АНТИЧНА СКУЛЬПТУРА – ГІМН ЛЮДИНІ.
Античний (від лат. antiquus древній) – той, що відноситься до культури древніх греків і римлян.
Періоди розвитку грецького античного мистецтва, протягом яких були створені унікальні цінності наступні:
Стародавня Греція вважається колискою європейської цивілізації, бо без того фундаменту, який був закладений Грецією і Римом, не було б і сучасної Європи.
Великий вплив на культуру Стародавньої Греції мала кріто-мікенська культура (III-II тис. до н. е.):
Богиня із зміями, 16 ст. до н.е. Статуетка з Кноса.
Левині ворота в Мікенах.
Спогади про цю культуру відображені в міфах і переказах, які донесли до нас античні автори - Геродот, Фукідід, Діодор та ін Згідно з цими оповідям, на острові Крит в глибоку давнину існувало могутнє царство, також правив міфічний цар Мінос.
Події та герої цієї цивілізації послужили основою для міфотворчості подальших греків, створення легенд про подвиги Геракла і Тесея, трагічну долю Едіпа, плавань аргонавтів і Троянської війни…
В архаїчний період створювалися лише фронтальні та статичні статуї богів, що ніби застигли в урочистому спокої:
Надгробна плита молодої жінки. 60-ті рр 5ст. до н.е. Берлін. Музей старожитностей.
“Замріяна кора”. Скульптура з афінського Акрополя. Кін. 6ст. до н.е. Афіни.Музей Акрополя.
В архаїчний період створювалися ідеальні образи Чоловіка та Жінки. Пропорція та динаміка - головні акценти в скульптурі цього періоду:
Курос
Кора
«В його душі жив той прообраз краси,�який втілений ним в матерії». �Ціцерон
ВЕЛИКИЙ ФІДІЙ
Акрополь ( архітектурного ансамблю в центрі Афін) до складу якого входить Парфенон- робота Фідія з учнями.
Афіна Промахос
Афіна Промахос — одна з ранніх робіт Фідія, вона датована періодом між 465—455 роками до н. е.
Бронзова Афіна Промахос височіє на Афінським акрополем, ідеалізована реконструкція міста доби Перикла, Лео фон Кленце.
Афіна Парфенос —
«Афіна-діва») — статуя богині Афіни в повному озброєнні, створена давньогрецьким скульптором Фідієм і встановлена в Парфеноні, освячена в 438 до н. е. Донині не збереглась, з усіх античних копій найкраще збереглась римська із мармуру Афіни Варвакіон, яка експонується в Національному археологічному музеї Афін.
Зевс Олімпійський —
— за переказами, одне з Семи чудес світу — давньогрецька статуя Зевса роботи Фідія, була встановлена в центрі Храму Зевса в Олімпії на півострові Пелопоннес (Західна Греція). Статую вивезли до Константинополя, де вона згоріла під час пожежі.
Ранній класичний період знаменує перехід від статики до руху. Скульптори почали підкреслювати гармонійне поєднання в людині фізичного та духовного:
Майстерня Фідія:
Скульптури мойр. Фронтон Парфенону. 30-ті рр 5ст. до н.е. Лондон. Британський музей.
Майстерня Фідія. Боротьба лапіфа і кентавра. Метопа Парфенону. 30-ті рр 5ст. до н.е. Лондон. Британський музей.
Поліклет ”Дорифор-списоносець”.
Роботи ПОЛІКЛЕТА стали гімном величі і духовній силі людини
Поліклет також написав трактат-канон, що містив розміри і пропорції ідеальної людської фігури.
Мирон “Дискобол”.
Висока класика МИРОН
Талановито передає рух, почуття СКОПАС – скульптор кінця класичного періоду:
Скопас “Менада”.
ПРАКСИТЕЛЬ.
Афродіта Кнідська. Сер. ІV ст. до н.е. Рим. Ватіканський музей.
ЛІСІПП - останній великий майстер пізньої класики
«Геракл, що бореться з левом», Єрмітаж, Петербург
Александр Великий - Македонський, римська копія герми Лісіппа
Еліністичний період характеризують такі шедеври:
Агесандр “Лаокоон”, І ст. до н.е.
Ніка Самофракійська. ІІІст. до н.е., Париж. Лувр.
Згадаймо, що в мистецтві Стародавнього Риму домінуюча належала скульптурному портрету:
Портрет імператора Августа, І ст. до н.е., часи правління якого були золотим століттям для римської культури.
Портрет Юлії Домни, ІІ-ІІІ ст.
Римський патрицій з масками предків. (Цей похоронний звичай став поштовхом до розвитку портретного жанру.) Мармур. Кінець І ст. до н.е.
Скульптура Ренесансу — один з найважливіших жанрів мистецтва Відродження, що досяг у цей час розквіту. Основним центром розвитку жанру була Італія, головним мотивом — орієнтація на античні зразки і милування людською особистістю.
Мікеланджело “П’єта”.
У відношенні до Мікеланджело Буонаротті можна говорити про індивідуальний стиль митця.
Як і багато інших скульпторів Мікеланджело звертався до сюжетів античних міфів:
Мікеланджело “Помираючі раби”, виконані для усипальниці Медічі. Лувр. Париж.
Давид. Державний музей мистецтв ім. О.Пушкіна.
Мойсей. Церква Сан-П’єтро-ін- Вінколі. Рим.