1 of 28

Вступ. Реалістична українська проза. Українська література другої половини ХІХ ст. в контексті розвитку тодішнього суспільства, культури, мистецтва. Новий етап національно-визвольного руху, культурно-просвітницька діяльність «громад». Періодичні видання. Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм. Тодішні поезія,�драматургія. Особливості реалістичної прози

2 of 28

Cуспільно-історичні умови в �другій половині XIX століття

Колоніальний гніт Російської та Австро-Угорської імперій гальмує духовний поступ нації, стримує культурно-мистецькі процеси.

Скасування кріпосного права в 1861 році не принесло селянам жаданої волі, а навпаки перетворилося на безсоромне пограбування.

Посилилися національні утиски.

У 1863 році з’явився Валуєвський циркуляр, у якому проголошувалося, що «малороссийского наречия не было, нет и быть не может».

Міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв

3 of 28

Cуспільно-історичні умови в �другій половині XIX століття

Емський акт (1876) забороняв постановку вистав українською мовою, ввезення на територію Російської

імперії україномовної друкованої продукції, навіть публікацію нотних текстів.

4 of 28

Осередком наукової, освітньої та мистецької діяльності українців стає Львів.

У Львові із 1868 року

починає діяти товариство «Просвіта», а з 1875 – Літературне товариство імені

Тараса Шевченка.

5 of 28

Трибуною всієї�української літератури, зокрема й наддніпрянської, стали часописи «Правда», «Зоря», газета «Діло», а також видання радикальних галицьких сил: «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Світ», «Житє і слово».

6 of 28

Новий етап національно-визвольного�руху, культурно-просвітницька�діяльність «громад»

Перша громада виникла в Києві в

1859 р. на основі таємного гуртка «хлопоманів». Очолив її історик, пізніше професор Київського університету Володимир Антонович.

Громади виникли в Харкові,

Чернігові, Полтаві, Одесі,

Катеринославі та інших

містах.

7 of 28

Діяльність громад була спрямована на

відкриття недільних шкіл (першу було відкрито в Києві в 1859 р.), публічних бібліотек;

пропаганду художньої та наукової літератури (створення підручників, видання художньої й популярної літератури);

вивчення української мови, історії, етнографії тощо.

8 of 28

Найактивніші учасники громадівського руху

Композитор М.Лисенко

Письменник і драматург

М. Старицький

Письменник

Панас Мирний

Історик

М. Драгоманов

Соціолог

С. Подолинський

Етнограф

П. Чубинський

Науковець

О. Русов

Письменник

О.Кониський

9 of 28

У 1861 р. в Петербурзі члени Кирило-Мефодіївського братства Т. Шевченко,

М. Костомаров,

П. Куліш,

В. Білозерський заснували журнал «Основа».

Перший український журнал у Російській імперії

10 of 28

Київська громада

мала власний друкований орган «Киевский

телеграф».

11 of 28

У 1876 р. діяльність громад було заборонено. Частина громадівців виїхала за кордон.

Серед них був і

М. Драгоманов, який упродовж 1878–1882 рр. видавав у Женеві перший український часопис за кордоном «Громада».

12 of 28

У 60-х рр. ХІХ ст. з початком українського культурно-національного відродження

значно зростає кількість періодичних видань:

Періодичні видання

«Киевлянин» (Київ, 1864)

«День» (Одеса,1869)

«Основа» (Петербург, 1861–1862)

13 of 28

Значним науковим і культурним осередком в Україні став часопис «Киевская старина»,

заснований на кошти вітчизняних меценатів В.Симиренка й

В. Тарнавського.

14 of 28

Найвизначнішим національним літературно-мистецьким виданням був «Літературно-Науковий Вістник», який почав

виходити з 1898 р. у Львові з ініціативи

М. Грушевського.

До складу редакції входили

І. Франко, О. Борковський,

О. Маковей.

15 of 28

Нове звучання поезії

Збірка І. Франка «З вершин і низин» (1887) після Шевченкового «Кобзаря» стала другим знаменним явищем української поезії.

