Навколишнє середовище, або довкілля, — це частина природи, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності й суспільних відносин, безпосередньо впливає на її життя і здоров’я

• частина природи, з якою людина взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності;

• поняття «природа» і «навколишнє середовище» подібні, але перше є значно ширшим

Навколишнє середовище складається з двох взаємозалежних частин:

природної

штучної

• планета Земля з оболонками: атмосферою, гідросферою, літосферою та біосферою

• суспільство і суспільні відносини

Енвайронментологія (від англ. environment — навколишнє середовище, довкілля), наука про всі проблеми навколишнього середовища, має виражений прикладний – практичний характер

• традиційна екологія є її теоретичною основою енавайроментології

• методологічними засадами енвайронментології слугують наукова теорія природокористування, вчення про охорону природи та сучасна концепція збалансованого розвитку природи й суспільства

Виокремлюють два основні аспекти у вивченні відносин людини з навколишнім середовищем

• дослідження всієї сукупності впливів середовища і різних чинників довкілля на людину

• вивчення адаптації людини і людських спільнот до навколишнього середовища

​

• стратегія містила принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку суспільства;

• автором інноваційної економічної теорії сталого розвитку, висвітленої в монографії «Поза зростанням: Економічна теорія сталого розвитку», є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля Герман Дейлі, американський еколог та економіст;

• теорія сталого розвитку є альтернативою концепції екстенсивного економічного зростання, що ігнорує екологічні небезпеки

Сталий розвиток природи й суспільства (англ. Sustainable development) — розвиток суспільства, за якого економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання відбуваються в межах, що їх визначає здатність екосистем до самовідновлення

• термін «сталий (збалансований) розвиток» з'явився у 1980 р. у документі «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовленому Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП)

• конференція ООН з питань довкілля та розвитку, що проходила в Ріо-де-Жанейро в червні 1992 р., стала визначною подією. На ній були присутні голови 179 держав і представники багатьох країн, міжнародних і неурядових організацій;

• на конференції було ухвалено всесвітню програму дій «Порядок денний на XXI століття», де сталий розвиток пов’язується з гармонійним досягненням таких цілей:

• висока якість навколишнього середовища і здорова економіка для всіх народів світу;

• задоволення потреб людей і збереження сталого розвитку протягом тривалого періоду

У 1987 р. Міжнародна комісія ООН з навколишнього середовища і розвитку (МКНСР) під головуванням екс-прем’єра Норвегії Ґ. Г. Брундланн опублікувала звіт «Наше спільне майбутнє», у якому поняття сталого розвитку визначалось як розвиток суспільства, що задовольняє потреби сьогодення, не приносячи при цьому в жертву здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби

У 2015 році на саміті ООН з питань сталого розвитку були затверджені глобальні Цілі сталого розвитку (ЦСР)

Міжнародні організації

За ініціативи Уряду України та за сприяння системи ООН в Україні протягом 2016 року тривав відкритий процес адаптації ЦСР до вітчизняного законодавства

• беручи до уваги принцип «нікого не залишити осторонь» і використовуючи широкий спектр інформаційних, статистичних та аналітичних матеріалів, було розроблено національну систему ЦСР;

• 5 вересня 2017 року Уряд України представив Національну доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна», у якій подано результати адаптації 17 глобальних ЦСР з урахуванням специфіки національного розвитку, а саме: 86 конкретних завдань та 172 показники для моніторингу їх виконання;

• результатом цієї роботи вбачається збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров’я населення від негативних впливів, зумовлених забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорона, раціональне використання і відтворення природних ресурсів

Наразі ми маємо складний вибір: або й далі жити, нехтуючи законами природи, або ж усвідомити відповідальність перед наступними поколіннями людей за стан нашої планети

Сталий розвиток — це складна конструкція, яка полягає в збалансованому розвитку трьох компонентів: економічного, соціального та екологічного

• не можна говорити про сталий розвиток, розглядаючи лише один із компонентів;

• ділянка перетину трьох кіл: соціуму (суспільства), економіки, довкілля (природи) і є зоною сталого розвитку

Нерозв’язаність екологічних проблем поставила людство на межу біосферної кризи,

яка загрожує самому його існуванню

• людство може надати розвитку суспільства сталого характеру, щоб він відповідав потребам людей сучасного й майбутніх поколінь;

• обмеження, що існують у галузі експлуатації природних ресурсів, пов'язані із сучасним рівнем розвитку техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення;

• необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і надати їм можливість реалізувати свої надії на благополучне життя;

• необхідно, щоб використання природних ресурсів відповідало екологічним можливостям планети, зокрема виробництво енергії;

• темпи росту кількості населення мають відповідати виробничому потенціалу біосфери, який у сучасних умовах швидко змінюється

Концепція сталого розвитку ґрунтується на таких п'яти принципах:

В основі стійкого розвитку лежить перехід до «зеленої» економіки

• «зелена» економіка — це економіка, яка раціонально використовує природні ресурси, зберігає екосистеми і біорізноманіття та забезпечує при цьому зростання рівнів доходів і зайнятості;

• це «низькокарбонова» економіка, економіка з мінімальним використанням вуглеводневих ресурсів, економіка з низькою енергоємністю;

• в умовах ресурсної та енергетичної залежності України саме поступова заміна «коричневої» індустріальної економіки на нову «зелену» уможливлює забезпечення національної безпеки держави в найближчі десятиріччя;

• передбачено упровадження таких інструментів «зеленої» економіки, як «зелені» технології, «зелений» транспорт, «зелене» будівництво, «зелені» закупівлі, «зелена» енергетика та ін.

Основною причиною екологічної кризи у відносинах людини й природи є не збільшення населення, не розвиток промисловості, не наші економічні або політичні системи, а система цінностей, що визначають ставлення людини до того, що її оточує, до природи

• основними цінностями, що визначають ставлення людини до природи, є економічна, пізнавальна, естетична, етична тощо

• екологічна етика займається вивченням цінностей природи й оцінювання людиною значення природи, що мотивує її поведінку;

• це вчення про принципи й проблеми моральних взаємовідносин людини з природою й суспільством

Засновниками системи поглядів екологічної етики, яку ще називають етикою Землі, є американський еколог О. Леопольд і німецький лікар, місіонер, музикант, лауреат Нобелівської премії миру А. Швейцер

• екологічна етика вивчає моральні стосунки людини й природи взагалі — живої й неживої, на відміну від біоетики, що досліджує моральне ставлення людини до життя

Олдо Леопольд

(1887—1948) американський еколог

Альберт Швейцер

(18757—1965) німецький лікар

Основою сучасної екологічної етики є взаємодоповнювальні й рівнозначні світоглядні концепції — біоцентризм й екоцентризм

• суб'єктами в цих концепціях є організми, види живих істот та екосистеми

Принципи екологічної етики

за О.Лепольдом

• принцип збереження природи;

• принцип збереження біорізноманіття;

• принцип цілісності природи;

• принцип поваги до природи;

• принцип відповідальності

Основні завдання

сучасної екологічної етики

• перебудова моральної свідомості людини;

• виховання любові й співчуття до природи;

• формування відповідальності людини за стан природи;

• формування рівноправного співіснування людини й природи

Наука

Прояви життя

Хімія

​

Фізика

​

Географія

​

Кібернетика

​

Соціологія

​

Математика

​