Тема уроку: �«Німеччина та Італія»

• План уроку:
• Німецький союз. Економічний розвиток Німеччини
• Боротьба за демократичні реформи та єдність Німеччини. Діяльність опозиції
• Італія після Віденського конгресу
• Революції 20—30-х рр. XIX ст.

Поняття до теми: політична роздробленість, опозиція, реформи, Рісорджименто, карбонарії, революція, демократія, лібералізм

Пригадайте!

• 1. Якими були форми національно­визвольної боротьби проти наполеонівського панування в Німеччині та Італії?
• 2. Які рішення щодо Німеччини та Італії були прийняті на Віденському конгресі?
• 3. Що таке національне відродження?

Німецький союз. �Економічний розвиток Німеччини

• Проблеми:
• Створений за рішеннями Віденського конгресу Німецький союз існував лише на папері, не мав спільного законодавства, уряду, збройних сил тощо.
• Австрія та Пруссія, увійшли до союзу лише частково. Східні частини цих держав залишалися за його межами. Кожна з держав союзу мала свого монарха, уряд, армію, митні тарифи, грошову й судову системи.
• Промислова революція в Німеччині розпочалася лише в 30-х рр. XIX ст.

• Позитивні риси розвитку:
• Серед галузей промисловості провідними були вугільна, металургійна й текстильна.
• Найбільшим торговельно-промисловим центром Німеччини наприкінці 40-х рр. XIX ст. стала столиця Пруссії — Берлін.
• У 1835 р. в Німеччині збудували першу залізницю.
• У 1818 р. Пруссія розпочала укладати з іншими німецькими державами угоди про встановлення єдиного митного кордону.
• Становлення в Німеччині єдиного національного ринку.

​

Боротьба за демократичні реформи та єдність Німеччини. Діяльність опозиції

• У 1815 р. студенти Єнського університету створили товариство, яке пропагувало ідею об’єднання німецьких держав. Ці погляди вони поєднували з виступами проти реакційних порядків. Восени 1817 р. у замку Вартбург студенти влаштували святкування 300-річного ювілею початку Реформації.
• Рух за демократизацію та об’єднання Німеччини серед студентської молоді не припинявся.
• У серпні 1819 р. на з’їзді німецьких монархів у Карлсбаді (Карлових Варах) було ухвалено заходи для придушення опозиційних настроїв. Почався поліцейський терор.

​

Розгортання опозиційного руху

• 27—30 травня 1832 р. у Пфальці відбулося «Гамбаське свято» — демонстрація за участю майже 30 тис. осіб. У промовах висувалися вимоги боротьби за демократичні реформи та об’єднання Німеччини.
• У 1834 р. у Швейцарії виникло товариство «Молода Німеччина», яке вважало своєю метою боротьбу за об’єднання Німеччини та створення республіки.
• Висилка в 1836 р. німецьких емігрантів зі Швейцарії призвела до розпаду «Молодої Німеччини».

​

​

• Однією з найвідоміших постатей у національному русі Німеччини 30—40-х рр. XIX ст. був професор-економіст Фрідріх Ліст.
• Виступав за об’єднання німецьких держав, вважав, що економічні інтереси є відображенням потреб нації.
• На думку сучасних дослідників, Ф. Ліст став одним із засновників німецького економічного націоналізму.

Італія після Віденського конгресу

• Як склалася ситуація після Віденського конгресу?
• Рішення Віденського конгресу негативно вплинули на розвиток Італії. Її знову переділили на вісім королівств і герцогств, а в північно-східній частині утворили Ломбардо-Венеціанське королівство, що входило до складу Австрійської імперії.

1815—1830 рр. стали для Італії, як і для інших регіонів Європи, періодом Реставрації — повернення «старих порядків» і політичної реакції.

У всіх італійських державах було відновлено абсолютну владу монархів, всі держави півострова певною мірою залежали від Австрії.

Імператор Австрії Франц I, характеризуючи свою політику, говорив: «Насамперед необхідно, щоб ломбардці забули про те, що вони італійці».

• Як почався період національного відродження?
• Період із кінця XVIII ст. до 1870 р. в історії Італії називають епохою Рісорджименто (Відродження). Це був час розгортання національно-визвольного руху й боротьби за відродження італійської державності.

