2 of 15

Ринок — це економічний простір, у межах якого відбувається рух товарів і послуг. Ринок будь-якої країни є структурованим, тобто поділеним на певні частини.

Національний ринок — сукупність окремих структурних ринків у взаємодії, завдяки якій відбувається розширене відтворення національної економічної системи у сфері обміну.

3 of 15

Структура

національного

ринку

Ринок товарів та платних послуг

Ринок робочої сили

Фінансовий ринок

Нерухомості

Природних ресурсів (землі)

Ринок засобів виробництва

Ринок технічних розробок та інформації

Ринок предметів споживання

Ринок послуг

Споживчий ринок

Ринок валюти

Ринок грошей

Ринок цінних паперів

4 of 15

1. Ринок продуктів — це первинна форма ринку, де відбувається рух предметів споживання та засобів виробництва.

2. Ринок природних ресурсів (землі) — економічний простір, у межах якого відбувається купівля-продаж природних ресурсів.

3. Ринок капіталу та грошей — простір, у межах якого відбувається рух капіталів (майнового, розумових здібностей) та грошей.

5 of 15

4. Ринок праці — простір, у межах якого відбувається купівля-продаж робочої сили.

5. Ринок цінних паперів — простір, у межах якого відбувається купівля-продаж цінних паперів (акцій, облігацій).

6. Ринок інформації — простір, у межах якого створюється, зберігається та використовується інформаційний ресурс із метою забезпечення корисного ефекту для споживача.

6 of 15

Сукупність сегментних ринків у процесі їх постійної взаємодії формує в межах національного ринку низку важливих народногосподарських пропорцій:

1) співвідношення між платоспроможним попитом та пропозицією на створюваний валовий національний продукт і національний доход;

2) збалансованість між доходами та витратами на федеральному рівні, у бюджеті окремих областей, регіонів, штатів, земель тощо і на муніципальному рівні;

3) кредитно-грошову збалансованість;

4) відносну рівність попиту та пропозиції на ринку робочої сили;

5) врівноваження імпорту та експорту продукції.

7 of 15

Суб’єктами національного ринку є всі

макроекономічні суб’єкти:

домашні господарства

фірми (підприємства)

держава

закордонний сектор

Саме вони виступають як покупцями, так і продавцями різноманітних благ.

8 of 15

Домогосподарства, з одного боку, формують споживчий попит на ринку товарів та послуг. З іншого боку, вони як власники певних економічних ресурсів пропонують їх на ринках ресурсів.

Фірми (підприємства) формують інвестиційний попит на ринку ресурсів. Фірми є й основними постачальниками готової продукції.

Держава також купує продукцію, яку виготовляють у приватному секторі, несе видатки на виробництво суспільних благ і здійснення державних інвестицій.

Оскільки сучасні економічні системи є відкритими, то закордонний сектор не лише купує наші національні блага (а отже, наша країна їх експортує), але й продає свої блага на ринку нашої країни (це свідчить, що наша країна їх імпортує).

9 of 15

Суб’єктами ринкових відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

• товари тривалого користування (довгострокові предмети побуту, засоби виробництва тощо);

• товари поточного споживання (одяг, продукти харчування тощо);

• послуги (комунальні послуги, охорона здоров’я, освіта тощо).

Товари та послуги надають різноманітні виробники цих благ. Причому основна маса продукції надходить до споживачів через посередників.

10 of 15

На ринку засобів виробництва фірми формують інвестиційний попит — попит підприємців для:

• відновлення зношеного капіталу;

• збільшення реального капіталу.

Покупцями та продавцями на ринку засобів виробництва можуть бути й інші економічні суб’єкти, зокрема держава, закордонний сектор, посередницькі організації.

Таким чином, інвестиційний попит зумовлює витрати підприємств на нові засоби виробництва, приріст товарних запасів, а також інвестиції не лише фірм, а й домогосподарств у нове житло.

11 of 15

Попит на фактори виробництва відрізняється від попиту на споживчі товари.

Споживчий попит є прямим, безпосереднім або природним, оскільки націлений на прямі блага, які безпосередньо задовольняють потреби споживачів.

Попит же на фактори виробництва є вторинним, похідним, бо націлений на непрямі блага, які необхідні для створення прямих благ, а тому залежить від попиту на готові товари та послуги. Це свідчить, що попит на фактори виробництва виникає лише тоді, коли виникає попит на кінцеві споживчі товари та послуги.

І ще одна відмінність полягає в тому, що споживчий попит є гнучкішим, еластичнішим, ніж попит на фактори виробництва. Для виробництва кінцевих споживчих товарів необхідні і сировина, і праця людей, і техніка. Причому необхідні вони всі разом.

Таким чином, попит на фактори виробництва є взаємозалежним. Більш високі ціни на техніку можуть призвести до збільшення попиту на робочу силу, яка може якимось чином замінити її.

12 of 15

Основним механізмом ринку товарів і послуг є торгівля.

Це така господарська діяльність, яка спрямована на організацію та здійснення продажу благ.

За територіальною ознакою розрізняють внутрішню і зовнішню торгівлю, за стадіями товарообігу — оптову й роздрібну торгівлю. Зовнішня торгівля може чинити значний вплив на рівень внутрішнього (національного) виробництва і споживання, оскільки сприяє більш ефективному використанню як внутрішніх ресурсів, так і ресурсів, що належать іншим країнам.

При внутрішній торгівлі товар не виходить за межі країни, а при зовнішній — відбувається вивезення товару в інші країни (експорт) або його ввезення з-за кордону (імпорт).

13 of 15

Оптова торгівля

Оптова торгівля виступає як посередницька торгівля між промисловцями й торговцями, а також між власне торговцями, тобто це організація та продаж товарів для виробничого використання або подальшого перепродажу.

У своєму розвитку оптова торгівля набуває різних форм. Найдавніша — ярмаркова торгівля, що здійснюється у визначені дні чи періоди року в загальновідомих місцях.

Із розвитком товарного обігу на зміну тимчасовим ярмаркам прийшли постійні оптові ринки — товарні біржі. Однією із форм ярмарково-біржової торгівлі є аукціони.

1 of 15