ЛЕКЦІЯ 5

Прийняття рішень в умовах ризику

5.1. Поняття ризику. Слово «ризик» походить від грецького rysicon – скеля, стрімчак; звідси ризикувати означає пересуватися між скелями. У словнику Вебстера «ризик» означає небезпеку, можливість збитків або втрати.

Тлумачення сутності ризику пов'язане з наявністю двох теорій: класичної та неокласичної.

Представники класичної теорії ризику, Дж. Мілль та Н. У. Сеніор, при дослідженні підприємницького прибутку розрізняли в структурі підприємницького доходу процент (як частку на вкладений капітал), заробітну плату підприємця та плату за ризик. У класичній теорії ризику останній ототожнюється з математичним сподіванням втрат, які можуть відбутися в результаті обраного рішення. Тобто ризик визначається як збиток у результаті прийняття конкретного рішення.

Неокласична теорія ризику,

яку започаткували у 30-ті роки XX століття економісти А. Маршал і А. Пігу, передбачає, що підприємець, який працює в умовах невизначеності, і прибуток якого є випадковою змінною, при укладанні угоди керується двома критеріями: розмірами очікуваного прибутку та величиною його можливих коливань. У відповідності до неокласичної теорії ризику поводження підприємця обумовлене концепцією граничної корисності. Це означає, що за наявності кількох варіантів прийняття рішення з однаковим сподіваним прибутком підприємець обере той варіант, за яким коливання прибутку менше, тобто з більш низьким ризиком.

​

Розглянемо декілька найбіш уживаних визначень поняття ризику.

Ризик – це ймовірність (загроза) втрати особою або організацією частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої або фінансової політики.

Ризик – це витрата зусиль, засобів при невизначеному співвідношенні виграшу та втрат, шансу на успіх та невдачі. Ризик великий, якщо шанси малі .

Ризик – це діяльність суб'єктів, пов'язана із подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якої існує можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі та відхилення від мети, що містяться в обираних альтернативах. .

Ризик – це об'єктивно-суб'єктивна економічна категорія у діяльності суб'єктів господарювання, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору.

Щоб зменшити ризик, ОПР при обґрунтуванні рішень повинен мати у своєму розпорядженні достатню інформацію. Рекомендують такі важливі підходи до зниження ризику:

1. уникати ризику, тобто не приймати ризикових рішень і не ризикувати;
2. спробувати контролювати ризик;
3. брати ризик на себе, тобто ризикувати з надією на сприятливі події;
4. «передавати» ризик іншим, тобто страхувати ризик. Управління ризиками націлене на те, щоб визначити якомога більше можливих відхилень (того, що може піти не так) від бажаного результату, мінімізувати їхній вплив (визначити, що можна зробити о початку реалізації рішення), намагатися впоратися з реакцією на ті події, які все ж таки відбудуться (спланувати дії в надзвичайних обставинах) і забезпечити засоби на покриття непередбачених витрат.

Методи управління ризиками включають:

​

1. розроблення і реалізацію стратегії управління ризиками;
2. методи компенсації ризиків (прогнозування зовнішнього середовища, маркетинг управлінських рішень і їх результатів та наслідків, моніторинг соціально-економічного і правового середовища, створення системи резервів рішення);
3. методи розподілу ризиків (розподіл ризиків за часом, розподіл ризиків між учасниками);
4. методи локалізації ризиків (застосовуються для надризикових рішень);
5. методи уникнення ризиків (відмова від ризикованих рішень, ненадійних учасників рішення, страхування ризиків, пошук гарантів).

Методи оцінки ризиків включають:

1. Кількісну оцінку ризиків за допомогою методів математичної статистики.
2. Методи експертної оцінки ризиків.
3. Методи імітаційного моделювання ризиків.
4. Комбіновані методи, що є об'єднанням декількох окремих методів або їхніх окремих елементів. Серед методів оцінювання та аналізу ризиків найбільш відомими є: аналіз чутливості; перевірка стійкості; визначення точки беззбитковості; корегування параметрів рішення; теоретикоігрові методи. Для обґрунтування рішення в умовах ризику, неповноти і неясності даних призначені теоретикоігрові методи, до яких відносять теорію ігор і теорію статистичних рішень. Теорія ігор використовується у тих випадках, коли ситуація викликана свідомими діями конкурентів. Теорія статистичних рішень використовується у тих випадках, коли ситуація визначена обставинами, які невідомі або мають випадковий характер (це так звані „ігри з природою”), що, дійсно, характерно для процесів управління.

