1990–2002 рр. середня врожайність проса в Україні становила 19,7 ц/га.

Рис.1. Просо – вирощування в Україні

2. Коренева система проса характеризується низькою засвоювальною здатністю. За сприятливих умов із нижніх надземних вузлів стебла може розвиватися додаткове опорне коріння.

Стебло складається з п'яти – семи міжвузлів. Нижнє міжвузля має довжину 2–5, а верхнє – до 40 см. Стеблові вузли добре розвинені. Середня висота стебла – 75–100 см.

  Просо схильне до гілкування.

Листок має довгу (до 65 см), досить широку (1–4 см) опушену листкову пластинку зеленого кольору, іноді з антоціаном. Листкова піхва опушена густими і довгими волосками. На місці переходу листкової піхви в листкову пластинку є невеликий язичок, вушок немає.

​

​

​

Суцвіття волоть, завдовжки 10–40 см, здебільшого зігнута, має від 10 до 40 гілочок першого порядку. В окремих ботанічних форм волоть забарвлена антоціаном.

На кінцях гілочок волоті є два колоски: один розвинений, а другий редукований, у вигляді луски.

Колосок складається з двох колоскових лусок і двох квіток, з яких одна частіше неплодоносна.

​

Плід – плівчаста зернівка овальної або видовженої форми. Маса 1000 зерен – 5–10 г. Плівчастість – 16–25. Відомі тонкоплівчасті форми, в яких маса плівок становить 5–7% маси зерна. Плівки бувають білі, кремові, золотисто-жовті, червоні, коричневі, сірі, бронзові та плямисті.

​

Вирощують два види проса: звичайне та головчасте (могар та чумиза).

Рис.3. Види проса головчастого: 1,2,3 – чумиза; 6,7,8 - могар

Рис.4. Просо звичайне

1. Рідкорозлоге – волоть довга, нещільна; гілочки тоненькі, ніжні, біля основи є подушечки.

2. Розлоге – волоть довга, нещільна, з прямою або зігнутою головною віссю; подушечки є тільки в основі нижніх гілочок.

3. Стиснуте – волоть нещільна або середньощільна, довга чи вкорочена, головна вісь пряма або зігнута.

4. Овальне – волоть коротка, середньощільна, пряма.

5. Кім'ясте – волоть коротка, щільна, пряма; гілочки притиснені до осі волоті, подушечок немає.

​

​

Види проса  за будовою волоті:

Сорти проса:

Альтернативне, Аскольдо, Біла альтанка, Богатирське, Вітрило, Веселка, Живинка, Денвікське, Золотисте, Золушка, Київське 96, Козацьке, Лана, Незалежне, Омріяне, Особливе, Полто, Скадо, Таврійське, Слобожанське, Ювілейне.

Просо належить до теплолюбних, жаростійких культур. Насіння починає проростати при температурі 8–10°С, але дружне проростання спостерігається при прогріванні ґрунту до 15–16°С. Його висівають, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 12–14°С.

Сходи рослин можуть витримувати незначні приморозки – до мінус 2°С. При зниженні температури до –2–3°С – сильно пошкоджуються, а коли приморозки нижче – 3°С – гинуть.

Високі температури просо переносить краще, ніж зернові культури першої групи. Воно може витримувати підвищення температури до 38–40°С впродовж 48 годин.

Просо маловимогливе до вологи. Для проростання використовує тільки 25% води від маси насінини. Просо здатне формувати вузлові корені за мінімальної вологості ґрунту. Його вирощують у найбільш посушливих районах. 

Транспіраційний коефіцієнт – 130–280. Посухостійкість проса пояснюється здатністю тимчасово припиняти ріст, згортати листки, що зменшує випаровування вологи.

​

Просо – світлолюбна культура короткого дня. За розміщення рядків з півночі на південь покращуються умови освітлення і підвищується на 6–10% урожайність зерна.

 Просо добре росте на родючих ґрунтах з достатнім запасом легкодоступних поживних речовин. Кращі ґрунти – чорноземи, каштанові. Просо належить до соле­витривалих культур, не переносить підвищеної кислотності ґрунту і краще росте за нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН 6,5–7,5).

​

3. Кращі попередники для проса – озимі зернові, що висіяні по зайнятих парах.

Просо добре росте після просапних – картоплі, цукрових буряків, під які внесено достатню кількість органічних і мінеральних добрив.

