Економічні теорії

​

Підготувала:

​

учениця групи Л-23

Полтавського обласного ліцею-інтернату

при Кременчуцькому педучилищі

ім. А.С. Макаренка

Мошківська Катерина Василівна

​

​

​

Кременчук 2010 рік

Економічні школи

Стародавні економічні школи

• IV ст. до н.е. давньогрецький вчений Ксенофонт задовго до Арістотеля в своїх працях визначав роль поділу праці та грошей, як засобу обігу.

​

• В той же час Платон систематизує потреби людини та роль грошей, як міра вартості та нагромадження. Але найвищого рівня економічна наука античності досягла у творах Арістотеля:

“ Нікомахова етика ”, “ Політика ” .

​

• Господарську діяльність людина спрямовано на задоволення потреб, він називав економіку, а наука про богатсво – хремастика.

Меркантилізм �(від іт. «мерканте» - торговець, купець) ХVІ – XVII ст.

Меркантил́ізм — економічна політика періоду становлення капіталізму, яка виявлялася в активному втручанні держави в господарське життя, головним напрямком державної політики вони вважали протекціонізм.

​

• Основне джерело багатства – це торгівля
• Основна форма існування багатства – це золото та срібло, тому ранній меркантилізм називають монетарний
• Конкуренція – є шкідливою
• Держава не повинна втручатися в економіку, але заборонити або обмежити вивіз золотих та срібних монет за кордон.

​

Вчені: француз Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575 — 1621). Він опублікував книжку «Закони суспільного господарства» («Трактат з політичної економії»).Він радить королю Франції провести політику заохочення торгівлі.

Фізіократи

Фізіократи — течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. — часів першої буржуазної революції у Франції. Фізіократія (від. грец. «фізіс» — природа і «кратос» -влада) означає «влада природи».

​

• джерелом багатства вважали не торгівлю, а виробництво
• Джерелом багатства є праця, але тільки в сільськиму господарстві, а такі галузі, як промисловість не є прибутковим.

​

Вчені: Ф.Кенне – « Економічна таблиця »(вводить поняття

« чистого продукта»):

• чистий продукт створюється на землі завдяки с/г –й праці, а інший вид діяльності – безплідний, а земля – найбільша цінність;
• держава не втручається в економіку;
• необхідність введення єдиного земельного доходу.

​

А.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе.

Класична економічна теорія

Класична економічна теорія — напрям в економічній теорії, здатний до саморегулювання і повного використання своїх ресурсів, а будь-яке виробництво організовується для того, щоб збільшити споживання.

​

А) А.Сміт (невидима рука ринку) «Дослідження про природу і причини богатства народів»:

• поділ праці, технічний прогрес
• корисність речей, роль процесу обміну
• ціна товару, конкуренція, монополія
• зростання та спадання в економіці
• дослідив процес нагромадження капіталу
• поняття економічної свободи, що кожна людина має займатися любою працею
• роль держави зводиться до забезпечення освіти, транспорту і зв'язку.

Класична економічна теорія

Б) послідовником А.Сміта є Девід Риккардо:

​

• аналізував економічні процесив період промислового перевороту
• джерелом вартості є людська праця
• розробив теорію порівняльних переваг на основі міжнародному поділу праці
• захищав принципи економічного лібералізму (економічна свобода).

​

“ Засади політичної економії і оподаткування ” :

​

• розробив теорію кількості грошей
• був прихильником металевих грошей

​

�

Марксизм — філософське, економічне і політичне вчення, розвинене в XIX столітті, основоположниками якого були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс та В.Ленін, також відоме як діалектичний матеріалізм або діалектичний та історичний матеріалізм.

Марксизм

Марксизм

• дослідження законів капіталістичного суспільства з позицією робітничого класу

​

• заперечувати роль приватної власності і роль ринкової економіки, виступали тільки за суспільну (загальнодержавну власність).

​

• вважали неминучим крах капіталізму

​

• мало уваги приділяли питанню попиту і пропозиції

​

• єдиним джерелом прибутку вважали працю робітників (робота підприємства ігнорувалась).

​

• капіталісти (підприємці) є паразитами на тілі суспільства

​

• розробили аналіз додаткової вартості і економічних криз.

​

Маржиналізм

Маржиналі́зм (фр. marginale — додатковий) — напрям економічної теорії кінця ХІХ ст., який широко використовується в аналізі економічних процесів і законів граничної величини.

Вчені: К. Менгер (1840—1921),англієць В.С.Джевонс (1835—1882) і француз Л. Вальрас (1834—1910).

Найважливіші елементи маржинализму як напрямку фінансової науки:

​

• Використання граничних величин.
• Суб'єктивізм.
• Гедонізм господарюючих суб'єктів.
• Статичність.
• Ліквідація пріоритету сфери виробництва, характерного для економічного аналізу класиків.
• Сприйняття ринкової економіки як рівноважної системи.

Неокласицизм. Неокласичний синтез

​

• Неокласицизм - Джон Кларк (США), Альфред Маршал (Англія) - розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії.

​

• Неокласичний синтез (Поль Самуельсон - США) поєднує ідеї неокласицизму та кейнсіанства щодо розвитку економічної системи суспільства, наголошуючи на єднанні державного регулювання і ринкового саморегулю-. вання в цьому процесі.

Кейнсіанство ХІХ – п.ХХ ст.

Кейнсіанство — у економічній теорії 20 століття — одна з чільних макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» (The General Theory of Employment, Interest and Money, 1936).

​

Держава повинна стимулювати сукупний попит, щоб уникнути криз і безробіття.

​

1. Дати людям (сім'ям) гроші, підняти пенсії, зарплати, стипендії >
2. Збільшення попиту населення>
3. Збільшення купівельної спроможності>
4. Збільшується обсяг виробництва>
5. Зарплата працюючим, податки державі – ефект мультиплікатора.

Австрійська школа

​

Австрійська школа (англ. Austrian school; також відома як Віденська або психологічна школа) — не ортодоксальна школа економічної науки.

​

1. Виходячи з того, що «цінність суб'єктивна не лише за своєю сутністю, але і за своєю мірою», Карл Менґер визначав «кінцеву інтенсивність» — ту найменшу корисність, яку має остання одиниця запасу певного блага. Водночас граничну корисність вчений узалежнював від двох факторів:
1. інтенсивності індивідуальної потреби, її нагальності;
2. рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.

​

2. При визначенні цінності благ необхідно брати за основу конкретні потреби конкретної людини.

3. Австрійським дослідником побудував шкалу корисностей, яка відобразила систему потреб конкретного споживача та міру їх задоволення, отримала назву «таблиці Менгера».

Монетаризм

Монетари́зм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму І.Фішер.

Монетаризм

• держава має обмежити своє втручання в господарське життя, лише підтримуючи стабільний темп росту грошової маси.

​

• в довгостроковому плані фінансова експансія веде до росту відсоткових ставок та витісненню приватних інвестицій, а кредитно-грошова експансія стимулює інфляцію.

​

• здатність грошово-кредитної системи істотним чином впливає на функціонування і розвиток економіки.