5.2. Концепції аналізу ризику. Аналізу ставлення до ризику були присвячені роботи багатьох помітних і видатних вчених - Д. Бернуллі, Дж. Неймана, О. Моргенштерна, М. Фрідмена, Л. Дж. Севіджа та ін.  Цей аналіз здійснюється в рамках теорії граничної корисності з використанням відомих аналітичних інструментів.

Основоположниками теорії очікуваної корисності в сучасному вигляді є американські вчені Дж. фон Нейман і О. Моргенштерн. Згідно їх теорії корисності ризики мають об'єктивну основу через невизначеність зовнішнього середовища по відношенню до даного об'єкту, наявності випадкових факторів.

Але ризики мають і суб'єктивну основу, оскільки завжди реалізуються через людину. Саме людина оцінює ризикову ситуацію, формує безліч можливих альтернатив і вибирає з них одну. Теорія корисності вимагає від ОПР здатності оцінювати корисність, на цій основі робити вибір і приймати відповідні рішення в умовах невизначеності.

Основним положенням теорії корисності є те, що суб'єкт управління, який приймає рішення в умовах невизначеності та породжуваного нею ризику, повинен максимізувати сподіване значення корисності результатів. Тобто з усіх можливих рішень він обере те, яке забезпечить найбільшу сподівану корисність Відповідно до концепції Неймана-Моргенштерна корисність – це деяке число, приписуване особою, що приймає рішення (ОПР), кожному можливому результату. Функція корисності Неймапа-Моргенштерна для ОПР характеризує корисність, яку він приписує кожному можливому результату рішення, що приймається.

Кожна ОПР має власну функцію корисності, яка показує пріоритет тим або іншим результатам залежно від ставлення до ризику. Функція корисності може бути трьох типів:

1. ОПР називають несхильною до ризику, якщо для неї більш пріоритетною є можливість одержати гарантований сподіваний виграш у лотереї, ніж брати в ній участь.
2. ОПР називають схильною до ризику, якщо для неї більш пріоритетною є участь у лотереї, ніж можливість гарантовано одержати сподіваний виграш.
3. Проміжне місце між схильністю і несхильністю до ризику займає нейтральність (байдужість) до ризику. Вона визначається байдужістю ОПР у виборі між одержанням гарантованої суми, що збігається з середнім сподіваним виграшем, і участю в лотереї.

У реальності кожний суб'єкт зазвичай не ставиться до ризику однозначно.

Аналіз ризику є важливою складовою частиною теорії і практики управління ризиком. Необхідність аналізу ризику для різних об'єктів пов'язана з нестабільністю природних, техногенних, соціально-економічних і соціально-політичних процесів, можливістю реалізації в них небезпечних явищ, їх негативним впливом на антропосферу, можливістю негативних сценаріїв розвитку та нестабільності умов діяльності організацій, що приводить до відхилення фактичного результату їх роботи від очікуваного і впливає на ефективність прийнятих рішень.

Основними негативними наслідками прояву чинників ризику є скорочення доходу, зростання витрат, виникнення збитків, втрат, недоотримання прибутку. Однак основним спонукальним мотивом до ризикової діяльності є прагнення отримати більший прибуток, ніж у випадку відмови від ризику.

Для аналізу рішення звичайно створюють модель аналізу рішення, яка вимагає зразкову структуру, обчислення значень певних показників і вірогідності їх настання, врахування ризиків тощо. Аналіз рішень передбачає не лише обчислення очікуваної корисності кожної альтернативи, а й чутливості результатів, їх зваженої корисності з урахуванням вірогідності настання події, ризики при вирішенні ключових завдань.

Види і завдання аналізу ризику.

Аналіз ризику - це систематичні наукові дослідження і практична діяльність, спрямовані на виявлення небезпек і кількісне визначення різних видів ризику при виконанні якої-небудь діяльності та проектів, включаючи вивчення факторів, що впливають на них.

Аналіз ризиків спрямований на досягнення наступних основних цілей:

1. формування у особи, що приймає рішення, цілісної картини ризиків, що загрожують інтересам розглянутої соціально-економічної системи;
2. ранжування ризиків за ступенем впливу на діяльність організації та виявлення серед них найбільш небезпечних;
3. зіставлення альтернативних варіантів проектів і технологій;
4. створення баз даних і баз знань для експертних систем підтримки прийняття технічних та інших рішень;
5. обгрунтування заходів щодо зниження ризиків.

