Політичні репресії 30-х років ХХ ст.
Підготувала
викладач
Селидівського професійного ліцею
Богодарова О. С.
Причини масових репресій 30-рр. ХХ ст. в Україні
1. Репресії в Україні були цілеспрямованою політикою винищення соціальної бази українського національного руху.
2. Репресії призвели до страшних наслідків. Один лише голодомор 1932 – 1933 р. забрав близько 9 млн. життів; скільки ж українців загалом було розстріляно, замордовано в застінках НКВС та померло в таборах невідомо й досі.
3. Тоталітарний режим в СРСР. Встановлення адміністративно-командної системи.
4. Зміна вищого керівництва в СРСР (перемога Сталіна). Насадження в суспільстві політики страху та віри у вождя.
5. Суцільна колективізація. Примусовий характер праці.
6. Форсована індустріалізація.
7. Курс СРСР на світову революцію та підготовку ІІ світової війни.
Масові репресії – невід’ємний елемент сталінської системи управління��
Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й. В. Сталіна.�
Періодизація масових репресій 30- рр. ХХ ст.
в Україні:
Перший (1928-1931 рр.) – це «шахтинська справа», харківські політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і «саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і депортацій під час колективізації; процес «Спілки Визволення України (СВУ)», ліквідація УАПЦ.
Другий (1932-1934 рр.) – це терор голодом, заборона процесу «українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції, діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників мистецтва.
Третій (1936- 1938 рр.) – це доба «великого терору», була повʼязана з найбільш масовими репресіями, в центрі якого були репресії проти військових.
Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937 — 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов.
Сигналом до початку масових репресій послужило вбивство С. Кірова 1 грудня 1934 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік».
1928 р. – Шахтинська справа�
Репресії проти технічної інтелігенції
Аналогічними до шахтинської справи стають:
1930 р. – Cправа СВУ. �Репресії проти української інтелігенції.
Процесс Спі́лки ви́зволення Украї́ни — показовий процес над 45 керівниками і головними діячами СВУ, що відбувся в оперному театрі у Харкові від 9 березня до 19 квітня 1930 року.
Судили 45 чоловік, а репресували 474.
Репресії проти діячів українізації та української культури («бывших»).
Знищення можливих захисників українського селянства.
Репресії проти українського селянства.
В 1931 р. відбувся ще один процес – так званого „Українського національного центру”, за яким були репресовані 50 представників української інтелігенції.
1931р. – Cправа УНЦ
Репресії проти діячів української культури та носіїв історичної народної пам'яті.
1932 р. – розстріл українських кобзарів
Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в підрадянській Україні.
Вже через 7 років ліквідація УАПЦ завершується. Було розстріляно колишнього митрополита УАПЦ Василя Липківського. �
Українська Автокефальна Православна Церква
(УАПЦ)
Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат.
Загинуло більше 6,5 - 10 млн. чоловік.
Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
1932 - 1933 рр. – Голодомор
Репресії проти української творчої інтелігенції.
Початок згортання українізації.
Репресували О. Вишню.
1933 р. – самогубство М. Хвильового, М. Скрипника.
У грудні 1934 р. у справі так званого „Українського центру білогвардійців-терористів” було засуджено до розстрілу 28 представників української інтелігенції.
Черговими жертвами репресій стали: М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник.
1933 - 1934 рр. – Cправа УВО
Друга половина 1930-х рр. – «Розстріляне відродження»:
Масове знищення української творчої інтелігенції та діячів українізації.
В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 осіб, в тому числі 19 академіків. Протягом 1933 р. від наукової роботи за політичними звинуваченнями було усунуто 1649 науковців.
Жахливого удару було завдано українській літературі: 89 письменників було знищено, 212 — примушено замовкнути, 64 – заслано, 83 – емігрували. У цілому за ці роки Україна втратила близько 500 талановитих письменників.
Багато членів партії, що займали досить видне положення, були засуджені (в основному до розстрілу).
Дехто не став чекати арешту і покінчив життя самостійно, щоб врятувати сім’ю від переслідувань.
За різними звинувачуваннями були знищені видні діячі революції Бухарін, Троцький, Зіновєв, Каменєв, Риков.
З 1933 р. до 1936 р. проводилося «генеральна чистка» ВКП (б)
У вищому керівництві армії були знищені з 5 маршалів – 3, з 5 командирів І рангу – 3, ІІ рангу – 10, з 57 командирпів корпусів – 50, з 186 комдивів – 154, з 16 армійських комісарів І та ІІ рангу – 16, з 26 корпусних комісарів – 25, з 64 дивізійних комісарів – 58, з 456 командирів полків – 401.
В 1937 р. почався розгул репресій.
Знищенню підлягала тепер Червона армія.
Наказом НКВС № 00447 від 30 липня 1937 р. передбачалося, серед іншого, розгляд трійками справ засуджених, що вже перебувають у таборах ГУЛАГу і в'язницях. Рішеннями трійок були розстріляні близько 8 тисяч ув'язнених колимських таборів.
10.07.1934 р. - Постановою ЦВК і РНК СРСР разом з НКВС була створена система таборів ГУЛАГ
7 квітня 1935 р. — в СРСР прийнята постанова РНК № 3.598, яка передбачала смертну кару для дітей віком від 12 років
Фото дітей ворогів народу. Спецдитбудинок Наркомпросу. СРСР, 1930-ті.
Отже, в 30-ті роки терор був тотальним, охоплював усі верстви населення.
У суспільстві поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки „ворогів народу”. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих, кого терор не зачепив.
Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР і в Україні зокрема.
800 000 чоловік- розстріляні
18 000 000 чоловік- позбавлені волі
За підрахунками деяких істориків, 80 мільйонів людей було б в Україні нині, якби не репресії та голодомори за радянської влади.
ЖЕРТВИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»