Тема:�Історико-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літопис (Самовидця, �Г. Грабʼянки, С. Величка) та «Історію русів» �
РЕНЕСАНС – епоха в культурі, основна риса якої – повернення до античності, зближення з природою. Ідея – краса й гармонія, звільнення
від догми. Людина ставала об’єктом вивчення і мистецького зображення.
БАРОКО – особливий художній стиль ХVІ–ХVІІІ ст., що відзначається грандіозністю, вишуканістю й розкішною декоративністю.
Козацькі літописи – історико-літературні твори кінця ХVІІ –ХVІІІ століття, що мають мемуарний характер, зображують історичні події в Україні.
Писалися вони освіченими людьми, вихідцями з козацької старшинської верхівки. Основними джерелами були спогади самих авторів, свідчення сучасників подій, давньоруські літописи та хронографи, праці чужоземних історіографів, літературні пам’ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Історичні відомості в козацьких літописах викладені в різних жанрових формах: публіцистичних нарисів, переказів та художніх оповідань, розміщених у хронологічному порядку без зазначених дат або стислих повідомлень за роками.
Літопис Самовидця
Літопис Самовидця – найдавніший із великих козацьких літописів
Автором літопису вважають генерального підскарбія Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни.
Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).
І частина об’єднує низку окремих оповідань і висвітлює окремі події до 1676 року
ІІ частина – традиційна літописна хроніка , яка докладно описує події до 1702 року
Літопис має дві частини
Самовидцем автора назвав Пантелеймон Куліш, який не лише підготував літопис до друку, а й написав на його основі свій відомий роман “Чорна рада”.
У центрі розповіді — події визвольної війни та післявоєнної доби.
Автор описує козацькі бунти, вбивство гетьмана Брюховецького, події Переяславської ради.
З жалем розповідає Самовидець про міжусобні чвари старшини козацької після смерті Б. Хмельницького, марні намагання якось вийти з протекторату Росії.
Літопис Самовидця
Літопис Григорія Граб'янки
Цей літопис присвячений воєнним діям, що відбувалися у 1648–1654 рр. Уперше він був надрукований у Києві 1854 р. Автор вибудовує оповідь у формі окремих тематичних розділів – «Сказаній».
Г. Граб'янка походить з козацького роду, вчився у Києво-Мо-
гилянській академії. Спочатку був гадяцьким сотником, пізніше — полковником. Відомо, що Г. Граб'янка — людина книжна, добре обізнана з літописами польськими й українськими. Головним завданням твору автор вважає докладне висвітлення подій Визвольної війни, зберегти для нащадків опис героїчних справ українського козацтва.
У творі наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських універсалів, грамот, договорів.
Літопис Самійла Величка
Народився Семуїл Васильович Величко, як гадають учені, близько 1670 р. на Полтавщині в козацькій родині.
Закінчив Києво-Могилянську колегію, знав старослов’янську,
польську, латинську, німецьку мови.
На службу до канцелярії Величко потрапив уже немолодим, майже сорокарічним
Літопис починається з передмови до читальника, в якій розповідається про автора. Цей твір складається з чотирьох томів. Перший том містить відомості про Визвольну війну 1648–1654 рр., другий і третій розповідають про провідні післявоєнні події й події після смерті
Хмельницького, четвертий том містить додатки.
Перша частина літопису, вважають дослідники, написана рукою самого Величка. Друга частина рукопису відрізняється від першої, її написано різними почерками, бо автор утратив зір і далі рукопис, на думку вчених, переписували учні літописця. Було їх четверо, в усіх почерки нерозбірливі, трапляється чимало помилок та правок.
«Історія русів»
Перше видання твору побачило світ
1864 року.
Автор , лишаючись невідомим, дає відповідь польським і російським авторам, які заперечують історичну окремішність українського народу.
Твір розпочинається з найдавніших часів, докладно подано розповідь про славетну Київську Русь, найперших князів, початки козаччини на українських землях.
Автор з великим захопленням змальовує Богдана Хмельницького, його родовід.
«Історія русів»
Оповідає про смутні часи, про жорстоку розправу Петра І і Меншикова над козаками за те, що гетьман Мазепа перейшов на бік шведського короля.
«Історія русів» була настільною книгою Тараса Шевченка.
Нині видана в інтерпретації Івана Драча сучасною українською мовою.
Козацькі літописи залишили великий слід в культурній
свідомості народу
Краса козацького мистецтва породила спогади про золоте життя під булавою гетьманів, про козацьку країну, країну тихих вод та світлих зір
Козацькі літописи наближаються до історичних творів, оскільки їх автори, крім власних спостережень, використовували старі літописи, хроніки, щоденники, історичні праці сучасників, доступні офіційні документи, частина з яких не збереглася до нашого часу. Це зумовило особливу цінність козацьких літописів як історичних джерел.
Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Домашнє завдання