Генезис протигетьманського повстання (1918)

Підготувала: Петрінчик Анастасія Вікторівна, учениця 6(10)А класу Заліщицької державної гімназії Тернопільської обл.

​

Науковий керівник: Дяків Василь Григорович, учитель історії Заліщицької державної гімназії Тернопілської обл.

Мета роботи: дослідження організації та проведення антигетьманського повстання 1918 року. 

Завдання:

• з’ясувати причини антигетьманського повстання;
• проаналізувати етапи його реалізації та проведення.

Хронологічні межі: квітень, 1918 року – прихід внаслідок перевороту до влади гетьмана Павла Скоропадського – завершення антигетьманівського повстання у грудні 1918 року. 

​

Об’єкт дослідження: громадянська війна в Україні.

Предмет дослідження: антигетьманське повстання як спосіб приходу національно-демократичних сил до влади.

Методи дослідження: аналітико-синтетичний, порівняльний хронологічний, структурно-логічний. 

Павло Петрович

Скоропадський

​

(1873-1945)

​

Після державного перевороту 29 квітня 1918 року - гетьман усієї України

Ідеологічний конфлікт

Консервативна монархічна ідеологія:

• приватна власність
• введення цензури та утиски демократії
• проросійські політики

​

Соціалістична ідеологія

• державна власність
• демократичні права та свободи
• прихильність до більшовизму

Перший етап (травень, 1918)

Українська Держава

Опозиційні соціалістичні сили

Формування уряду

Пропозиції гетьмана

П. Скоропадського

Консультації з військовим німецьким керівництвом

​

​

​

Створення УНДС

Українського національно-державного союзу

УЧАСНИКИ:

Соціалістичні партії (УПСФ, УПСС, УДХП, УТП)�Об’єднана рада залізниць України

Головна рада поштово-телеграфної служби

​

​

​

ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТИ

1. Видання Меморандуму.
2. Пропаганда проти гетьманського уряду.

3. Підбурення громадськости, військовиків.

4. Організації страйків та саботажу

5. Переговори В. Винниченка з більшовиками, німецько-австрійськими військовими комітетами.

6. Дестабілізація суспільних настроїв.

7. Підтримка повстанських отаманських загонів.

Другий етап (травень - серпень, 1918)

Микита Юхимович Шаповал

(1882-1932)

​

​

УНС

Український національний союз

Соціалістичні партії (УПСФ, УПСС, УДХП, УТП)

Громадські організації: Селянська Спілка, Учительська Спілка, Правляче товариство, Лікарська Спілка, Централя ‘’Просвіти ‘’, Всеукраїнський земський союз, Об’єднана рада залізниць України, Головна рада поштово-телеграфної служби тощо.

​

​

Володимир Кирилович Винниченко

(1880-1951)

Залучення шляхом переговорів різних військових формувань та окремих представників гетьманського уряду

Накопичення зброї

Підготовка до збройного повстання

​

Третій етап (серпень – листопад, 1918)

​

‘’Федеративна грамота‘’

Павла Скоропадського

14 листопада 1918 року

​

Передбачає широку автономію України в складі федеративної небільшовицької росії, зі збереженням та розвитком української мови, культури та мистецтва, а також рівність українського та російського народів, без жодних утисків та репресій

Четвертий етап (14 листопада - грудень, 1918)

Володимир Кирилович Винниченко

Симон (Семен) Васильович Петлюра

Андрій Гаврилович Макаренко

Федір Петрович Швець

Опанас Михайлович Андрієвський

Директорія

Важливий вклад зробили Січові Стрільці під проводом

полковника Є. Коновальця та

А. Мельника.

На боці Директорії були:

- Чорноморський кіш

- Сірожупанська дивізія

- Запорізький полк

- Вільне козацтво

- отаманські загони

Євген Михайлович Коновалець

(1891-1938)

Командир Січових Стільців, учасник боїв за гору Маківка

Збройне крило повстання

​

Хронологічна таблиця військової фази повстання

Схематична ілюстрація бою

Мотовилівський бій

18 листопада 1918 рік

Бій між військами гетьмана (Добровольча офіцерська дружина та Сердюцькі полки) та Січовими стрільцями, в результаті якого гетьманівці були розгромлені, а повстанці продовжили шлях на Київ

14 грудня 1918 року Січові Стрільці входять у Київ. Скоропадський зрікається своєї посади, а генерал Долгоруков здає Київ.

Директорія повертає владу та відновлює УНР, однак, не може організувати органи влади та впоратися з суспільством, тому УНР паде під тиском більшовиків

В

Висновки

• Генеза антигетьманівського повстання містить чотири хронологічно взаємопов’язані етапи.

​

• В основі реалізації завдань кожного з них є взаємодія між владою Української Держави та опозицією. Вона проявлялася у перемовинах між ними за посередництва німецького військового командування і не принесла бажаних результатів жодній зі сторін.

​

• Нерозуміння обома сторонами критичності суспільно-політичної та несприятливої геополітичної ситуації, пов’язаної з завершенням Першої світової війни, та переважання особистих амбіцій окремих політиків над важливістю державного будівництва спричинили до посилення конфронтації.

​

В

Висновки

• УНДС, УНС та Директорія УНР стали організаційними центрами опозиції, які впродовж весни-осені 1918 року спрямовували свої зусилля на дестабілізацію ситуації та послаблення центральної влади.

​

• Поразка країн Четвертного союзу у Першій світовій війні та спроба гетьмана П.Скоропадського переорієнтуватися на Антанту через підписання Федеративнї грамоти привела до повстання.

​

• Повстання не мало чітко організованого плану. Бойові дії носили ситуативниий характер і не були контрольовані Директорією УНР, адже був значний вплив на українських територіях лідерів отаманських загонів та більшовиків. Ці події разом з фактичною відсутністю зовнішньої підтримки спричинили до хаосу у державі та подальшій її окупації.