Українська хустка: традиції, символізм, стилі

Українська хустка - це не просто головний убір, а символ української культури та самоідентифікації. Вона має багату історію, традиційні візерунки та сенси, які передаються з покоління в покоління.

ЕТИМОЛОГІЯ

ХУСТКА – від захистити, ХИСТИТИ, захист.

​

Ху́стка (мн. хусткИ) — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Хустка захищає від холоду.

​

ХУСТИ́НА, ПЛАТО́К розм., ХУ́СТА заст., ПЛАТ діал., ПЛАТИ́НА діал., ШИРИ́НКА діал.; ШАЛЬ (перев. велика плетена чи ткана, іноді у вигляді трикутника).

Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Коцюбинський); На Уляні рясна спідниця з горошком, кофточка синя, хустина біла, як сніг (Григорій Тютюнник); Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами, пов'язав шию шовковим платком (Панас Мирний); Великої треба хусти, щоб зав'язати людям усти (прислів'я); Одягнувши вовняний плат з дрібними польовими чічками.., Марічка зібралася в дорогу (І. Чендей); Очі її весело блищали, а з-під червоної платини висіли довгі коси (Н. Кобринська); Маруся вишиває сухозолотом тонку-тонесеньку ширинку (Ю. Федькович); Одержавши перший заробіток, він купить матері валянки і теплу шаль (О. Гуреїв).

​

Полотняні хустки ще називали «старовіцька хустка» на Поліссі; «обрус», «убрус», «плат», «рантух» — на Західній Україні; «пінка», «півка» — на Лемківщині; «завійка» — на Лемківщині та Буковині; «рубець» — на Покутті; «ширінка» — у західних районах Східної Галичини; «пелена», «оковита», «рубова хустка» — на Рівненщині

1916 року з ініціативи Михайла Грушевського вийшла перша енциклопедія українознавства «Український народ в його минулому та теперішньому». У ній подані варіанти носіння головних уборів — наміток, очіпків та хусток.

Намі́тка — вид традиційного головного убору одружених українок для виходу в люди у вигляді полотняного або тонкого прозорого видовженого відрізу тканини, довжиною до 5 м, шириною близько 50 см, який зав'язували навколо голови поверх очіпка або кибалки. Виготовлялася переважно з льону, рідше — з бавовни, конопель або шовку^[1]. Часто зав'язувалася на пишний бант ззаду. Мала оберегове значення. Інші назви — наме́тка, пере́мітка, нами́тець, серпа́нок, ранту́х, склендя́чка.

Очіпок — (очепок, чепець, чіпець, каптур, капор, чепак, керпа) — обов'язковий головний убір заміжніх жінок.

Твердий очіпок — на зразок шапки — шився з парчі та шовку, був на підкладці, часом утеплений і виразно прикрашався вишивкою.

М'який очіпок (чушку) одягали під платове вбрання або під твердий очіпок.

Варто зазначити, що очіпок, який одягала молода на весіллі, виконував певну магічну функцію та був символом щастя та плодючості в сім'ї.

Жінка, що була у шлюбі, знімала очіпок лише перед сном^[7]. Повсякденний очіпок, у якому ходили в хаті і коло хати, виготовляли з дешевих матеріалів, тоді як святковий — з дорогих тканин (парчі, плису, тафти, шовку, оксамиту), куплених у місті.

​

ПОБУТОВЕ ЗНАЧЕННЯ ХУСТКИ

Вибір хустки залежав від пори року, певного приводу та вподобань. Жінки були прагматичними та дбали про своє здоров’я.

Наречена могла спокійно одягнути вінок на хустку, якщо весілля справляли взимку.

На Великдень та Різдво носили яскраві хустки, у будні дні — стримані.

Молодих дівчат вабили білі хустки, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гамі. Вдови носили виключно чорні хустки.

Хустка могла багато розповісти про матеріальний стан сім’ї. Вона вважалася доволі дорогою річчю: ще століття тому святкова хустка коштувала не менше, ніж половина місячного прибутку господаря середнього класу.

​

Поширена думка, що хустки носили лише заміжні жінки.

​

Хустка лише для заміжніх?

Як пояснює Оксана Косміна в статті для «Локальна історія», насправді хустка не була ознакою винятково жінок у шлюбі. Її носили також незаміжні дівчата. Відмінність полягала у способі носіння. Зазвичай жінки пов’язували хустки поверх очіпка (жінка, що була у шлюбі, знімала очіпок лише перед сном), а дівчата — без нього. Жінки намагалися повністю сховати волосся, натомість дівчата його показували. Часто дівчата оздоблювали хустки на голові квітами, які могли сплітати у вінок.

​

Українки Полтавщина

Обрядове значення української хустки

Хустка об’єднувала жіночі покоління та передавалася як родинна цінність від матері до доньки.

Вкрай важливою була хустина у весільному обряді. Молода дару­вала молодому хустину, на яку випряла нитки, сама виткала та вишила. Дівчина співала:

Хусточко моя шовковая,�Ще й шовком шита,�Чи ж на те я тебе пряла,�Щоб нелюбу дати...