Добрими попередниками є також зернобобові культури і багаторічні бобові трави, проте ці попередники в основному використовуються для озимих зернових культур. 

При розміщенні проса після зернових і зернобобових культур основний обробіток починають з лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6–8 см. Після кукурудзи, багаторічних трав ґрунт дискують двічі дисковими боронами БДТ-4, «Солоха», AREST L/AREST TXL, MARS TWIX HB, CUT XXL, CROSS H5,0, Challenger 1435 на глибину 12–14 см.

Поля, засмічені коренепаростковими бур'янами (осотом, берізкою, пирієм), обробляють лемішними лущильниками ППЛ-10-25 і ППЛ-5-25 або комбінованими знаряддями (КР-4,5, АКШ-5,6 «Резидент», КШН-5,6) на глибину 12–14 см.

​

Після цукрових буряків, картоплі поле одразу орють. Зяблеву оранку під просо слід проводити у ранні строки на глибину 25–27 см. На менш родючих ґрунтах глибина оранки становить 22–25 см.

Елементом сучасної технології є заміна оранки глибоким рихленням такими знаряддями, як Tiger Mate, Horsh, Lemken Rubin, Carrier 420, John Deer.

Весняний обробіток ґрунту під просо передбачає ранньовесняне закриття вологи важкими боронами (Лира XL) під кутом до зяблевої оранки в два сліди на глибину 3–5 см, а також шлейфування. До сівби є можливість поверхневими обробітками очистити поле від бур'янів за 2–3 культивації.

Сучасна технологія передбачає одне передпосівне рихлення: Європак 6М; Компакт-Солітер, Янтар (фірми Лемкен); Rapid, Tiger Mate 200, яка виконує 3–4 технологічні операції за один прохід.

  Коренезасвоювальна здатність проса слабша порівняно з іншими ярими зерновими, тому для одержання високих врожаїв зерна необхідно вносити добрива.

Норми мінеральних добрив розраховуються залежно від: запрограмованого врожаю; бонітету ґрунту; внесення органічних добрив; попередника та його удобрення.

Органічні добрива вносять під попередники, просо використовує їх післядію. Безпосередньо під просо вносити гній недоцільно, бо в ньому багато насіння бур'янів.

Рис. 5.  Вплив факторів «рік», «фон живлення», «сорт» на формування

врожайності сортів проса після попередника соя, %

(середнє за 2010-2012 рр.)

Мінеральні добрива під просо вносять у три прийоми:

– під основний обробіток ґрунту;

– під час посіву;

– в підживлення.

 У рядки під час сівби вносять комплексні добрива: нітроамофоску, діамофоску, сульфоамофоску, суперфосфат амонізований в кількості 1,1–1,5 ц/га.

Просо добре реагує на підживлення.

Підживлюють азотними добривами (N_30-40) на стадії кущення, на початку виходу рослини у трубку.

Під просо краще вносити хелатні комплексні Преміум добрива подвійної дії (живлення та стимуляція).

​

Насіння слід протруювати фунгіцидами та інсектицидами: байтан універсал; 19,5% з.п., 2 кг/т; вітавакс 200 ФФ в.с.к., 3 л/т; колфуго супер, 20% в.с., 3 л/т; фундазол 3.п., 2 кг/т; максим, 1–2 кг/т; гаучо плюс, 0,2–0,3 л/га; сценік, 1–1,5 л/га, рекорд-квадро, 1,5–1,6 л/га; юнта квадро, 1.5–1,7 л/га.

До протруювача додають мікроелементи та стимулятори росту (Вермістим, р. (8–10 мл/ кг); Вимпел, р. (300–500 г/т); Ендофіт L1, в. р. (3–5 мл/т); Марс–У, р. (260 г/т) із застосуванням плівкоутворювачів ПВС(0,5 кг/т) або NаКМЦ (0,2 кг/т).

​

Сіють просо рядковим способом з шириною міжрядь 15 см сівалками СЗ-3,6; Астра СЗ-5,4, пневматичними сівалками Солітер 9, 12. Ніна, Мега, Ультіма, а на забур’янених площах просо висівають широкорядним способом. За широкорядного способу сівби є змога з допомогою міжрядних розпушувань знищити бур'яни на посівах.

Незважаючи на те, що просо має дрібне насіння, воно не боїться глибокої заробки в ґрунт. За достатньої вологості ґрунту насіння загортають на глибину 2–4 см, а в посушливі роки і на ґрунтах легкого механічного складу – на 5–6 см.

