Володіння Габсбургів. Карл v

Терешко Л.Б.

План

• На «зорі» Нового часу королівство Іспанія перетворилось у величезну, могутню імперію. Щойно об’єднана, завершивши Реконкісту 772-1492, вона конкурувала з провідними країнами Європи.
• По-перше, «католицька пара» — Ізабелла І і Фернанд II — здобули розкішну арабську спадщину.
• По-друге, вони профінансували подорожі Христофора Колумба й опісля пожинали «плоди» його відкриттів.

• Карл Габсбург був онуком Фердинанда та Ізабелли по материнській лінії і успадкував від них Іспанію, володіння в Італії та Новому Світі, а від діда з батьківського боку - німецького імператора Максиміліана I - Австрію, Нідерланди та чималу частину німецьких і чеських земель.
• У 1519 р. шляхом підкупу Карл домігся свого обрання себе імператором. Відтепер іспанський король став імператором Карлом V.

(1516-1556)

• Правлячи безкрайніми, розкиданими по світу територіями, населеними різними народами, він ледве давав їм раду.
• Постійні війни вимагали щодалі більше коштів і вели до зростання податків, що призводило до зубожіння простого люду.

XVI ст. З «Автобіографії» міністра Гаттінарі

• У 1519 р. довелося мені клопотатися перед курфюрстами про увінчання короля Карла імператорською короною. І сказав я їм, що імператорська влада має право претендувати на панування над цілим світом, бо так повелів сам Господь наш. Якщо імператорська влада опиниться в руках слабосильного князя, то від цього нічого, крім шкоди, не буде. Проте зовсім іншим буде результат у разі переходу імператорського титулу до могутнього короля, основу влади якого становлять великі багаті країни. Він не тільки піклуватиметься та всіляко оберігатиме свої спадкоємні землі, але, приєднавши до них нові, так збільшить володіння імперії, що досягне світового панування.
• Як ви розумієте слова автора про те, що небажано обирати імператором «слабосильного князя»? Яка політична мета була у Карла?

• Великих зусиль вимагало від Карла V протистояння зовнішнім ворогам. Головним серед них була Франція, майже з усіх боків затиснута володіннями Габсбургів.
• Другою серйозною небезпекою були турки, які впритул наблизилися до володінь Карла V в Центральній Європі.
• Імператору не пощастило створити омріяну світову католицьку імперію. Старий і зломлений невдачами, Карл V зрікся влади. �

​

​

• Землі в Центральній Європі відступив молодшому братові Фердинанду І, а власне Іспанію із заокеанськими просторами й Нідерланди — синові Філіпу II (1556-1598)

• Ще за життя батька Філіп II (1556-1598) набув чималого політичного досвіду, управляючи Іспанією за відсутності Карла V.
• «Обережний король» (так за повільність в ухваленні рішень називали Філіпа сучасники) успадкував наймогутнішу державу Західної Європи.
• Філіп II чимало зробив для впорядкування законів і вдосконалення управління країною.
• У роки його правління головним ворогом Іспанії стала Англія. Вона прагнула проникнути в Новий Світ, але Філіпп не хотів ні з ким ділити прибутки від своїх колоній і не давав британським торговельним кораблям перетнути Атлантику. У відповідь англійські пірати грабували навантажені золотом і сріблом іспанські судна. Неоголошена морська війна між двома країнами виснажила Іспанію

• Філіп не любив суєти великих міст і зробив столицею Іспанії маленький Мадрид, розташований у центрі країни. Але скоро й там для монарха стало надто шумно.
• Йому підшукали усамітнену місцевість у горах поблизу Мадрида й побудували там Ескоріал. Цю споруду інколи називали восьмим дивом світу. Вона слугувала водночас палацом, усипальницею та монастирем.
• Для прикрашення Ескоріалу Філіп II зібрав величезну колекцію творів мистецтва, зокрема шедеври Тіціана, Веронезе, Босха.
• Король дуже пишався своєю колекцією географічних карт і багатою бібліотекою, де зберігалася безліч безцінних старовинних рукописів.

Чи погоджуєтеся ви з тим, що його можна вважати восьмим Дивом світу?

