«Довге» ХІХ століття: доба модернізації�та національного відродження в Європі

Презентацію підготував учитель історії та географії Лубенської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №6 Литвих Костянтин

«Довге» ХІХ століття

• Новий час в історії Європи і світу чітко відмежовується двома найголовнішими подіями: Великою Французькою революцією, що відбувалася від 1789 р. і тривала у 1790-ті роки, а отже хронологічно майже збіглася з початком ХІХ ст. та початком Першої світової війни у 1914 р, початок якої завершив добу Нового часу. Тому історики говорять про «довге ХІХ ст.», маючи на увазі, що факти кінця ХVІІІ ст. і початку ХХ ст. є ланцюгом одного за змістом історичного процесу.

ХІХ століття

Доба модернізації та національного відродження в Європі ТА В УКРАЇНІ

Модернізація перетворила всі сторони життя суспільства: у сфері економіки вона полягала у впроваджені нової техніки і технологій, у соціальній сфері — у формуванні підприємливої, активної людини, у політичній сфері — у виникненні централізованих держав і залученні широких верств суспільства у політичні процеси, у духовній сфері — в утвердженні світської системи цінностей.

Особливості модернізації в Україні

• В умовах бездержавності й розподілу її території між Російською й Австрійською імперіями модернізація в Україні набула певних особливостей. Кріпацтво в Австрії було ліквідовано тільки в 1848 р., у Російській імперії — аж у 1861 р. Промисловий переворот в Україні відбувся із запізненням на півстоліття, а індустріалізація охопила головним чином ті галузі промисловості, які постачали ресурси імперіям: вугільну й металургійну — в Російській, нафтодобувну — в Австрійській.
• Ще одна особливість полягала в тому, що розвиток капіталізму меншою мірою охопив українське населення. В Україні переважало підприємництво інших націй: передусім росіян, поляків, німців, асимільованих євреїв, греків тощо. Робітництво, особливо у важкій промисловості, так само здебільшого було неукраїнським: російським і польським. Українська нація, як і раніше, переважно складалася з селянства.

Українське національне відродження

Національна інтелігенція і визвольний рух. Український випадок

• Наддніпрянська інтелігенція була схильна до компромісу, здійснення загальноросійської фахової кар’єри. Російська освіта виконувала функцію тотального русифікатора Наддніпрянщини.
• Інша ситуація склалася на Західній Україні при владі Австрії. Там була дозволена українська національна діяльність. Австрійська влада намагалася протиставити русинів (українців) полякам, була зацікавлена у поборенні серед українців москвофільських поглядів. Тому дозволяла і початкові українські школи і навіть відкривала українські державні гімназії, практикувала двомовність у польських школах.
• Греко-католицька церква продукувала національну інтелігенцію. Українсько-галицька інтелігенція усвідомлювала себе з другої половини ХІХ ст. не як представницю великого «русского» народу від Камчатки до Карпат, а окремим українським народом. Західні українці підтримували зв’язок з підросійською Україною.

Періодизація історії України ХІХ ст.

Академічний етап

• Предтечею модерного руху в Україні був вихід у світ «Енеїди» Івана Котляревського живою українською мовою у 1798 р.
• Перший період відбувався у 1830–1840-і роки — кінець 1850-х.
• Віховими подіями були поява «Кобзаря» Тараса Шевченка у 1840-му році в Петербурзі та заснування першої суспільно-політичної організації Кирило-Методіївського братства при університеті Св. Володимира в Києві у 1846–1847 роках.

Культурницький етап

• Другий період розпочався наприкінці 1850-х років з постання центральної Петербурзької української громади та, головно, Київської громади при київському університеті. Розпочався громадівський період національно-визвольного руху, знаковими віхами якого були приєднання В. Антоновича і нащадків польської шляхти Правобережжя у 1861 р. до «хлопоманського руху».
• Окремою добою академічного (або громадівського) періоду українського руху була діяльність Михайла Драгоманова. Він розпочав політизацію цього руху у своїй закордонній місії, як висланець у позацензурну Європу (Женеву) для пропаганди української ідеї в світі (1876–1889 рр.). Це була перша політична еміграція українців модерного часу.
• Кінцем другого періоду треба вважати початок 1890-х років. Постання Братства тарасівців у 1891-му та поява «України ірредента» Ю. Бачинського 1895 р. свідчила про політичний шлях розвитку України. Віховою подією була також зайняття посади катедри української історії Михайлом Грушевським у Львівському університеті.
• Ці події фактично стали початком третього етапу визвольного руху.

Політичний етап

• Політичний час українського національно-визвольного руху розпочався з заснування Русько-української радикальної партії (РУРП) Галичини (1890 р.) та Революційної української партії (РУП) (1900 р.)
• Знаковою подією стала поява у 1900 р. брошури «Самостійна Україна» Миколи Міхновського, яка була до 1904 р. програмою РУП. У 1905 р. постала УСДРП та національно-демократичні партії у Києві (УРДП).
• Закінченням етапу став початок Української революції в березні 1917р.

Домашнє завдання

• Опрацюйте п. 2;
• На основі матеріалу параграфа заповніть таблицю:

​

​

​

​

За матеріалами параграфа прокоментуйте хронологічну пряму «Розвиток українського національного руху».

Дякую за увагу

• Презентацію створено на основі матеріалів підручника «Історія України» 9 клас Ігоря Щупака. Київ «Оріон»2022р.