§ 31. Господарське життя.
Міста, магдебурзьке право
ЕЛЕКТРОННИЙ ДОДАТОК ДО ПІДРУЧНИКА
Роздивіться ілюстрацію та прочитайте коментар до неї. Як ви думаєте, чому
повернення магдебурзького права стало подією, яку вшанували спорудженням пам’ятника? Спираючись на відомості з курсу всесвітньої історії та матеріал попередніх уроків, поділіться припущеннями, які історичні явища та процеси зумовили поширення норм європейського міського права на терени України в XIV–XV ст.
Пам’ятник Магдебурзькому праву в Києві
Колону встановлено на честь повернення місту в 1802 р. магдебурзького права, яке воно вперше отримало ще в XV ст. Цю подію кияни святкували три дні ілюмінаціями й балами,
а пізніше зібрали гроші на будівництво каплиці й пам’ятника з фонтаном.
У другій половині XIV – XV ст. в сільському господарстві сталися помітні зміни. За тих часів на українських землях розвивалося велике (князівське та пансько-боярсько- шляхетське) землеволодіння – магнатське. Воно зростало за рахунок дарувань великого князя литовського чи польського короля, захоплення пусток, громадських
земель.
Від другої половини XV ст. розгорнулося виробництво зерна на продаж у Західну Європу. Шляхта Галичини та Західної Волині почала закладати фільварки – великі багатогалузеві господарства, де сировину не тільки виробляли, а й переробляли на винокурнях, у чинбарнях і млинах.
Фільваркове господарство істотно відрізнялося від звичайного феодального господарства, не пов’язаного з ринком, де залежність селянства виявлялася в сплаті натурального чи грошового податку. З поширенням фільварків землевласники були зацікавлені в праці селян у панському маєтку з «тяглом» (робочою худобою та інвентарем) та обмеженні права переходу селян до іншого землевласника. Пожвавлення торговельних зв’язків позначилося і на міському житті. У містах і містечках, окрім щоденної торгівлі, кілька разів на тиждень відбувалися торги, на яких продавали сільськогосподарські продукти й ремісничі вироби.
У великих містах, здебільшого по кілька разів на рік, проходили ярмарки. На ярмарки в Києві, Львові, Кам’янці, Луцьку та в інших містах з’їжджалися крамарі з різними товарами як місцевого виробництва – хлібом, худобою, хутрами, сіллю, медом, рибою, воском, птицею, лісом, одягом, взуттям, шкірами тощо, так і іноземними.
У XV ст. міста Київ, Львів, Кам’янець, Луцьк стають важливими посередниками в міжнародній торгівлі Східної та Північної Європи з азійським Сходом.
Неабияку роль відігравала генуезька колонія Кафа, яка одразу після заснування швидко перетворилася на головний порт для всієї чорноморської торгівлі.
Заохочуючи переселення іноземців, міжнародна торгівля сприяла
Жнець. Мініатюра з Календаря краківського.
XV ст.
взаємодії різних культур. У містах, особливо в Галичині, мешкали представники різних народів. На Волині та в землях Центральної України переважали українці. Переселенці приносили в Галичину не лише свої звичаї, традиції та вірування, а й форми організації міського життя – як-от магдебурзьке право, практику об’єднання ремісників у цехи. Із часом вага іноземців у суспільстві зростала, вони ставали силою, що істотно впливала на життя в краї.
У XV ст., наприклад, строкатішим стало населення Львова, оскільки місто, яке мало вигідне географічне розташування, стало потужним осередком міжнародної торгівлі та ремесел.
Як на українських землях формувалося магнатське землеволодіння?
Що стало причиною появи фільварків? Як пов’язані розвиток торгівлі та пожвавлення міського життя? Унаслідок яких подій став строкатішим етнічний склад міст на теренах України?
Прочитайте уривки з джерел та обміркуйте, яку роль відігравала торгівля в буденному житті та відносинах між групами населення на українських землях у XIV–XV ст. Що вражало чужинців у буденному житті Києва та Львова? Які товари продавали на базарах? Як розвиток торгівлі позначався на добробуті мешканців міст? Як гадаєте, чи пов’язана торгівля, що вирувала в українських містах, з традиціями співжиття та віротерпимістю, на які звертали увагу мандрівники?
1. Травня 1474 р. ми приїхали до Києва, яким керує один поляк-католик, на ймення «пан Мартин». Дізнавшись від королівських провідників про моє
прибуття, він надав мені помешкання, утім, жалюгідне, як і все там, і прислав чимало продовольства. Саме місто розташоване на кордоні з Татарією, і сюди з’їжджається чимало купців з хутрами, що їх везуть з Верхньої Руси; об’єднавшись у каравани, вони прямують до Кафи, але часто, немов вівці, бувають захоплені по дорозі татарами… (Зі щоденника посла Венеційської республіки Контаріні).
