�«Реалізація вимог програми щодо ключових моментів змісту історичної складової галузі ГІО у 6 класі»�

�Лекцію побудуємо навколо вимог додатку 18 до ДСБСО щодо ключових моментів змісту історичної складової галузі ГІО у 6 класі

• Історико-хронологічне мислення, орієнтація в історичному часі, встановлення причиново-наслідкових зв’язків між подіями, явищами і процесами, діяльністю людей та її результатами в часі, виявлення змін і тяглості в житті суспільства
• Геопросторове мислення, орієнтація в соціально-історичному просторі, виявлення взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і навколишнього середовища
• Критичне мислення, робота з різними джерелами інформації та формулювання історично обґрунтованих питань
• Системне мислення, виявлення взаємопов’язаності, взаємозалежності та взаємовпливу історичних подій, явищ, процесів, постатей у контексті відповідних епох; розуміння множинності трактувань минулого і сучасного та зіставлення їх інтерпретацій
• У підсумку усі названі прояви мислення працюють на вироблення навичок виявляти причинно-наслідкові зв’язки – детермінації
• Усвідомлення власної гідності, діяльність з урахуванням власних прав і свободи, повага до прав і гідності інших осіб, толерантність, протидія виявам дискримінації та нерівного ставлення
• Дотримання демократичних принципів, конструктивна взаємодія з друзями, спільнотою закладу освіти, місцевою громадою і суспільством загалом, залучення до розв’язання локальних, загальнонаціональних і глобальних проблем

​

Про формування системності мислення у з’ясуванні предмету і завдань шкільного предмету «Історія»

історія має один предмет – життя у минулому окремої людини, народу, нації, усього людства.

Пропоную такий наратив – текст:

«Історія виникла із правічного зацікавлення людей питаннями, що діялося колись, з чого починаються усі сучасні речі.

Під час великого свята Роду, зібравшись біля спільного багаття, старші обов’язково оповідали молодшим і про могутнього Рода, і про давніх предків-героїв та їхні неймовірні подвиги.

Прадавні люди не могли уявити свого життя без розпитування і дізнавання з оповідей старших про справи минулого. Це ж було єдине джерело запозичення чужого досвіду.

Ці знання їм були потрібні не просто заради цікавості. Так, молоді мисливці щиро переживали: завтра вони можуть потрапити у небезпечну ситуацію, і часу на обдумування не буде. Тому заздалегідь продумували, як діятимуть завтра. Їхнім порадником був лише життєвий досвід батьків, дідів, пращурів.

Тому вони намагалися побільше розпитувати. Саме від понять «розпитую», «дізнаюся», що по-грецьки звучить як «historeo» і походить назва науки «Історія».

​

Як природне прагнення до historeo �переросло в науку «Історію»

• Минали віки, й тисячоліття. Людські роди і племена перетворилися у народи, які між собою торгували, переймали один в одного знання, знаряддя праці, ворогували й мирилися. Народи постійно нагромаджували цінний життєвий досвід. Проте минав час, і досвід втрачався. З пам’яті людей стиралися історичні уроки, за які народам доводилося платити життям багатьох воїнів, великими багатствами, створеними важкою працею.
• Понад 2500 років тому на давніх греків напали войовничі перси. Війни з ними тривали довгих 50 років. Греки мужньо протистояли нападникам. Перемоги й поразки швидко змінювали одна одну, і людська пам’ять почала губити досвід, здобутий дуже дорогою ціною.
• Щоб зберегти знання про ті великі й славні діяння, передати досвід нащадкам, щоб вони даремно не страждали, не втрачали, не наступали на ті ж самі граблі, давній грек Геродот з міста Галікарнас вирішив записати для нащадків усе йому відоме про греко-перські війни.
• Так зародилася наука «Історія», а її батьком-засновником греки справедливо стали вважати Геродота.
• У історичних книгах став накопичуватися досвід цілих народів протягом життя багатьох поколінь. Той, хто їх читав ставав все мудрішим. Тому історію стали називати учителькою життя.

​

​

Критичність мислення (формулювання історично обґрунтованих питань). Головне питання в курсі «Історія»: А що дає історичне знання, а що історія дає для життя?