Дівчина дарувала по хустці й старостам, що прийшли її сватати.

А якщо дала згоду, неодмінно перев'язувала хусткою руку нареченому.

​

Хустка здавна відігравала якусь магічну роль, вона була оберегом.

Тому вона була невід'ємним атрибутом на весільному обряді.

У молодого при боці була припоясана хустинка, обов'язкового червона.

Хустка, якою мати водила молодих до хати і виводила із хати

під час весілля, мусила бути світлою і ясною - таким буде і життя

молодих.

Коли молодий приходить до нареченої, він приносить весільну хустку (турпан). Ним молодий пов’язував молоду через плече. З ним дівчина не повинна розлучатися упродовж усього весілля. А коли наступав час покриття, молодий віддавав цей турпан братові молодої або старшому дружбі. Ним покривали молоду. Після цього мати знімає з молодої вельон (фату) і цією хусткою її підв'язує.

Хустка — це атрибут заміжньої жінки. Колись дівчатам слід було ходити з непокритою головою — але зі стрічкою або у вінку, спустивши на косу кольорові стрічки (бинди). Іноді хустки дівчата носили, захищаючись від спеки чи холоду, однак із-під хустки завжди мала визирати коса.

Хустку як щоденний необхідний найважливіший елемент вбрання дівчина "діставала" вже під час весілля, коли відбувався обряд "покривання голови", який означав перехід до іншого соціального стану, набуття сімейного статусу. Тоді українка повинна була носити очіпок (або хустку).

​

Обряд "Покривання голови" на весіллі

Хустка символізує владу чоловіка. Прикривати волосся — буквально — перекривати (встановлювати) зв'язок зі своїм родом, предками.

Недаремно в деяких регіонах (Волинь) молоду покривали двічі — у своєму домі й у чоловіковому: свекруха скидала з нареченої намітку, жбурляла її на піч (своєрідна жертва предкам, дух яких — біля печі) і зав'язувала її у свою. Тому в казках хустка переходить до рангу чарівних речей: "...а вона як махнула хусткою, море розійшлося..."

​

Дівчата, котрі хотіли вийти заміж, на Покрову (14 жовтня), коли починався справжній сезон весіль, просили:

Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку,�Хоч онучею, хоч ганчіркою — хай не буду дівкою!

Як ішов хлопець на війну, дівчина дарувала милому хустину на знак любові та вірності.

... Випровожала три поля, три милі,

Прощалися при долині.

Дарувала шиту шовками хустину,

Щоб згадував на чужині...

Ой хустино, хустиночко! «Молоду покривають», Амвросій Ждаха

Мережана, шита.

Тільки й слави козацької —

Сіделечко вкрити.

Тарас Шевченко “Хустина”

​

Навіть будову нової хати зазвичай починали гостиною й тоді перев'язували хусткою руки майстрам. На хрестинах перев'я­зували руки кумам і священикові.

На похоронах хустками прикрашали хоругви, свічі й давали їх усім учасникам. Померлому за­кривали хустиною очі. До хреста на могилі дівчини чи парубка прибивали хустину як прапор — символ гідності.

​

Хустка вважалася оберегом – захищала волосся жінки від навороту та злого ока.

Історія української хустки

1

Давні часи

Хустки використовувалися як елемент одягу ще в часи Київської Русі.

2

XVIII-XIX століття

Виникли різні регіональні типи хусток з унікальними орнаментами та техніками вишивки.

3

XX століття

Хустка стала символом української національної ідентичності.

Традиційні кольори та їх символізм

Червоний

Символізує життя, любов, мужність, патріотизм.

Чорний

Символізує землю, мудрість, печаль, траур.

Білий

Символізує чистоту, невинність, мир, світло. Хустки були переважно білого кольору.

​

Жовтий

Символізує сонце, багатство, радість, плідність.

Різновиди української хустки

1

Вишивані

Найпоширеніший тип хустки, з вишивкою різними орнаментами та символами.

2

Ткані

Виготовляються з різного матеріалу: шовку, льону, бавовни.

3

В'язані

Зазвичай виконані з вовни, часто з орнаментами.

Як зав'язувати хустку: техніки та стилі

На голові

Найпоширеніший спосіб, з різними стилями та техніками.

На шиї

Як шарф або аксесуар для додання стилю.

На руці

Як символ оберегу або прикраси.

Хустка як невід'ємна частина національного костюма

Жіночий костюм

Хустка - головний аксесуар жіночого костюма, що доповнює вишиванку та спідницю.

Діти

Діти також носять хустки, що є символом традиції та захисту.

Сучасне використання української хустки

Модний аксесуар

Хустка використовується як стильне доповнення до сучасного одягу.

Подарунок

Хустка є популярним подарунком для українців та іноземців.

Декоративний елемент

Вишиті хустки використовуються для декорування інтер'єрів.

Збереження та популяризація традицій української хустки

1

Майстер-класи

Навчання вишиванню та технікам зав'язування хустки.

2

Фестивалі

Демонстрація різновидів хусток та національного костюма.

3

Музеї

Збереження та виставка історичних хусток.