Види аналізу ризиків розрізняються по повноті і важливості справ. По повноті розрізняють якісний і кількісний види аналізу ризику.

Якісний аналіз ризику призначений для визначення факторів ризику та обставин, які призводять до ризикових ситуацій. Він включає в себе: виявлення джерел і причин ризику, тобто встановлення потенційних зон ризику. Якісний аналіз дозволяє виділити найбільш значущі ризики, які будуть об'єктом подальшого кількісного аналізу. Кількісний аналіз ризику передбачає кількісне визначення окремих ризиків і ризику проекту (прийнятого рішення) в цілому.

Важливим при аналізі ризиків є їх ідентифікація. Ідентифікація ризиків – це дослідження, виявлення, опис, документування та групове обговорення ризиків до того, як вони стають проблемами та несприятливим чином впливають на діяльність.

Цілі процесу ідентифікації ризиків:

1. виявлення та категоризація (систематизація) ризиків, які можуть несприятливо вплинути на процес;
2. документарне оформлення цих ризиків. Ідентифікувати ризики можна способом: – causes-and-effects (що могло статись і які будуть наслідки);– effects-and-causes (яких результатів потрібно уникати, а які заохочувати, і як їх можна реалізувати).

В даний час використовують кілька концепцій аналізу ризику, що розрізняються за досліджуваною сферою його прояву:

1. технократична, що досліджує об'єкт;
2. економічна, яка розглядає об'єкт у системі економічних відносин;
3. психологічна, вивчає ставлення індивідуума до ризику в зв'язку з даним об'єктом;
4. соціологічна, що досліджує ставлення суспільства до ризику в зв'язку з даним об'єктом.

5.3.Класифікація ризиків. Види ризику можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

1. за масштабами та рівнем виникнення;
2. за сферою походження;
3. за ступенем об'єктивності та суб'єктивності рішень;
4. за ступенем ризиконасиченості рішень;
5. за типами обгрунтованості ризику;
6. за часом прийняття ризикованих рішень;
7. за чисельністю осіб, що приймають рішення;
8. щодо ситуації;
9. за ступенем системності;
10. за приналежністю до країни господарюючого суб'єкта;
11. за можливістю прогнозування;
12. залежно від можливого результату ризикової події.

5.4.Задача прийняття рішень в умовах ризику.. Розглянемо ЗПР в умовах ризику при виборі вакцини проти вірусів. Очікується поява вірусів одного з трьох типів: А, В, С. Проти цих вірусів є 7 вакцин (Х1-Х7).які ранжуються за вартістю виробництва вакцини в наступному порядку: де Х1 – найдорожча, Х7 - найдешевша. Для вакцини кожного типу ефективність дії різна і може бути оцінена в балах (табл. 5.1). Оцінка 4 означає високу ефективність дії, 3 – достатньо високу, 2 – низьку, 1 – дуже низьку. Вибір якого типу вакцини буде оптимальним, якщо мета в мінімізації витрат та максимізації ефективності? 1) розглянути задачу в умовах 1 коли ефективність>>ціну (ефективність значно переважає ціну) та в умовах 2, коли ціна>>ефективність (аналогічно); 2) розглянути задачу в умовах невідомих та відомих ймовірностях очікування того чи іншого типу грипу; 3) для оптимізації вибору застосувати по черзі критерії : Ваальда, Севіджа, Гурвіца ,та Байєса-Лапласа.

Таблиця 5.1.

Наведені задачі можна розглядати як ЗПР в умовах ризику: варіантами рішення є Х1, Х2, .., Х7, можливі стани середовища (S1 ,S2 ,S3) – А, В, С, отримані рішення оцінюються за 2 показниками – вартість та ефективність, Табл. 5.1 є таблицею реалізації функції корисності u(х). Розглянемо насамперед ЗПР в умовах невідомих та відомих ймовірностей очікуваних вірусів типу А, В та С і застосуємо до неї відповідні критерії. Для оцінювання оптимальності рішень для умов 1 (коли ефективність значно переважає ціну) будемо оцінювати між собою альтернативи з верхньої частини таблиці (умовно альтернативи Х1 – Х4), а для умов 2 (коли ціна значно переважає ефективність) будемо оцінювати між собою альтернативи з нижньої частини таблиці (умовно альтернативи Х4 – Х7).