• Насамперед історія потрібна, щоб передати молодим людям досвід багатьох попередніх поколінь. Заради цього історія
• – описує минуле, розповідаючи, як плинуло життя з дня на день, з року в рік, від епохи до епохи;
• – пояснює причини вчинків окремих людей, людських колективів, цілих суспільств і народів. Адже людям цікаво не лише як події змінювали одна одну, а й чому, з яких причин відбувалися. Що спонукало людей до подій, які ми сьогодні називаємо історичними;
• – з’ясовує наслідки історичних вчинків і дозволяє сучасним людям зрозуміти, завдяки яким рисам їхні суспільства досягали перемог і успіхів, а які можуть привести до поразок і занепаду.
• Дуже вагомим завданням історії є збереження в народній пам’яті історичних уроків, щоб використати їх собі на користь, уникнути тих страшних помилок, які допустили попередні покоління на шкоду і собі, і наступним поколінням, не піддаватися на облудні слова ворогів і вибирати друзів за справами.
• Завданням історії є також наснаження молодих людей зразками служіння Батьківщині. Історія як скарбниця пам’яті дає нам приклади моральної чистоти, героїзму, гідної поведінки у спілкуванні з рідними, друзями, добрими сусідами й ворогами-загарбниками. З цими прикладами ми поволі знайомитимемося упродовж усіх років вивчення історії.
• І саме головне історія дозволяє людям спрогнозувати свою майбутню поведінку і таким чином зберегти своє життя. От якби мешканці Бучі, Ірпіні, Бородянки знали як поводилися московити при окупації Києва у 1917 – 1918 рр., при «освобождєнії» Києва у 1944 р., чи залишалися б вони у своїх містечках і кудись їхали б на велосипедах чи пішки йшли, щоб стати мішенями для звірів-«братів», наївно ховалися б у своїх квартирах, щоб бути замордованими масовими ґвалтуваннями.

​

����Історико-хронологічне мислення�з погляду антропологів у історії людства слід виділити періоди, �пов’язані з життям на Землі людських біологічних видів�

Археологи виділяють періоди за матеріалами, �з яких виготовляли знаряддя праці�---------------------------------------------------------�Богословська періодизація

Історики величезне значення надають таким чинникам історичного прогресу як власність, право, держава. Тому виділяють первісні часи дикунства і варварства – період без держави, та період цивілізацій

Проблема зіткнення цивілізованості й дикунства в московсько-українській гібридній війні

• Виникає питання:
• московити - такі нелюди потвори. І при цьому геніальні «Толстоєвські». В чому загадка «етай русскай души»?
• Сьогодні морально-етична думка вирішила парадокс: як так відбувається, що коли люди були бідними, то у той час вони були більш моральними. Коли ж стали багатшими, стали аморальнішими. З першого погляд напрошується висновок: багатство розбещує, багатство – чинник деморалізації.
• Відповідь.
• Причина не в багатстві, а в методі його здобуття. Якщо багатство здобувають напруженою інтлектуальною чи фізичною працею, то воно працює на моральність. Багатство сприймаєтся як винагорода за напружені зусилля, моральність тощо. Якщо ж багатство здобувають нетрудним злочинним шляхом, то багатій-нувориш зневажає чесну працю, моральність чи принаймні байдужий до них. Адже не вони були чинниками, підоймами його соціального успіху, вульгарного збагачення.
• Те ж саме, очевидно, стосується і народів які, зрештою, складаються з осіб, що належать до певних соціальних типів.

​

Проблема зіткнення цивілізованості й дикунства в московсько-українській гібридній війні

• Те ж саме стосується і московитів. Вони – дикуни, волею свого політика П. І були поступово втягнуті у життя цивілізованого світу. Їм обрізали бороди, поли, заборонили, чадру, гареми, примусили одягнути своїх жінок у декольтовані плаття, привести їх на асамблеї. Але ж душа то залишилася дикунською. Тому на тих асамблеях головним задоволенням бачили не розкіш витонченого спілкування, а алкогольне сп’яніння…
• Тому московит, що потрапив у західний супермаркет, радіє не цивілізованому порядку отримання послуги, купівлі товару. Він, як і в своєму лісі на полюванні чи збиранні, шукає способу як використати стелажі, щоб заховатися схитрувати, обманути пильного звіра, а тут камеру стеження…
• Ось у чому бачу розгадку «таінствєннай русскай души» - в отриманні дикуном надбань цивілізації без тривалого історичного шляху над їх самостійним витворенням.