У 1818 р. в Ломбардії граф Федеріко Конфалоньєрі очолив таємне товариство «Італійська федерація». Метою організації було звільнення від австрійського панування, здобуття незалежності й створення конституційної монархії в Північній Італії.

Повстання карбонаріїв

• У Центральній та Південній Італії активно діяли карбонарії - члени таємної політичної організації, що існувала на початку XIX ст. в Італії й боролася проти чужоземного гноблення, за возз’єднання країни.
• Серед карбонаріїв були представники ліберального дворянства, буржуазії та інтелігенції.
• Своєю головною метою вони вважали боротьбу за національну незалежність Італії.

​

��Революції 20—30-х рр. XIX ст.�Неаполітанське королівство

• У липні 1820 р. першими в Італії підняли повстання карбонарії в Неаполітанському королівстві. Революція тривала тиждень і завершилася їхньою перемогою. Король змушений був затвердити запропоновану повстанцями конституцію та скликати парламент.

​

• Але!
• На засіданні Священного союзу доручили Австрії придушити революцію. Австрійці розгромили неаполітанську армію й відновили в країні абсолютну монархію. На всіх учасників революції чекала жорстока розправа.

П’ємонт

• У ніч із 9 на 10 березня 1821 р. розпочалася революція в Сардинському королівстві (П’ємонті). Її очолили карбонарії — офіцери сардинської армії. Повстанці висунули гасло національної незалежності всієї Північної Італії. Було проголошено конституцію та сформовано тимчасовий уряд. Авст рійська армія разом із прибічниками сардинського короля Віктора Еммануїла I придушила революцію.

Поширення революції в Італії

• Після революцій 1820—1821 рр. у Неаполі та П’ємонті арешти карбонаріїв розпочалися в усій Італії. Проте це не завадило карбонаріям під впливом Липневої революції 1830 р. у Франції в лютому 1831 р. Підняти повстання в Пармі, Модені та Папській області. Спочатку повстанці перемагали, але внаслідок інтервенції австрійців зазнали поразки.

• Причина поразок!
• Однією з причин поразок карбонаріїв було те, що вони діяли переважно ізольовано в межах окремих держав.

«Молода Італія»

• У 1831 р. в Марселі колишній карбонарій Джузеппе Мадзіні заснував єдину загальноіталійську національно-революційну організацію «Молода Італія». Він сформулював принцип «Кожній нації — держава» і розгорнув боротьбу за створення італійської національної держави. Дж. Мадзіні сподівався досягти цього шляхом революції, здійсненої «із народом і для народу». У майбутньому члени «Молодої Італії» бачили свою батьківщину єдиною незалежною демократичною республікою.
• Однак неодноразові спроби підняти повстання в 1833—1834 рр. і на початку 40-х рр. XIX ст. виявилися невдалими. Унаслідок цього Дж. Мадзіні та його прибічники дійшли висновку, що найбличим часом здійснити італійську революцію неможливо.

Джузеппе Гарібальді

• Із-поміж членів «Молодої Італії» вирізнявся Джузеппе Гарібальді.
• У 1848 р. він повернувся до Італії з Південної Америки та присвятив життя боротьбі за її об’єднання, ставши героєм італійського Рісорджименто.

​

Діяльність поміркованих лібералів наприкінці 30-х — у 40-х рр. XIX ст.

• Діяльність поміркованих лібералів наприкінці 30-х — у 40-х рр. XIX ст. Спроби здійснити об’єднання Італії революційним шляхом виявилися невдалими. Тому із середини 30-х рр. XIX ст. в італійському національно-визвольному русі на перший план вийшли помірковані ліберали. Серед них були великі землевласники, банкіри, підприємці, юристи тощо. Вони вважали єдино можливим способом об’єднання Італії перетворення згори шляхом реформ.
• Ідеолог цих перетворень Вінченцо Джоберті.

Пригадаймо!

1. Коли виникло товариство «Молода Німеччина»?
2. У якій із держав Італії карбонарії розпочали першу у 20-х рр. XIX ст. революцію?
3. Хто створив організацію «Молода Італія»?
4. Охарактеризуйте становище Італії після Віденського конгресу.
5. Виділіть особливості революцій в Італії.

​

• Завдання! Опрацювати презентацію. Повторити тему «Франція. Бельгійська революція». Буде с/р в онлайн форматі
• Під час підготовки до уроку використано матеріали підручника, мережі Інтернет