Харчук Борис

​

13.09.1931 - 16.01.1988

Харчук Борис Микитович народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах на Тернопільщині в селянській родині. Вищу освіту здобув у Полтавському педагогічному інституті та на Вищих літературних курсах при Літінституті імені М. Горького. Працював журналістом, був на комсомольській роботі. Прозаїк, автор повістей та оповідань “Йосип з гроша здачі” (1957), “Станція”Настуся” (1965), “Школа” (1979), “Зазимки і весни”, “Горохове чудо”, “Невловиме літо”, “Подорож до зубра”. Написав романи “Волинь”, “Майдан”, “Кревняки”. Твори письменника перекладалися англійською, білоруською, вірменською, іспанською, німецькою, російською та таджицькою мовами.

Борис Харчук відчував красу і силу слова, як це дається справжнім митцям. Покладався у своїй праці на гаряче серце, а не холодний розум. Він відчував і вірив, що “велике починається з підсвідомого, велике осягається надсвідомим”.

Своїми творами намагався достукатися до тих, про кого і задля кого писав, ішов до свого читача навпрошки, наражаючи своє слово на червоний олівець перестрахувальника, а серце - на інфаркти. Саме так тяжко, але принципово були написані оповідання “Вишневі ночі”, стаття “Слово і народ”.

Письменник написав багато творів і для дітей, які за тематикою яскраві, небуденні, зігріті батьківською теплотою і любов'ю, читаються легко і запам’ятовуються.

Помер 16 січня 1988 року після інфаркту в Києві, похований на Байковому кладовищі.

​