2. Київ наповнений чужоземними товарами, бо немає відомішого, коротшого й надійнішого шляху, ніж стародавня й загальновідома в усіх своїх звивинах дорога, що веде з чорноморського порту, тобто з міста Кафи, через Таврійські ворота (Перекоп) до Гаванської переправи на Борисфені, а звідти через степи – до Києва; по ній з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сирії везуть на північ у Москву, Псков, Новгород, Швецію і Данію коштовне каміння, шовк і золоте ткання, ладан, фіміам, шафран, перець та інші пахощі. Чужоземні купці, які часто мандрують цією дорогою, збираються у валки до тисячі душ, звані караванами, із багатьма навантаженими візками й нав’юченими верблюдами. Від проходу каравану значні прибутки отримують київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники й шинкарі… У непоказних київських хатах трапляється не лише достаток, але навіть ряснота плодів, овочів, меду, м’яса, риби; окрім того, вони до такої міри переповнені дорогим шовковим одягом, коштовностями, соболями та іншим хутром і прянощами, що мені самому випадало бачити шовк, який обходився дешевше, ніж у Вільні льон, і перець, дешевший від солі (Із книги литовського дипломата Михалона Литвина «Про норови татар, литовців і москвитян»).
3. …Львів… лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю. Я об’їхав пів Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок. Тут величезна кількість пива й меду, не тільки місцевого, а й привізного. А вино їм привозять також із Молдови, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх уборах: угорців – у їхніх малих магерках, козаків – у великих кучмах, росіян – у білих шапках, турків – у білих чалмах. Ці всі у довгому одязі, а німці, італійці, іспанці – у короткому. Кожен, хоч би якою мовою він розмовляв, знайде тут свою мову. Щотижня буває три торгові дні – по середах, п’ятницях, неділях. …Але торг тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї Руси, Поділля, з Молдови та Валахії. Отже, щодня знайдеш тут різні товари, які тільки можна придумати (З опису Львова Мартина Ґруневеґа із Гданська).
Кахля із зображенням луцького стражника, обов’язком якого
кликуна (XV ст.) – міського
було «кликати» (оголошувати)
накази короля, розпорядження магістрату, сповіщати про важливі події та новини
Магдебурзьке право – міське право, що виникло в XIІІ ст. в Німеччині (м. Магдебург), поширювалося в українських містах від середини XIV ст. За цим правом міста звільнялися від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів (власників міст). Тож магдебурзьке право передбачало створення міського самоврядування: містом керував магістрат – орган, що об’єднував раду та лаву. На чолі лави був війт, раду очолював бурмистер.
Надавати місту магдебурзьке право було привілеєм великого князя литовського чи польського короля. Із часом такий привілей отримали стосовно своїх міст і магнати. Перші згадки про поширення міського права в Україні сягають часів Волинсько- Галицької держави: першим його здобув Сянок (1339 р.). У 1356 р. магдебурзького права домігся Львів, деякі права на самоврядування в 1374 р. отримав Кам’янець. У XV–XVІ ст. воно поширилося в містах Правобережної України;
Магдебурзьке право надавало різноманітні господарські привілеї. З його поширенням на західноукраїнських землях від кінця XIV ст. виникали ремісничі об’єднання – цехи.
У 80-х роках XIV ст. цех шевців Перемишля отримав цехову грамоту, яка гарантувала місцевим ремісникам ті самі права, що їх уже мали львівські цеховики. Згідно з реєстром цехових ремісників Львова 1425 р., у місті вже діяло близько десятка цехів (шевців, кравців, пекарів, столярів, ковалів, лимарів, сідельників, кушнірів, пивоварів тощо).
З поширенням в Україні магдебурзького права в міській забудові (насамперед на західних землях) почали з’являтися ознаки регулярного планування. На основі чіткої геометричної сітки розташовували основні елементи нових укріплених центрів поселень – ринкової площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міст,
з якої починалося будівництво, була площа з ратушею посередині – площа Ринок.
Який вплив справило поширення магдебурзького права на різні сфери міського життя? Як ви думаєте, чому позначилося воно й на забудові? Спираючись на текст, прокоментуйте схему.
Використовуючи уривок з відомого в Польщі й Україні збірника з мiського права Бартоломея Гроїцького, уперше надрукованого в 1565 р., визначте права та обов’язки мiської ради. Що з переліченого успадкувало сучасне міське самоврядування, а що змінилося?
Обов’язком ради та бурмистрів є принаймні раз на тиждень або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади та запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа й напої в місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали. Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками й шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу товару… Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів та викорінювати шкідливі й безчесні ігри – карти, кості й таке інше негідне.
Кожного року рада мусить складати рахунки з усіх міських прибутків перед старшими й визначнішими людьми з громади.
Перейшовши за кодом або посиланням https://cutt.ly/eNYzh3G, перегляньте відео та складіть план віртуальної екскурсії середньовічним містом.
Спираючись на відомі вам історичні факти, доведіть, що зміни в господарстві та житті міст були закономірними і свідчили про суспільний прогрес.