Просвітницькі ідеї у творі�Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера».�

«Лови помилку»

1. Батьківщиною Гуллівера був Лондон.
2. Ще з дитинства Гуллівер мріяв про те, що він стане багатим та знаменитим.
3. Гроші, які надсилав батько, Гуллівер витрачав на їжу та розваги.
4. За освітою Гуллівер був юристом.
5. Судно, на якому Гуллівер відплив з Брістоля 4 травня 1699 р., мало назву «Ластівка».

6. Ліліпути не змогли забрати у Гуллівера його компас.

7. Ім’я, що дали ліліпути Гулліверу, перекладали як Ведмідь-Гора.
8. Гулліверу надали титул нардака — найнижчий титул у державі.

9. «Риси обличчя його гострі й мужні; ніс — орлиний, шкіра — оливково-смаглява, постать — струнка; у поводженні — велич» ,— так автор описав Гуллівера.

10. Ворожих партій, котрі існували в Ліліпутії, було 3.

11. Щоб отримати нагороду в Ліліпутії, потрібні були спеціальні знання, розум, вміння орієнтуватися в політиці й економіці.

12. Гуллівер залишив Ліліпутію, бо він мріяв побачити нові країни, відкрити

нові світи.

Робота з таблицею

Ліліпутія та Англія часів Дж. Свіфта

Дім, який побачив Свіфт очима свого героя

Монарх

Голбасто Момарен Евлем Гердайло Шефін Маллі Аллі Г’ю, могутній імператор Ліліпутії, окраса й пострах всесвіту, чиї володіння простягаються на п’ять тисяч блестрагів (близько двадцяти миль в обводі) і сягають краю землі; владар над усіма владарями; найвищий з усіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою торкається сонця; досить йому лише поворухнути пальцем, і у всіх монархів підгинаються коліна... його величність висловив бажання, щоб я знайшов нагоду і привів у його порти решту ворожих кораблів. Честолюбність монархів не має меж, і йому, напевно, заманулося не більше й не менше, як обернути всю імперію Блефуску на свою провінцію. після чого він став би єдиним володарем усього світу.

Є в них ще одна розвага. Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. <...> Хто виконує всі ці штуки найдовше та з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз — червона нитка; третій — зелена

Міністри

Відтоді його величність і ворожа мені кліка міністрів розпочали інтригу проти мене.

У грі цій беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче дістати великої ласки при дворі. Той, хто найвище підстрибне і не впаде, дістає посаду. Дуже часто навіть найголовніші міністри дістають розпорядження показати свою спритність і довести імператорові, що вони не втратили своїх здібностей.

Флімнеп... порадив імператорові позбутися мене за першої нагоди

Політика, управління державою

Над нами тяжать два лиха — гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. Сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії — відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних.

Війна розпочинається або із заздрості одного монарха до іншого, або через різницю в релігійних забобонах; іноді виникає вона через те, що між двома королями починається суперечка, кому з них треба захопити володіння третього короля, на яке вони жодного права не мають.

Релігія

Дві могутні держави вже тридцять шість місяців перебувають у стані запеклої війни, і ось із якої причини. Всім відомо, що яйця, перш ніж їх їсти, розбивають з тупого кінця, і так ведеться споконвіку. Одначе, коли дід його величності ще хлопчиком, розбивши яйце за старовинним звичаєм, урізав собі пальця, його батько, тодішній імператор, видав указ, щоб усі підданці під страхом найсуворішої кари розбивали яйця тільки з гострого кінця. Цей закон так обурив населення, що від того часу в наших літописах згадано шість спричинених цим повстань...

Однак Гуллівер побачив у ліліпутів і те, про що мріяв: монарх жив за рахунок прибутків від власних маєтків, не обтяжуючи державну скарбницю; суди не лише карають за злочини, а й винагороджують законослухняних громадян; під час призначення чиновників на державні посади особливу увагу звертають на моральні якості. Дотепно сказано про шляхи покращення фінансового стану держави через податки на вади людей та дурний розум (його оцінює спеціальне журі) або на чесноти (їх би людина оцінювала сама). Ліліпути засуджували шахрайство, невдячність як велике зло. Цікавою здалася Гулліверові й система виховання дітей: їх із раннього віку віддавали під опіку держави, зокрема кваліфікованих вихователів та вчителів.

Утопічні мрії Гуллівера підтримують і в країні велетнів Бробдінгнег, де покладено кінець війнам, віддано перевагу чесній праці.

Домашнє завдання

РОМАН ДОЧИТАТИ.

Написати твір-мініатюру “Якою, на вашу думку, має бути ідеальна держава?”