​

Формування геопросторового мислення, виявлення взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і навколишнього середовища �

Ставимо питання: чи могли неандертальці захищати тіло першим примітивним взуттям та одягом, зшитим зі шкір впольованих звірів?

Могли. По-перше, неандертальці – це пітекантропи, що пристосувалися до льодовикового клімату.

По-друге, пітекантропи, які майже втратили волосяний покрив, потрапивши у Європі в холодні природні умови – наступ льодовика – мусили шукати засобів захисту.

Одяг став надбанням неандертальців.

​

Формування геопросторового мислення, виявлення взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і навколишнього середовища

• Стоянка Межиріч. Розташована у с.Межиріч на Черкащині у межиріччі річок Рось та Росави. Вона була заснована близько 16,5 тис. р. т. і складалася з 4-х помешкань, побудованих з кісток мамонта.
• Одне з них було реконструйоване і сьогодні знаходиться у Національному науково-природничому музеї Національної Академії Наук України. Це житло неодноразово вивозили показувати до країн Західної Європи та Японії.
• Поряд з будівлями був знайдений ще цінніший експонат – мапа Межиріцької стоянки, виконана на бивневі мамонта її давнім мешканцем. Можливо це найдавніша карта у світі.

​

Формування геопросторового мислення, виявлення взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і навколишнього середовища

• Близько 13 тис. р. т. мамонти зникли. Внаслідок потепління підвищилася вологість, і зими стали надто сніжними. Це дуже ускладнило добування з-під снігу необхідних мамонтам 200 кг сіна на день.
• Серед зими несподівано наступали відлиги, густа шерсть намокала.
• Морози, що поверталися, сковували льодом мокру вовну, і звірі масово гнули від переохолодження.
• Разом з мамонтами вимерли шерстисті носороги, вівцебики, гігантські олені та гігантські бізони.

Формування геопросторового мислення, виявлення взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і навколишнього середовища

На зміну холодним і сухим вітрам з льодовика прийшли теплі й вологі повітряні маси з Атлантики. Вони повністю змінили природу. Безкраї тундри і холодні степи заросли сосново-березовими лісами, у яких оселилися нестадні лісові звірі: лось, тур, європейський олень, косуля, кабан. Однак кількість звірів, порівняно зі стадними північними оленями, скоротилася у 3 – 5 разів .Мисливська людність страждала від голоду. Вихід із важкої ситуації знайшли, коли винайшли нову далекобійну зброю – лук зі стрілами, яка била на відстань до 100 метрів. Влучений звір рідко гинув одразу. Поранений, він ішов усе далі, а мисливці переслідували його поки звір не втрачав сили і падав.

Очевидно саме тоді для переслідування звіра і стали використовувати собак. Усе це дало змогу успішно займатися індивідуальним полюванням на нестадних звірів. Щоб пересуватися засніженим лісом взимку, винайшли лижі. Впольовану здобич доставляли на санках або волокушах.

Для того, щоб лижі легко ковзали по снігу, їх підбивали шкірками хутряної звірини.

А першою їздовою твариною став собака.

​

Пояснення неолітичної революції у геопросторовому контексті виявляючи взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури чинниками навколишнього середовища

• Відступ північного льодовика, призвів до глибоких природно-кліматичних змін не лише у Європі, але й у Середземномор’ї та Близькому Сході. Раніше тут панували теплі й вологі західні повітряні маси – циклони з Атлантики. Тепер вони перемістилися на північ, у Європу, а в Середземномор’я та Близький Схід прийшли сухі й спекотні повітряні маси. На позбавлених вологи просторах Північної Африки та Передньої Азії почали утворюватися великі піщані пустелі: Сахара, Аравійська та ін.
• Посушливі кліматичні умови призвели до збіднення рослинного і тваринного світу. Щоб забезпечити себе дичиною, мисливці мезоліту навчилися полювати за допомогою лука і стріл. Це, на деякий час, покращило їх становище, проте тварин ставало все менше. Мисливці, уже не могли забезпечити свої родини та роди їжею. Харчі здобуті рибальством та збиранням нужденного становища не покращували. Жити за рахунок природи, лише привласнюючи її багатства стало неможливо. Скарбниця природних багатств вичерпувалася.

