Володимир-Волинський педагогічний фаховий коледж

імені А.Ю.Кримського

​

«4К» - ВИМОГА НУШ

ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

(психолого-педагогічний семінар)

​

​

Викладач: Л.Л. Катинська

«4К» – це формула змін, модернізації, оновлення та вдосконалення викладання та учіння, формування унікальності, креативності та вміння вчитися протягом життя

Світ дуже невизначений.

• Раніше все було чітко і зрозуміло, позаяк дітей із самого малку готували стати конкретним працівником у вже існуючій системі. Майбутнє було прогнозованим і постійним.
• Тепер же ми живемо в час, коли після закінчення університету не зрозуміло цілковито нічого: чи ми будемо безробітними, чи вчителями, чи фрілансерами, чи працюватимемо на заводі.

Чи потрібні знання для такого майбутнього?

Однозначно – ТАК!

Які ж знання є домінуючими? Ті, які забезпечують формування життєвонеобхідних компетентностей як систему доцільних вмінь та навичок.

​

ЦЕ : креативність, критичне мислення, кооперація та комунікативні навички

(формула 4К)

• Формула «4К» - це педагогічна ідея (озвучена Олександром Елькіним).
• Олександр Елькін — український громадський діяч, засновник руху відповідального вчительства EdCamp Ukraine,
• голова Ради ГО «ЕдКемп Україна», радник міністра освіти і науки України (2016-2020 рр.),
• член Громадської ради Міністерства освіти і науки України (2016-2018 рр., 2018-2020 рр.), національний голова Global Dignity в Україні,
• куратор-засновник хабу Global Shapers Community Всесвітнього економічного форуму у Харкові,
• член Консультативної ради з питань сприяння розвитку системи загальної середньої освіти при Президентові України,
• кандидат технічних наук, сертифікований Scrum Master,
• експерт з недискримінаційного підходу в освіті, співавтор концепції й основ стандарту реформи «Нова українська школа», Голова Ради ГО «ЕдКемп Україна» (www.edcamp.org.ua)

​

Професійна компетентність вчителя – поняття динамічне, багатогранне і багатоаспектне, його зміст змінюється у відповідності із процесами, що відбуваються в суспільстві і освіті.

Компетентність (лат.competens - належний, здібний).

Це спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу;

набір знань, умінь, навичок і відношень, що дають змогу особистості здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів у галузі професії чи діяльності;

певна база знань особистості, яка дозволяє їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку.

Формула компетентності:

компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

​

​

Пам’ятаймо, що ми УНІКАЛЬНІ!

Адже маємо 95 % креативності та творчості

Тому і наш обов’язок реалізувати формулу «4К» у власній педагогічній діяльності з метою підготовки майбутнього педагога, що буде діяти в нових умовах часу.

Креативність

Найчастіше креативність розуміють як здатність продукувати інноваційні та корисні ідеї, здатність відходити від стандартів, генерувати нові ідеї.

​

Креативний потенціал людини залежить від :

- рівня професійної підготовки в певній галузі;

- здатності мислити нестандартно і виходити за рамки стандартного;

- природного прагнення займатися креативною діяльністю;

- особистісних характеристик, таких як терпимість до невизначеності та бажання ризикувати;

- від рівня підтримки особи іншими (вдома чи на роботі).

​

Креативність має шкалу розвитку від «новачка» до «видатного творця».

Новачки зазвичай більше зосереджені на стратегіях, процесах та особливостях креативного мислення як такого. Тоді як досвідченіші «творці» акцентують увагу саме на незвичності та користі від результатів власної діяльності.

​

​

Ефективними способами підвищення креативності є:

• пояснення, як можна навчитися мислитися інакше, та когнітивні вправи на зразок «мозкового штурму» (швидке вигадування ідей) і віднаходження справжньої суті проблеми;
• викладання може містити такі елементи, що стимулюють креативність: командне навчання для навичок роботи з іншими; навчання на основі кейсів; моделювання, навчання на основі спостереження за іншими; навчання у грі;
• метакогнітивне навчання (коли студент усвідомлює власний хід мислення, може виявляти обмеження в своєму сприйнятті і пізнанні);
• імпровізація та рольова гра;
• руйнування стереотипів, вміння їх логічно розвіювати;
• сформулювати пояснення чи припущення щодо певних даних, або ж застосувати знайому вже теорію до нової сфери знань, де вона, на перший погляд, не застосовується;
• створення атмосфери, яка б сприяла творчому самовираженню студентів.