• Свого часу Карл V мріяв про світове панування. Цьому перешкодила експансія Османської імперії. Не склалися й іспансько-англійські відносини. Після шлюбу Філіпа II з англійською королевою Марією І Тюдор (Кривавою) під іспанський уплив потрапили її посілості. Але передчасна смерть дружини та відсутність спадкоємця поклали край територіальним апетитам.

Марія та Філіп 

Марія-ревна католичка .

В 1554 були відновлені Акти про брехню, що означало неминуче переслідування протестантів. Усього за 5 років при владі Марія відправила на багаття 283 особи. Для порівняння, у роки правління Генріха VIII було страчено близько 80 єретиків. Саме через такі жорсткі заходи щодо протестантів Марія заробила собі прізвисько «кривава». У народі масові спалення зустріли суперечливо, і навіть радники Марії попереджали її про непопулярність такої жорстокості. Смерть на багатті вважали однією з найстрашніших. Згодом багато жертв, страчених у роки правління Марії, потрапили до списку мучеників.

• Марію пам'ятають лише як шалену католичку, що безжально знищувала єретиків.

​

• Наступницею Марії, згідно з актом про престолонаслідування, стала Єлизавета-сестра Марії, яка не мирилася з чужоземним нахабством. Звісно, Філіп II не поступився і втягнувся у війну.
• Але саме її подальше правління увійшло в історію як «золоте століття» Англії. 

• Вирішальна битва відбулося на морі в 1588р. Застосувавши нову тактику (яку, до слова, вигадали козаки, нападаючи чайками на турецькі галери), англійський флот завдав нищівної поразки іспанській Непереможній армаді.

​

• Перед тим Філіп II уже зазнавав невдачі.
• Річ у тім, що в період Реформації його батьківщина залишалася «цитаделлю» католицизму, де вороже ставилися до відмінних релігій. У таких умовах нідерландцям вдалося не лише відстояти свободу віросповідання, а й вибороти незалежність.
• У підвладних йому землях інквізиція набула небаченого розмаху. Як бачите, Новий час подарував іспанцям чудові шанси, проте їхня держава не стала модерною. Сяйво її слави поступово згасало.

• Великі географічні відкриття надали Іспанії нових можливостей.
• Успішно розвивалося сільське господарство, у містах виникали перші мануфактури, розквітла торгівля. Її провідним центром стала Севілья.
• Проте минуло лише декілька десятиліть, і ситуація змінилася. На противагу політиці меркантилізму, що запроваджували в життя французькі правителі, іспанські королі знищили умови для розвитку вітчизняної промисловості. Хоча з Америки надходило багато золота й срібла, гроші не вкладали у виробництво. Іспанське дворянство використовувало їх для власних потреб і розплачувалося ними за іноземні товари. З дворянських гаманців іспанські капітали перетікали в інші країни.

Величезні кошти поглинала боротьба з протестантами по всій Європі, яка стала головною метою іспанських монархів. Економічний занепад спричинив загальне ослаблення країни. Поступово Іспанія перетворилася на другорядну європейську державу.

• Династія Габсбургів вийшла на історичну арену в Середньовіччі і протрималася при владі аж до початку XX ст.
• Зазвичай їх пов’язують зі Священною Римською імперією чи Австрією, але не варто забувати, що вони правили Чехією, Угорщиною, Трансильванією, Хорватією, Неаполітанським королівством, Великим герцогством Тосканським, Пармою, Моденою, Португалією, Іспанією, навіть Мексикою. «Корінням» Габсбургів, центром Священної Римської імперії вважалось герцгерцогство Австрія, що постало ще в Середні віки. Проте тамтешня панівна фамілія зміцніла лише на початку XVI ст. за Максиміліана /, який об’єднав володіння в Центральній Європі, утвердився німецьким імператором.
• Після нього корону отримав Карл V, який у 1556 р., розділив владу між сином і братом, утворивши дві гілки: старшу (іспанську) й молодшу (австрійську (німецьку)). Адже нащадків молодшої «обирали» на трон Священної Римської імперії

• Імператор Фердинанд І, якому відійшли австрійські терени, на відміну від свого іспанського племінника, правив розважливо. Він намагався ладити з місцевими князями, зважаючи на поширення ідей Реформації, домагався релігійного порозуміння.