Критерій Ваальда (мм-критерій) Розв’язок за цим критерієм можна представити у вигляді табл.5.2.

Таблиця 5.2.

Оптимальними максимінними альтернативами є Х2 , Х5 та Х7. В умовах 1 коли ефективність>>ціну, то це однозначно буде Х2, вона дає такий же ефект, як і Х1 , але при цьому коштує дешевше. В умовах 2, коли ціна>>ефективністі то оптимальні рішення не такі очевидні: це може бути і Х5 , коли допускається невелике збільшення ціни, а також це може бути і Х7 коли кошти дужне лімітовані.

Критерій Севіджа (se-критерій) . Розв’язок за цим критерієм можна представити у вигляді табл.5.3:

Таблиця 5.3

Оптимальними альтернативами за критерієм Севіджа є Х2 (в умовах 1) та Х7 (в умовах 2), причому рішення однозначні.

Критерій Гурвіца (gw-критерій) Будемо вважати коефіцієнт α = 0.5 в якості деякої “середньої” точки зору. Розв’язок за цим критерієм можна представити у вигляді табл.5.4.

Таблиця 5.4

Оптимальними альтернативами за критерієм Гурвіца є Х2 , та Х6. Примітка: при застосуванні цього критерію до власної задачі оцініть самостійно (або за допомогою тесту) свою схильність до ризику (коефіцієнт α) Для наступних критеріїв потрібно початкову ЗПР довизначити. Нехай відомі ймовірності очікування вірусів, p(s), p(s)∈[0,1] : P(A)=0,25, P(B)=0,5, P(C)=0,25.

Критерій Байеса – Лапласа (bl – критерій). Розв’язок за цим критерієм з довизначеними даними можна представити у вигляді табл.5.5:

Таблиця 5.5

Однозначних оптимальних рішень за критерієм Байєса-Лапласа і в умовах 1 і в умовах 2 немає. В умовах 1 можна припустити, оптимальними рішеннями можуть бути як і Х1 , так і Х2, оскільки їх ефективність розрізняється несуттєво і варто би було уточнити, чи суттєво відрізняється їх ціна. В умовах 2 можна з більшою очевидністю припустити, що Х6 – це і є оптимальне рішення. Примітка: при застосуванні цього критерію результуючі рішення дуже чутливі до визначених коефіцієнтів ймовірності.

У табл.5.6 представлено результати дослідницької роботи:

Таблиця 5.6

Висновок: в умовах 1, коли ефективність>>ціну, то більшість критеріїв визначають вакцину Х2, як оптимальну. В умовах 2, коли ціна>>ефективністі то оптимальні рішення не такі очевидні це може бути і Х6 , коли допускається невелике збільшення ціни, а також це може бути і Х7 коли кошти дужне лімітовані.

Питання для самоконтролю.

1. Що означає термін “ ризик” ?

2. Назвіть представників класичної теорії ризику,

3. В чому суть некласичної теорії ризику ?

4. Сформумулюйте декілька найбіш уживаних визначень поняття ризику.

5. Які рекомкндують важливі підходи до зниження ризику ?

6. Перелічіть методи управління ризиками.

7. Які використовують методи оцінки ризиків ?

8. Кого вважають основоположниками теорії корисності ?

9. В чому суть теорії корисності ?

10. Що є основним положенням теорії корисності ?

11.Яка роль функції корисності при прийнятті рішення в умовах ризику ?

12. З чим пов'язана необхідність аналізу ризику ?

13. Що є основними негативними наслідками прояву ризику ?

14. На які основні цілі спрямований аналіз ризиків ?

15. Які види аналізу ризиків ?

16. Що таке ідентифікація ризиків ?

17. Які цілі процесу ідентифікації ризиків ?

18. Які використовують концепції аналізу ризику ?

19.За якими ознаками класифікують види ризиків ?

20. Які альтернативи вибрані в задачі прийняття рішень в умовах ризику при використанні критерія Ваальда ?

21. Які альтернативи вибрані в задачі прийняття рішень в умовах ризику при використанні критерія Севіджа ?

22. Які альтернативи вибрані в задачі прийняття рішень в умовах ризику при використанні критерія Гурвіца ?

23. Які альтернативи вибрані в задачі прийняття рішень в умовах ризику при використанні критерія Байєса-Лапласа ?