​

​

​

Креативний продукт — це вірші, есеї, скульптури, моделі, презентації, власні проєкти, наукові дослідження, лепбуки, інсталяції, створення дайджестів, фліпбуків зі стікерів, реферати, макети тощо.

Їх можна оцінювати з точки зору:

• їхньої неповторності і відмінності від традиційних рішень;
• релевантності та корисності для вирішення певного завдання.

​

• Варто пам’ятати, що здатність генерувати унікальні та корисні ідеї залежить від знання теоретичної бази предмета. Тому на початковому етапі слід заохочувати студентів поступово виходити за межі шаблонного мислення. А не вимагати відразу продукувати інноваційні ідеї.

​

​

Критичне мислення

У широкому розумінні критичне мислення означає комплексну навичку, що допомагає вирішувати проблеми в умовах нестачі інформації.

Сама суть критичного мислення у тому, щоб вміти сумніватися, шукати альтернативи, оцінювати ситуацію з різних боків.

Критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень.

Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

​

У наукових джерелах критичне мислення має чотири складові:

1) системний аналіз: здатність визначати зв’язок між змінними у певній системі;

2) аналіз аргументації: здатність доходити логічних висновків, спираючись на дані чи твердження;

3) творчий процес: вміння вибудовувати стратегію, теорію, методику чи лінію аргументації на основі сукупності супровідних даних (які повинні бути глибшими, ніж очевидна інформація на поверхні);

4) оцінка: здатність оцінювати якість процесів та рішень. Оцінка охоплює критику кінцевого продукту мислення з урахуванням специфіки конкретної ситуації.

​

Що враховувати у викладанні?

• Під час розробки завдань, які б стимулювали розвиток критичного мислення, важливо враховувати різний рівень підготовки студентів. Необхідно, щоб завдання були доступними для кожного.
• Якщо метою педагога є навчити вибудовувати аргументацію, він повинен застосовувати завдання, у яких студент мав би написати есе на підкріплення певної точки зору, на основі вихідних даних. Щоб навчити студентів адекватно оцінювати, запропонуйте їм результати чиєїсь роботи та попросіть зробити письмовий звіт щодо оцінки цієї роботи за певними критеріями.
• Також варто використовувати такі методики, як мапи думок (представлення даних у графічному вигляді), моделювання та завдання, що вимагають продумувати власну доказову лінію (наприклад, навчальні дискусії, дискусійні клуби).

​

УНІКАЛЬНІ МЕТОДИКИ

​

Методика «РАФТ»

Ця методика найкраще допоможе попрактикуватись у системному аналізі. Для аналізу можна використати художній твір, наукову статтю з історії, педагогіки чи географії.

РАФТ можна звести до короткої схеми:

хто → кому → у якій формі → що може сказати.

​

За таким алгоритмом можна опрацювати і науковий текст.

Головне завдання студентів — вибрати персонажа, вжитися в його роль і донести до аудиторії певне висловлювання від його імені.

Найскладніша частина завдання — вибір форми звернення. Це може бути sms-повідомлення, лист або усне звертання, заява, офіційний лист або розписка.

Спочатку найкраще виконувати це завдання зі всіма, а згодом студенти самі зможуть робити його в парах чи самостійно.

​

​

​

​

Для зручності використання, вчені пропонують скласти таблицю:

Для прикладу проаналізуємо казку «Котик і Півник». Можна вибрати такі ролі: Котика, Півника, Лисички, жителів села, самого читача. Далі варто обдумати зміст повідомлення, яке цей герой хоче висловити. Наприклад, Півник може розповісти про те, як сумно йому було залишатися самому вдома або що він відчував, коли його схопила Лисичка.

Від імені читача можна висловити пораду щодо того, як Півнику наступного разу не потрапити до лап Лисички.

​

Коло (діаграма) Венна

Цю методику найкраще використовувати для порівняння двох понять, термінів або предметів. Її можна зобразити за допомогою схеми: два кола, що перетинаються між собою. Кожне коло означає окремі ознаки, місце перетину — це спільні властивості обох понять.

​

​

​

​

​

​

​

За допомогою цієї діаграми можна порівнювати літературних героїв, явища природи, величини, історичні епохи, педагогічні ідеї тощо.

​

Мозковий штурм

Застосовувати методику брейнстормінгу — «мозкового штурму» — можна на будь-яких заняттях. Вона допомагає систематизувати знання та знаходити творчі рішення.

Для застосування методики викладач записує посередині дошки певне поняття, а студенти озвучують все, що про нього знають. За допомогою рисочок, спрямованих від слова, викладач записує висловлення студентів. У результаті має вийти щось схоже на «кущ».