• Наступний із Габсбургів, Максиміліан II (1564- 1576), теж демонстрував віротерпимість, забезпечивши країні відносний порядок та спокій.
• Щоправда, на початку XVII ст. Контрреформація таки перемогла. Цьому сприяли кілька чинників: оновлення католицького вчення, реформи церкви, просвітницька діяльність шкіл, якими опікувався орден єзуїтів.
• Отже, як бачите, в Ранньому Новому часі австрійці вибрали шлях згоди. Недарма тоді народився вислів: «Хай інші ведуть війни, а ти, щаслива Австріє, укладай шлюби».

​

• На початку Нового часу на Апеннінському півострові єдиної держави не існувало.
• На італійських обширах химерно перепліталися політика, підприємливість, мистецтва, релігійні напрями. Та це не стало на заваді загальному процвітанню в XVI ст. На відміну від сусідів-іспанців, венеційські, генуезькі торговці чи флорентійські банкіри не були фанатиками католицизму.
• Вони з легкістю вбирали те нове, що черпали завдяки спілкуванню з представниками інших народів. Тому в їхніх містах література, живопис, архітектура досягли небачених висот, подарувавши світові чимало шедеврів. «Контракт» купців і митців виявився надзвичайно плідним. Одні фінансували, а інші у своїх творах прославляли батьківщину.

• Незалежністю в Італії вирізнялася Папська область. Папство все ще впливало на державотворення, опікувалося потребами церкви, втручалося в повсякденне життя. Так, Папа Юлій II заклав собор Святого Петра в Римі, фінансував спорудження відомої Сікстинської капели. Не забував і про східні терени Європи.
• Розуміючи небезпеку османського вторгнення, виділив чималі кошти на будівництво Кам’янецької фортеці, вважаючи її опорою латинського християнства. (Донині одну з веж називають Папською.)
• Понтифік Григорій XIII, очолюючи католиків у 1572-1585 рр., теж залишив слід в історії. Чи відомо вам, чому наш календар зветься григоріанським?! Так, саме на честь Папи Римського, який у 1582 р. увів сучасне літочислення.

• Провідну роль відігравали також Флоренція та Венеція — олігархічні (бюргерські) республіки. Щоб не допустити тиранії, до управління Флоренцією залучали містян. Дворянам і буржуазії протистояв могутній клан Медічі, який нібито обстоював народні інтереси. Хоча його представники й не володіли монаршими титулами, але знатністю й капіталами не поступалися ані Бурбонам, ані Габсбургам чи, скажімо, Тюдорам. Чотирьох навіть обирали папами. Династія щедро фінансувала італійських митців.
• На початку XVI ст. в Середземномор’ї торговельне лідерство впевнено утримувала Венеційська республіка. Нею управляли дожі, яких обирали пожиттєво поміж вихідців із найшанованіших сімей. Венеційці — одні з перших банкірів у Європі. («Банко» — назва столика, за яким вели грошові розрахунки.) Окрім того, місто пишалося книгодрукуванням.

• Великі географічні відкриття змінили світ назавжди. Основні торгові шляхи перемістилися в Атлантику, тому італійці втратили перевагу. Комерція перестала приносити їм надприбутки, адже товари, виготовлені в інших європейських державах, виявилися конкурентнішими. У банківській діяльності теж запанували іноземці. «Золотий» період італійських міст-республік відходив у небуття.
• Врешті, їх захопили королі Карл V і Філіп II. Не піддавалася Венеція. Вона не лише зберегла свої позиції, а й вдало протистояла «морській сусідці» — Османській імперії аж до наполеонівських війн початку XIX ст.
• Ця унікальна республіка ще довго залишатиметься справжнім мегаполісом, а її досвід заробляння на азартних іграх, вочевидь, запозичив нині всесвітньо відомий Лас-Вегас. Зверніть увагу й на те, що популярні в наші дні венеційські карнавали та фестивалі відбувалися ще в ті далекі роки.

Закріплення вивченого

• https://learningapps.org/watch?v=pb4xwyc0t20

Домашнє завдання

• Складіть історичний портрет Карла 5
• Переглянути презентацію

​