Закономірності будови Сонячної системи.�Сонце – центральна зірка системи

Урок - лекція учителя фізики Українсько – Американського ліцею Чабан В.Г.

Загальні закономірності будови Сонячної системи.

• Орбіти практично всіх планет лежать у площині сонячного екватора;
• Планети рухаються навколо Сонця по орбітах, близьких до кола;
• Напрямок обертання планет навколо планет однаковий і збігається з напрямком обертання Сонця і власним обертанням (крім Венери та Урана). У тому ж напрямку обертаються більшість їх супутників;
• 99,86 % маси Сонячної системи припадає на Сонце і лише 0,14 % - планети;
• Планети поділяються на дві групи, різко відмінні по хімічним, фізичним властивостям, розмірам та будові.

​

Загальні закономірності будови Сонячної системи.

• Середня відстань від Сонця до планет підлягає правилу Тиціуса – Боде (крім Нептуна);

Етапи формування протопланетного диску (ППД):

• На першому етапі газопиловий диск, що оточує протозорю має розміри, що можна порівняти з розмірами протозорі, маса менша за масу зорі. А хімічний склад не відрізняється від складу міжзоряних туманностей і містить 99 % газу та 1 % пилових частинок розмірами від 0.1 мкм до 1 мм.
• При підвищенні температури протозорі нагрівається і її диск, частинки пилу випаровуються, молекули газу розпадаються на атоми, атоми іонізуються і розміри диску за рахунок хаотичного руху частинок збільшуються у декілька разів, сягаючи десятків астрономічних одиниці.

Етапи формування протопланетного диску (ППД):

• При відчутному магнітному полі Протосонця, що взаємодіяло із іонізованим газом, магнітне поле гальмувало власне обертання протозорі і прискорювало обертальний рух протопланетної речовини Далі диск охолоджується, турбулентність зникає і в ньому знов утворюються пилові частинки – відбувається конденсація. Причому водень та гелій залишаються у стані газу. А пилові частинки розподіляються в просторі за хімічним складом залежно від температури, що зменшується з відділенням від Протосонця.

Етапи формування протопланетного диску (ППД):

• На другому етапі формування протопланетного диску частинки, зіштовхуючись, злипаються. Коли густина пилу у десятки разів стає більшою за густину газу. Пиловий диск переходить у стан гравітаційної нестійкості, що призводить до укрупнення згустків матерії.
• На третьому етапі ці невеликі згустки утворюють рій допланетних тіл різного розміру – планетозималі.
• Утворення планетозималі тривало десятки тисяч років, подальше перетворення їх у планети – сотні мільйонів років.

Сонце – центральна зірка Сонячної системи

• Сонце є типовою жовтою зіркою, яка на 75 % складається з водню, 24 % - з гелію, і 1 % інших хімічних елементів.
• Маса Сонця приблизно у 330 000 разів більша за масу Землі і випромінює енергію, витрачаючи щосекунди 600 млн.т водню.

Будова Сонця

• Сонце – величезна газова розпечена куля з температурою ядра близько 15 млн. градусів Цельсія, температура поверхні близько 6 000 градусів.
• Над ядром міститься зона випромінювання, над нею – конвективна зона, в якій відбувається опускання більш охолоджених потоків та підняття гарячих потоків.

Атмосфера Сонця

• Відносно тонкий шар поверхні Сонця називається фотосферою.
• Над фотосферою розташована хромосфера товщиною до 3 000 км. Хромосферу оточую сонячна корона.
• Хромосфера та сонячна корона утворюють сонячну атмосферу.

Сонячні плями

• Сонячні плями утворюються в областях з більш низькою температурою поверхні.
• Сонячні плями мають різну форму та розміри.
• Найбільша кількість плям утворюються на екваторі Сонця. В областях полюсів плями не утворюються.
• Час існування плям на Сонці коливається від декількох годин до декількох місяців.

Протуберанці

• Температура хромосфери може сягати 100 000 градусів Цельсія. Але внаслідок малої густини випромінювання хромосфери не є інтенсивним.
• Час від часу в хромосфері утворюються величезні спалахи, що піднімаються на тисячі кілометрів над поверхнею Сонця.
• Вони називаються протуберанцями.

Сонячна корона

• Зовнішній вигляд сонячної корони змінюється в залежності від періодів сонячної активності.
• Сонячна активність проявляється у плямах, протуберанцях, сонячних спалахах.
• Найкраще спостерігати сонячну активність під час повних місячних затемнень. Коли диск Місяця закриває диск Сонця і залишає для спостереження лише сонячну корону.

Сонячний вітер

• Сонячний вітер має виникає як остійний потік заряджених частинок у всіх напрямках. . Він має малу густину на кубічний сантиметр він містить близько 4 – 5 частинок.
• Досягаючи Землі він може викликати полярні сяйва.
• Внаслідок дії сонячного вітру хвости комет напрямлені від Сонця.

Спектр сонячного світла

• Сонце випромінює хвилі в широкому діапазоні – від рентгенівського випромінювання до радіохвиль.
• Наше око фіксує видиме світло, тіло – ультрафіолетове та інфрачервоне у вигляді теплового випромінювання.