​

семінар

У основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення.

Паралельне мислення - це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.

Метод шести капелюхів можна використати на будь-якому рівні складності, від дитячих садочків до рад директорів

Є яскравим прикладом організації латерального мислення

(білий - аналітичне мислення, червоний - емоційне, чорний - критичне, жовтий - оптимістичне мислення, зелений - творче, синій - мислення в далекій перспективі).

СИНЕКТИКА

Методику творчості під назвою «синектика» розробив Уільям Гордон та Джордж Принс у 1950 рр.

Учасники намагаються «зробити відоме дивним, а дивне - відомим».

Методика складається з 10 кроків:

• аналіз і визначення проблеми,
• пропозиція спонтанних розв’язань проблеми, нове формулювання проблеми,
• побудова прямих аналогій (за формою, за кольором, за властивостями),
• побудова особистих аналогій (емпатія) – це перевтілення (поставити себе на місце героя),
• побудова символічних аналогій,
• побудова фантастичних аналогій,
• знову побудова прямих аналогій,
• аналіз прямих аналогій,
• перенесення аналогій на проблему
• розробка підходів до розв’язання.

​

За допомогою кубиків Rory’s Story

Також, виконуючи завдання «мозковий штурм», можна навчити студентів систематизувати свої знання.

Настільна гра Rory's Story Cubes (Кубики Історій Рорі)

Кубики історій Рорі - захоплююча розмовна гра на імпровізацію, придумування історій і творче самовираження.

Rory's Story Cubes - гра, в якій гравці будуть придумувати історії, відштовхуючись від зображень, що випали на кубики історій.

Кубики Рорі це - 9 кубиків, 54 малюнки, 10 мільйонів комбінацій і безліч історій!

У цій дивній грі на уяву, імпровізацію і асоціативне мислення гравці будуть придумувати історії.

Кубики Історій Рорі - відмінний інструмент для розвитку креативності та прокачування навички вирішення проблем. В ході гри розвивається уважність і навички комунікації.

Також гра Rory's Story Cubes активно затребувана при вивченні іноземних мов - причому і для дітей, і для дорослих - для розвитку навичок говоріння.

​

Часто Кубики Історій Рорі використовують психологи для розвиваючої та корекційної роботи.

​

​

Кооперація (Командна робота)

Уміння співпрацювати з іншими – одна з важливих компетенцій НУШ та актуальних навичок ХХІ століття

Часто можна почути, що сучасні, зосереджені на гаджетах молоді люди, переважно індивідуалісти. У цьому немає нічого поганого, проте опитування та дослідження свідчать, що вміння працювати в команді – запорука успіху в житті.

 На думку експертів, уміння працювати в команді розвиває впевненість в собі та довіру до людей.

Також здатність до співпраці допомагає отримати та розвинути інші важливі соціальні навички:

  здатність співпереживати;

  уміння знаходити компроміс;

  комунікативні здібності;

  толерантність.

Командна робота – це об’єднання зусиль, спрямованих на розв’язання проблемної ситуації чи спільного виконання важливого завдання, спеціально підібраною групою людей.

​

​

​

Головні ознаки командної роботи:

�спільна робота: команда — це не сума окремих частин, а єдине ціле — певна структурована група людей, кожен член якої взаємодоповнює іншого;

продумане позиціонування кожного з її учасників. Тобто, кожен з членів цієї групи розуміє всю повноту ситуації і обізнаний в стратегічних цілях, має закріплений за ним ряд завдань і несе відповідальність за виконання кожного з них;

​

комунікація: в команді кожен учасник відвертий і чесний з іншими, готовий вирішувати конфлікти ще на етапі їх зародження;

автономія: кожна команда — автономна частина в структурі будь-якої організації;

синергія: ефект від спільної роботи команди якісно перевершує ефект від роботи окремих людей.

​

​

​

Ролі в команді діляться на 3 категорії:

• активні ролі, орієнтовані на дії, які включають в себе ролі форматора (генератора ідей), реалізатора і завершувача / фінішера;
• ролі, орієнтовані на роботу з людьми, які включають в себе ролі координатора, командного гравця і дослідника ресурсів;
• ролі, орієнтовані на мислення, які включають в себе ролі «таємного інформатора», експерта з моніторингу та спеціаліста.

Завдання на співпрацю повинні враховувати:

• оцінку від кожного з членів певної команди навичок інших працювати в команді;
• особливість формування груп для виконання певних завдань.