​

Пояснення неолітичної революції у геопросторовому контексті виявляючи взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури чинниками навколишнього середовища

• Приблизно за VІІІ тис. років до н. е. мешканці Близького Сходу постали перед необхідністю знайти нові джерела харчування. У пошуках їм допоміг старий досвід збиральництва. Навіть за часів мисливського мезоліту мешканці Східного Середземномор’я до свого раціону додавали зерно дикої пшениці, ячменю, гороху, сочевиці, вики, які у великій кількості росли у передгірних долинах.
• Під час збору диких злаків жінки набували першого досвіду догляду за злаками. Частину колосків залишали, щоб зерно насівалося. Щоб розширити ділянки диких злаків, жінки брали до рук палиці-копачки, рогові й кістяні кирки і зрихлювали ґрунт біля укорінених рослин, кидали туди стигле зерно. Вони також виполювали усі інші рослини, щоб залишити лише злаки. Стерегли їх від диких тварин і птахів. Щоб отримати від збирання більше користі люди створили мотики для викопування корінців, жнивні ножі а потім крем’яні серпи для зрізання колосків і пагонів, товкачі й тертки для подрібнення і розтирання зібраного зерна. Так, поступово людство навчилося займатися мотичним землеробством.
• Зменшення кількості впольованої здобичі змушувало й чоловіків бережливіше ставитися до результатів полювання. Добутих на полюванні диких козенят, ягнят, телят і поросят перестали убивати одразу. Для них влаштовували обори, постійно підгодовували, поїли, стерегли від хижаків. Незабаром люди усвідомили, що убивати усіх вирощених тварин теж нерозумно. Частину треба залишати для розплоду. Досить швидко худоба стала ознакою заможності родини. І чим більше худоби утримувала родина, тим більшу повагу вона здобувала у громаді.

​

Системне мислення, виявлення взаємопов’язаності, взаємозалежності та взаємовпливу історичних подій, явищ, процесів у контексті відповідних епох

• Зміни світогляду під впливом відтворювального господарства
• Перехід до відтворювального господарства призвів до надзвичайно глибоких змін у свідомості людини. На відміну від мисливця хлібороб став задумуватися над значенням землі. Адже він вкладав у неї свою працю і очікував сприятливого результату. Земля стала для нього цінністю. Щоб виростити худобу, теж потрібно було докласти зусиль. Тож до неї виникало інше ставлення ніж до диких тварин. Її берегли і примножували не лише заради їжі, але й заради авторитету, високого місця у суспільстві. Усе це привело до формування нових уявлень про землю, худобу, реманент й отримані продукти.
• Людина по-новому почала ставитися до атмосферних явищ (вітру, дощу, морозу) небесних тіл, що дають живильну вологу, тепло і світло і без яких праця стає марною. Поступово прийшло усвідомлення, що усі явища у світі і люди взаємопов’язані у великому світовому порядку. Це усвідомлення відбулося у образній формі – у міфах. Вони вчили, що людина є частиною єдиного світу і відповідальна перед ним. Тому має докладати духовних і фізичних зусиль, аби не порушити порядку.

​

Системне мислення, виявлення взаємопов’язаності, взаємозалежності та взаємовпливу історичних подій,

