Риторичні фігури. Антитеза.
Риторичні фігури – особливі прийоми мови, що збільшують її переконливість і силу впливу на слухачів.
Риторичні фігури: антитеза, градація,
повтор, риторичне запитання, риторичне
звернення.
Антитеза
Антитеза (від гр. antithesis - протиставлення,
суперечність) — риторична фігура, що полягає у
зумисне підкресленому зіставленні двох
протилежних, але пов’язаних між собою понять,
явищ, речей, ідей та образів для підсилення
вражень, для більшої переконливості.
Антитеза будується за рахунок використання антонімів:
У всякого своя доля�І свій шлях широкий:�Той мурує, той руйнує…
Т. Шевченко
Часто автори у творах створюють контекстуальні антонімічні пари. Наприклад, в поезії Максима Рильського «Троянди й виноград» троянди уособлюють красиве, а виноград – корисне і на цій підставі вони протиставляються.
Вправа 1. Назвіть літературні твори (збірки творів), в назвах яких використано антитезу.
М. Стельмах “Правда і кривда”
В. Симоненко “Тиша і грім”
Л. Толстой “Війна і мир”
А. Чехов “Товстий і тонкий”
М. Твен “Принц і жебрак”
Ф. Достоєвський “Злочин і кара”
�
Антитезу використовують
для опису й характеристики
предметів, іноді й для надання іронічного звучання вислову:
Всякий, хто вище, то нижчого гне, — дужий безсильного давить і жме, бідний — багатого певний слуга, корчиться, гнеться пред ним, як дуга (І. Котляревський).
Антитеза часто зустрічається в прислів'ях та приказках:
Вправа 2. Наведіть прилади вживання антитези у прислів'ях та приказках.
Зверніть увагу!
Антитезу часто плутають з оксимороном, стилістичною фігурою, яка також базується
на грі з протилежностями. Їх відмінність полягає в тому, що в першому випадку відбувається явне протиставлення протилежних понять, а в другому - спроба їх з’єднання для отримання унікальної фрази: «вогонь і вода» – це антитеза, а «вогняна вода» – оксиморон.
Домашнє завдання
Випишіть з творів української літератури приклади антитези.