Найкраще використовувати менші за обсягом групи.

Головне правило для того, щоб команда в будь-якій кількості була дійсно ефективною — відразу розподілити командні ролі на основі професійної компетенції кожного з учасників, розписати правила взаємодії і прийняття рішень.

Ролі слід чергувати. Так когось можна призначити модератором, когось тим, хто представлятиме результати спільної роботи, тощо.

Також варто ускладнювати групові завдання: просити не просто згенерувати ідеї, а обрати якийсь спільний пріоритет, чи спеціально сформувати групи з таких людей, які з певного питання не відразу зможуть дійти консенсусу.

​

Комунікативні навички

• Комунікація – взаємодія між людьми за допомогою вербального або невербального спілкування, обмін інформацією.
• Під комунікацією розуміють ще і конструктивне спілкування, яке підводить людей до висновків, що змінює їхнє життя на краще. Дуже багато питань, які виникають перед кожною людиною можуть вирішитися завдяки погляду з боку, який може неупереджено оцінити ситуацію і знайти нестандартний логічний вихід з неї.
• Комунікація – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями, тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів з метою передавання та одержання інформації.

​

​

• Комунікацію визначають як суспільний процес, в якому відбувається обмін інформацією задля передачі змісту і досягнення бажаних результатів. Комунікація може відбуватися в будь-якій формі: від написання твору або читання книги до виступу з презентацією чи участі в дебатах.

​

• Існує 2 види комунікацій: організаційні та міжособистісні. Міжособистісні комунікації поділяються на формальні і неформальні.
• Перед тим, як давати студентам певне завдання, варто дати їм час подумати над тим, що саме вони хочуть одержати від комунікації, які комунікативні стратегії вони використають тощо. Важливо також надавати їм зворотний зв’язок. Він має йти не лише від викладача — тут необхідна взаємодія між самими студентами: коментарі, поради, рекомендації тощо.

​

​

​

Ключовими навичками в комунікації є:

• визначення бажаних результатів комунікації;
• створення чіткого посилу: розробка повідомлення, яке би передавало необхідне значення, і використання невербальних засобів комунікації, як-от жести та наочні матеріали;
• моделювання свідомості інших: усвідомлення рівня освіченості, позиції та емоцій інших;
• конвенційність: вміння слідувати правилам, нормам та дисципліні, що підходять для певного контексту комунікації;
• усвідомлення соціальних та культурних відмінностей;
• вибір необхідних каналів комунікації;
• активне слухання;
• «глибоке читання»: вміння критично аналізувати текст чи мовлення.

​

Терміни в області комунікацій

• Культура мови – використання слів і виразів, доречних в конкретній ситуації. Елементи мови, які використовуються на діловій зустрічі, суттєво відрізняються від тих, які використовуються в особистому спілкуванні.
• Мовне спілкування – вживання слів і виразів з метою висловлення своїх думок на тему розмови.
• Мовна подія – сукупність життєвої ситуації, що сприяє спілкуванню та засобів мови, за допомогою якого відбувається розмова.
• Мовна діяльність – вплив на людей за допомогою засобів мови.
• Спілкування.

​

Шість реальних технік комунікації

​

• Техніка тиші: прийом спілкування, заснований на стриманості.
• Аналогічні прийоми в спілкуванні: станьте дзеркалом співрозмовника.
• Уміння слухати – основа будь-якої комунікації.
• Ефективність зворотного зв’язку в спілкуванні.
• Використовуйте цікавість, як прийом спілкування.
• Відсунути себе на другий план – теж техніка комунікації.

​

Алгоритм підвищення власного рівня професійної компетентності викладача:

• виявлення здібностей, нахилів, спеціальної компетентності, ціннісних орієнтацій; створення особистої позитивної Я-концепції;
• інноваційний підхід до вдосконалення професійної компетентності,
• рефлексія і аналіз власної діяльності; через об’єктивну оцінку прийти до самореалізації; самовдосконалення;
• виявлення й впровадження продуктивних технологій навчання та виховання; участь у конкурсах, творчих дискусіях,
• складання плану самовдосконалення професійної компетентності; створення власної бази кращих цікавих прийомів,
• акумуляція та застосування на практиці результатів інноваційного педагогічного досвіду; самовиховання;
• кооперативна професійна взаємодія з колегами;
• збирання й укладання творчого портфоліо; оприлюднення індивідуальних доробок на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, у пресі; консультування;
• знання навчального предмета;
• прагнення до самоосвіти;
• особистий приклад;
• педагогічна прозорливість.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!