• Відтворювальне господарство уявлялося в образі жінки-матері, яка виношує і народжує дитя. Сформувалася віра у Велику Богиню-Матір, як Матір-Землю, що годує своїх немовлят – людей. Звідси – шанобливе ставлення до одухотворених землі, хліба, молока, реманенту, худоби, кожної роботи й дійства як священних – таких, що мають зберегти життя й забезпечити світовий порядок, стабільність і добробут.
• Тому повага до жінки у Єгипті, Мінойськ. цив., споконвіку в Україні.
• Неолітична революція почала формувати почуття власника. До неоліту усі мисливські угіддя і здобута їжа однаково належали усім. Відтепер з’являється власність окремої родини – те, що створене її працею. Так з’являється приватна власність, яка досі спонукає усіх людей планети старанно працювати.
• З’явилися родини, які, завдяки праці, зуміли створити значні статки. Певну їх частину вони віддавали на потреби громади. Такі люди відчули впевненість у завтрашньому дні, свободу. Їх поважала громада. Обирала старійшинами і вождями. Так зародилися початки суспільної влади і, одночасно, - ідеал вільної і самодостатньої людини. Він не покидає людство й до сьогодні.
• Системність проявляється і в усвідомленні цих двох протилежних складових суспільного процесу.

​

Усвідомлення власної гідності, діяльність з урахуванням власних прав і свободи, повага до прав і гідності інших осіб, толерантність, протидія виявам дискримінації та нерівного ставлення�

З утвердженням єгипетської держави колишні члени сусідських громад, що мали свій родинний наділ на зрошуваних землях, перетворилися на безземельний трудовий люд.

• Виконавців польових робіт об’єднували у робочі загони, які працювали під наглядом державних чиновників. Особливу роль відігравали освічені писці, які вели облік кількості працівників, обсягу робіт, виробленої продукції тощо.
• Працівникам задавали уроки – норми виробітку. У разі невиконання, їх привселюдно били палицями.

Про гідність людини

• Власні господарства більшість селян та ремісників втратили. Весь хліб з оброблюваних наділів йшов у державні комори, селянину ж виділялася лише певна пайка для прохарчування сім’ї. Люди не могли вибрати за власним уподобанням виду діяльності. За них це робили чиновники, записуючи одних у «державні землероби», інших – воїнами, пастухами, рибалками тощо.
• У царсько-храмовому господарстві каменярі, металурги, штукатури, малярі, ткачі та інші ремісники були об’єднані у робочі загони і працювали під наглядом майстрів. Вони несли колективну відповідальність за виконання кожним встановленого обсягу роботи на 10 днів, місяць, рік.

​

Документ подати у контексті формування емпатії

Історичне джерело. Давній рукопис розповідає про переваги становища писаря, порівняно з іншими працівниками: «…Я бачив мідника за роботою біля його печі. Його пальці були як шкіра крокодила, і від нього тхнуло гірше, ніж від риб’ячої ікри… Каменяр постійно змагається з твердим каменем… Цирульник голить з ранку до вечора… Він тиняється вулицями у пошуках роботи. Він напружує свої руки, аби заповнити собі шлунок… Будівельник завжди хворий, бо весь час на вітрі. Одяг у нього – лахміття… Землероб лише повернеться ввечері додому, як треба знову йти… Ткач – повсякчас усередині будинку… не дихає повітрям… Сандальнику зовсім погано, він завжди злидарює. Жує він шкіру… Подумай, адже немає посади, де не було б начальника, окрім посади писаря, оскільки він сам собі начальник».

​

Про гідність

• Здійснивши 17 походів жорстокий та гоноровитий Тутмос ІІІ перетворив Єгипет у «світову державу», включивши до її складу Нубію, Лівію, Палестину, Фінікію, Сирію, досягнувши берегів р. Євфрат.
• Історичний факт. Слабші володарі у посланнях до Тутмоса ІІІ завбачливо кланялися не лише йому, але і його коням та колісницям.
• Після тривалого ослаблення Єгипту і знищення повсталими народами єгипетських гарнізонів, могутність знову відновив Рамзес ІІ. Фараон-велетень зросту 2м 10см правив довгих 67 років і увійшов в історію як воїн та будівничий, який збудував нову столицю Пер-Рамзес («Дім Рамзеса»).
• Історичний факт. Жартуючи, історики називають фараона «королем самореклами». Адже збереглося близько 5 тис. його статуй. Одна з них сьогодні встановлена біля залізничного вокзалу у Каїрі.

​

​

У контексті формування гідності можна й покпинити з тодішніх бюрократичних порядків, перекидаючи місточок до сьогодення

Історичний факт. Підлеглі чаті (колишній чаклун) царедворці майже всі складалися з родичів фараона. Тому поряд з вагомими посадами наприклад, «завідувач усього, що є і чого немає» – державний скарбник, були й надумані. Наприклад, «керівник пустелі», «начальник доручень», «начальник царського туалету», «сторож царського гардеробу», «майстер і носій сандалів фараона», «лікар лівого ока» і «лікар правого ока» фараона тощо.