 Просо – культура пізніх строків сівби. Якщо висіяти просо у недостатньо прогрітий ґрунт, воно сильно забур'янюється швидше пророслими бур'янами. Сіють його при температурі ґрунту на глибині 10 см не нижче 12–15°С.

Норма висіву проса залежить від його якості, способу і строку сівби, водозабезпеченості ґрунту. Оптимальна норма висіву насіння за рядкового способу сівби для: Північного Лісостепу і Полісся – 3,7–4,0 млн/га (28–30 кг/га); Центрального Лісостепу – 3,3–3,5 млн/га (24–26 кг/га); Південного Лісостепу – 2,5–3,0 млн/га (18–22 кг/га); Степу – 2,3–2,5 млн/га(16–18 кг/га).

За широкорядного способу норму висіву зменшують на 3,5–4,0 кг/га для Степу і Південного Лісостепу, та на 5–7 кг/га для Центрального Лісостепу і Полісся.

​

Першим і важливим заходом догляду за посівами є коткування ґрунту вслід за сівбою з одночасним боронуванням легкими боронами. При цьому поліпшується контакт насіння з ґрунтом, краще надходить волога до посівного шару, підвищується температура. Все це сприяє дружньому проростанню насіння, на 1–2 дні прискорює появу сходів.

Для коткування ґрунту використовуються різні варіанти котків: трубчастий, зубчастий, кільчастий, дисковий, каток тандем, мульчувальний.

На 3–5 день після сівби проводять досходове боронування.

 Післясходове боронування посівними боронами проводять у фазі кущіння, коли рослини добре укоріняться.

​

Боротьба з бур'янами на посівах проса найбільш ефективна при поєднанні агротехнічного та хімічного способів. Просо найменш чутливе до дії гербіцидів від появи сходів до закінчення кущення. Для знищення бур’янів на просі використовують такі препарати: Агрітокс (0,7–1,5), 2М4Х (0,9–1,5), 2,4–Д (0,9–1,5), Луварам (1,2–1,6), Базагран (2,0–4,0), Гранстар Про 75 в.г. (15–20 г/га), Еллай Супер 70 в.г (15 л/га), Гроділ Максі 375 о.д. (0,09–0,11 л/га), Мушкет 20 в.г. (50–60 г/га), Пік 75 в.г. (15–20 г/га), Гроділ Ультра (0,2 кг/га), а також Зенкор Ліквід (0,3–0,4 л/га), Калібр (40–60 г/га), Альфа-Стар-Дуо, арен (8–10 г/га).

У роки масового розмноження шкідників (дотримуючись ЕПШ) посіви обприскують сучасними високоефективними препаратами Деціс Люкс (0,25–0,3 л/га), Деціс Профі (0,03–0,04 кг/га), Протеус (0,5 л/га), Коннект (0,4–0,5 л/га), Актара (0,15–0,16 кг/га), Енжіо (0,18 л/га), Карате Зеон (0,15–0,3 л/га), Кораген (0,1–0,15 л/га), Бі-58-Н (1,5 л/га).  

Проти стеблового метелика застосовують трихограму, випускають цю комаху у два строки

​

Просо має тривалий період формування і достигання зерна, який у межах однієї волоті становить 25–30 днів. Просо дозріває нерівномірно: першим дозріває зерно у верхній частині волоті, потім у середній та нижній, тому краще збирати просо роздільним способом.

Скошують у валки, коли у більшості волотей достигне 80–85% зерен. На чистих від бур’янів посівах збирають просо прямим комбайнуванням яке слід розпочинати тоді, коли у волоті достигне понад 90% зерна.

Для збирання проса використовують комбайни Дон, Лан, Славутич, Домінатор 208, John Deere, CLAAS, New Holland, ACROS.

Очищене зерно підсушують і зберігають при вологості 13–14%.

​

Контрольні питання:

1. Яке господарське значення проса?
2. Опишіть ботанічну характеристику і вимоги до агроекологічних факторів.
3. Які попередники є найкращими для культури?
4. Які оптимальні норми внесення мінеральних добрив під просо?
5. Від чого залежить норма висіву культури?
6. Які оптимальні строки посіву проса?
7. У чому полягає догляд за посівами?
8. Які особливості збирання врожаю проса?

​

Д/З Сорго

1. Народногосподарське значення сорго.

2.Ботанічна характеристика і біологічні особливості.

3.Технологія вирощування сорго.