ПОНЯТТЯ ПРО ВР та ЗВ

Розробив викладач Покровського професійного ліцею – О.В.Гаращенко

Вибух – це дуже швидка зміна стан речовини, з виділенням тепла та утворення газів, які різко підвищуючи тиск виробляти руйнування.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Щоб зробити вибух, потрібна – вибухова речовина. Вибуховими речовинами (ВР) називаються механічні суміші та хімічні сполуки, здатні під впливом зовнішнього впливу вступати у короткочасну хімічну реакцію з утворенням газів та виділенням тепла.

Як зовнішній вплив може бути нагрівання, удар або тертя. У вугільній промисловості застосовують вибухові суміші на основі аміачної селітри. Аміачна селітра є слабким ВР. Тому силу вибуху посилюють добавками суміші тротилу, гексогену, алюмінію.

Аміачно-селітрені ВВ:

​

• Амоніти – найпоширеніші, це порошкоподібні суміші аміачної селітри з тротилом (рідше з гексогеном, динітронафталіном). Амоніти дешеві вартістю та порівняно безпечні у користуванні. Вони мало чутливі до вогню, тертя та удару. Однак є і недоліки - амоніти легко зволожуються, злежуються, а це може призвести до відказів (невибухнивших зарядів), а також після вибуху з'являється багато отруйних газів (окису вуглецю, окису азоту). Щоб уникнути цих негативних факторів, в суміш вводять спеціальні добавки:
• розплавлений парафін (підвищує водостійкість),
• соснова кора або борошно з бавовняної макухи (зменшують злеження).

Аміачно-селітрені ВВ:

​

Грамоніти – суміші гранульованої аміачної селітри та тротилу.

Вугленіти - порошкоподібні нітрогліцеринові запобіжні вибухові речовини. Створений на основі нітроефіру, солей та невеликої кількості хлористого амонію як додатковий пламегасник, водостійкий за рахунок желатинізації колодіоннимхлопком. Угленит менш гігроскопічний і менш схильний до стеження, ніж інші запобіжні вибухові речовини, до складу яких входить аміачна селітра.

Вугленіт рекомендується для підривання: вугілля будь-якої міцності; порід слабкої та середньої міцності

Щоб вибухнув заряд ВР, необхідний імпульс. Цей імпульс передається заряду в результаті невеликого вибуху заряду ініціюючого ВР, розміщеного в електродетонаторі (засобі вибухання ЗВ). До ініціаторів відносяться гримуча ртуть, азид свинцю, тетрил, гексоген, тен.

Для виконання вибухових робіт у шахтах, небезпечних по вибуху газу та вугільного пилу, застосовують електричний спосіб підривання за допомогою електродетонаторів. Існують електродетонатори:

миттєвого,

сповільненого,

короткосповільненої дії.

​

Різниця в часі спрацьовування використовується в тих випадках, коли вибухи окремих зарядів або серії зарядів повинні слідувати один за одним у певній послідовності через дуже малі проміжки часу

Електродетонатор

Будова електродетонатора

1 – гільза

2 – ізольовані дроти

3 - нагрівальний місток (дрот з ніхрому)

4 – петарда (крапля піротихнічної речовини (швидко запалюється при нагріванні містка)

5 – герметична пробка

6 - сповільнювач (час його горіння визначає тимчасову затримку ел.детонатора)

7 – первинна ініціююча речовина

8 – вторинна ініціююча речовина

Схема зарядженого шпуру

ВР

Електродетонатор

шпур

дроти

Глиняна забійка

До вибухової станції