​

• Єгипетська молодь мала, на відміну від інших країн Сходу, можливість одружуватися без батьківського втручання. Причому ініціативу у створенні сім’ї брав на себе юнак, який намагався завоювати дівоче серце різноманітними дарунками (квіти, колоски, виноградні грона, косметика).
• Шлюби були ранніми: дівчата виходили заміж у 10-12 років. Тому у 23-24 роки ставали уже бабусями, а в 35 – 36 років (якщо доживали до такого похилого віку) – прабабусями.
• Історичний факт. У стародавньому Єгипті не існувало поняття «незаконнонароджена дитина». Діти народжені рабинями чи наложницями мали однакові права з дітьми «законної» дружини.

​

Елементарний приклад системного мислення

Хоча колесо єгиптяни знали з кінця ІІІ тис. до н.е., колісний транспорт поширення не набув, оскільки руйнував дороги-греблі. Великі вантажі транспортували на дерев’яних санях, запряжених людьми чи биками. Дорогу перед саньми поливали, щоб санини не загорялися від тертя.

​

Виховання гідності й демократизму через засудження деспотизму

Деспоти царства Шумеру і Аккаду, що утворилося наприкінці ІІІ тис. до н.е., позбавили самоврядування усі міські громади, і доручили управління містами державним чиновникам. Вся земля у країні, включаючи й земельні наділи селян, була передана у власність держави, тобто в руки її володаря-деспота.

У країні було створено великі землеробські господарства, тваринницькі ферми, царські майстерні. Всі трудівники кожного року на кілька місяців ставали підневільними робітниками та робітницями (гурушами та нгеме). Їх поселяли у робочі табори, об’єднували у робочі загони і примушували безоплатно працювати під контролем цілого полчища наглядачів і чиновників, які прискіпливо підраховували усе вироблене.

Чомусь подумалося про лідерів московських більшовиків

Низка їхніх лідерів мали гарну освіту.

Факти організації суспільного виробництва знали. Тому мали з кого брати приклад. І припускали, що якщо людська натура колись стерпіла, то і тепер стерпить.

​

Історичний факт. Будуючи загальнодержавні споруди Хаммурапі не забував уславити й своє ім’я. Так два нові зрошувальні канали отримали назви «Хаммурапі – достаток» та «Хаммурапі – благоденство народу».

​

Громадянство – цивілізаційний набуток давньої Греції

• Кожний грек надзвичайно дорожив своїм полісом. Лише в ньому він відчував свободу, мав гідність і добробут. У чужому полісі еллін міг бути метеком – безправним переселенцем, або й рабом.
• Визначення Громадянин – член громади полісу, який має права, встановлені законом, і виконує перед державою обов’язки.

​

При формуванні системного мислення не можна ідеалізувати минуле Інакше комплекс меншовартості

Щоб уникати зайвого самоприниження наших громадян у майбутньому. А нам прищеплена така риса.

До того ж ми знаємо наші недоліки зсередини і думаємо: Все колись було ідеально, а ми здатні лише все паскудити.

Причиною формування такої самооцінки була і є препарована совєцка історія, яка завжди показувала лише поступальний рух. Приховувала відступи, прояви деградації.

Наприклад, злочинні об’єднання юристів у Греції, арешт Фідія, нібито за зневагу до богів.

Доноси дітей на батьків у Римі, щоб швидше отримати спадок.

Рекомендована література

• Крижанівський О.П. Історія стародавнього сходу: навч. посібн. – Київ: Либідь, 2002. – 590 с.
• Луговий О. М. Історія Стародавнього Сходу : навч.-метод. посіб. – Одеса : Одес. нац. ун-т імені І. І. Мечникова, 2021. – 214 с.
• Шама О. І. Історія Стародавньої Греції. Хрестоматія : посібник для студ. іст. факультету. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. 256 с.
• Ювал Ной Харарі Людина розумна, Харків, 2020. – 544 с.

​