Різнобічність Франкового таланту засвідчили збірки «Зів’яле листя» (1896) та «Мій ізмарагд» (1898) .

Плідно працює в царині поезії в 70–90- х рр. XIX ст.

П. Куліш (збірки «Хуторна поезія» (1882) та «Дзвін» (1893)).

Помітними в літературному процесі другої половини XIX ст. стали збірки Якова Щоголева «Ворскло» (1883) й «Слобожанщина» (1898).

У 80-х рр. одна за одною виходять збірки віршів Б. Грінченка «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою».

16 of 28

Розвиток драматургії

Потужним поштовхом стало створення 1882 р. в Єлисаветграді української професійної трупи корифеїв.

Значний внесок зробив Михайла Старицький. Його п’єси позначені актуальністю тематики, демократичним змістом, сценічністю.

Поєднанням реалізму з мелодраматизмом відзначаються драми, комедії, водевілі та інсценізації понад 40 оригінальних творів Марка Кропивницького.

У 70–90-х рр. розпочинає свій шлях у драматургії ще один корифей театру – Іван Карпенко-Карий, пишуть п’єси різних

жанрів Іван Нечуй-Левицький, Пантелеймон Куліш, Панас Мирний, Іван Франко.

17 of 28

Інтенсивний розвиток прози

Письменники не обмежувалися правдивим відображенням народного життя, змалюванням його страждань, а намагалися просвітити народ.

У Галичині поширюється феміністичний рух, зачинателькою якого вважають Н. Кобринську. Неоціненною заслугою письменниці є розвиток «жіночої прози», адже її приклад заохотив до праці на літературній ниві О. Кобилянську, Є. Ярошинську, А. Павлик.

Провідною в прозі залишається тема селянства. Поступово

письменники зосереджують увагу на житті інших соціальних прошарків – міщанства, службовців, офіцерства, учительства

тощо.

18 of 28

Інтенсивний розвиток прози

Збагачується українська проза й жанрово. У 70–80-х рр.

XIX ст. на перше місце серед прозових творів виходять роман та повість.

З’являються також новела, нарис, етюд, образок; зароджується поезія в прозі.

Відбувається становлення нових жанрових різновидів повісті. Удосконалюється форма компонування життєвого матеріалу в епічних творах.

Українська проза, гідно представлена Іваном Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, І. Франком, Б. Грінченком, створила передумови для розвитку та нового злету українського красного письменства й стала окрасою світової літератури.

19 of 28

РЕАЛІЗМ (франц. матеріальний, предметний) – літературний напрям, який

характеризується правдивим і всебічним

відображенням дійсності на основі типізації

життєвих явищ.

20 of 28

Реалізм чи натуралізм в літературі потребує, щоб література була одкидом правдивої, реальної жизні, похожим на одкид берега в воді, з городом чи селом, з лісами, горами і всіма предметами, котрі знаходяться на землі. Реальна література повинна бути дзеркалом, у котрому б одсвічувалась правдива жизнь, хоч і тоскна, похожа на мрію, як сам одсвіт.

І.С.Нечуй-Левицький

21 of 28

�Ознаки реалізму:�

характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки й свідомості, недооцінювання позасвідомих процесів);

правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах із правдивістю деталей;

принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

22 of 28

�Ознаки реалізму:�

вільна побудова творів;

перевага епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

розв’язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

23 of 28

Письменники-реалісти

Оноре де Бальзак

Еміль Золя

Чарльз Діккенс

Марк Твен

Іван Нечуй-Левицький

Панас Мирний

Іван Карпенко-Карий

Марко Вовчок

24 of 28

�Основні ознаки романтизму:�

увага до людської особистості, індивідуальності, внутрішнього світу людини;

культ почуттів, природи й природного стану людини;

зображення виняткового характеру у виняткових обставинах, сильної, бунтарської особистості, непримиренної до світу. Найчастіше це одинак, якого не розуміє більшість людей;

існування «двох світів»: світу ідеалу, мрії та світу дійсності;

25 of 28