Розділові знаки при звертанні �і вставних словах

ЗВЕРТАННЯ на письмі виділяється комою або знаком оклику (залежно від інтонації) на початку речення й комами з двох боків у середині речення. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то кома ставиться перед ним:

Південний краю! Як тепер далеко лежиш від мене ти. (Леся Українка)

Хворіти, парубче, доволі. (М.Стельмах)

Посивів, Дніпре мій. (П.Тичина)

Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук,то вони теж відділяються разом з вигуком: Гей ви, далі ясні, як чудесно у світі молодому жить! (В.Сосюра).

Якщо займенники ти, ви входять до складу звертання, то вони комами не відділяються: Слово, моя ти єдиная зброє! Ми не повинні загинуть обоє (Леся Українка).

Не відділяються слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки: І погляд твій німий, о мати, понад землею загримів (М.Рильський).

Повторювані або однорідні звертання між собою можуть розділятися комою або знаком оклику:

Прийдіть, мої брати, мої діди, опришки, запорожці, галайди (Д.Павличко).

Якщо однорідні звертання з’єднані сполучниками і, й, та, то комою вони не розділяються:

Прокиньтеся, байдужі й сонні, зірвіть душі живої згар…(Д.Павличко)

​

Пунктуаційний практикум

Спишіть. Поставте розділові знаки

1.Місяченьку Наш голубоньку Ходи до нас вечеряти.

2. Швидше коню швидше коню поспішай додому!

3. Вітре бйний вітре буйний Ти з морем говориш.Збуди його заграй ти з ним спитай синє море.

4. Привітай же моя ненько моя Україно моїх діток нерозумних як свою дитину.

5. Плавай плавай лебедонько по синьому морю рости рости тополенько все вгору та вгору.

6. Моя ти доле молодая не покидай мене.

7. О Боже мій милий За що ти караєш її молоду? (Із творів Т.Шевченка)

Скарбничка мудрості

Перепишіть, подані в дужках слова поставте в потрібній відмінковій формі. Розставте розділові знаки.

1. Скачи (враг) коли козак каже!
2. Укуси мене (вовк) бо я тебе не можу.
3. Мовчи (язик) дістанеш паляницю.
4. На тобі (небіж)що мені негоже.
5. «(Антон)твоя кобила тоне!». «Ні (Павло) вона пливе!»
6. Не смійся (брат) із чужого упадку.
7. Дай (Бог) жартувати, головне, щоб не плакати.

​

Вставні слова й словосполучення на письмі виділяються комами: Я мислю, отже, існую. (Ант.вираз.) Будь ласка, будь мужнім і сильним. (О.Слоньовська.)

Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома між ними може ставитись і не ставитись. Коли вставне слово утворює із сполучником одне ціле, то кома не ставиться: А може, цього й справді не було? (В.Грінчак.)

Якщо вставне слово із сполучником не зв’язане, сполучник стосується всього речення в цілому, то кома ставиться: Вітер під вечір не стихав, а, навпаки, посилювався.

Якщо вставні слова стоять на початку або в кінці відокремленого звороту, то вони відокремлюються разом зі зворотом: Дівчина, очевидно зваживши ситуацію, перестала хвилюватися.

Якщо ж вставне слово стосується не звороту, а інших слів у реченні, то воно відокремлюється за загальним правилом: Дівчина, зваживши ситуацію,очевидно, перестала хвилюватися.

​

Вставні слова, що стоять усередині звороту, виділяються комами: На полі, поораному, мабуть, ще восени, уже зеленіла трава.

​

Якщо вставне слово стоїть після однорідних членів речення й передує узагальнювальному, то перед вставним словом ставиться тільки тире, а після нього – кома:

І вечір, і тиша, і сині тіні на снігу – одним словом, усе те було сумирне й таємниче, і хотілося якогось забуття (Н.Рибак).

Вставлені слова, які виражають додаткові пояснення, зауваження, повідомлення, уточнення або побіжні вказівки, можуть виділятися комами або дужками:

В останньому вагоні (у метро) в котрімсь житті я їхала щаслива. (С.Йовенко.)

Артема в умовному місці (біля криниці) не було. (А.Головко.)

Вставлені речення можуть супроводжуватися вставними словами, які, у свою чергу, виділяються комами:

Чапля – може, то була лелека – потонула у тиші багряній. (М.Йогансен.)

Саме в цю мить усе товариство встало (певне, це був антракт) і безладно рушило по залі, жваво розмовляючи. (Б.Грінченко.)

Якщо вставлене речення, що береться в дужки, стоїть між частинами складного речення, кома, яку слід було поставити після першого речення, ставиться після дужки:

Ти не кажи “пусте” (болюче це людині!), що гине десь поет далеко, на чужині. (М.Тарновський.)

А ти згадай (ще в школі вчив), як розкладають біле світло на безліч різних кольорів. (С.Тельнюк.)

Пунктуаційний практикум

Спишіть, поставте розділові знаки.

1. Правда подібними фантазіями хлопець міг ділитися тільки з молодшим братом (Н. Бічуя).
2. Жив отже колись хворий поет у його душі (Н.Бічуя).
3. Мабуть ніщо на сім світі не повторюється, окрім нещасть та лиха (П. Загребельний).
4. Врешті він таки вивільнив випустив обережно поета звідти переніс у лабораторію у робочий кабінет розуму…(Н. Бічуя)
5. Люди ясна річ поняття не мають, що все можна "прочитати" зі спини…(Н. Бічуя)
6. Ото думаю подбала за мене Бозя (Ю. Винничук).

Пунктуаційний практикум

Спишіть, поставте розділові знаки.

7. Зрештою це мене цілковито задовольняло (Ю.Винничук). 8. Нелегко кажуть жити на дві хати / А ще не легше – жить на дві душі (Л. Костенко).

9. Ти здається також не зміг непомітно мене обійти (Л.Костенко).

Пунктуаційний практикум

Запишіть речення, розставте розділові знаки, перевірте правильність розстановки розділових знаків. Укажіть групу вставних конструкцій.

1.Здавалося непогода хоче додати до мого настрою ще й свою частку осіннього суму.

2.Звісно я не тішив себе надією вийти з сутички живим

3. Ти може спиш зараз тобі байдуже що я тут мучусь 4.Повітря було таке чисте й легке що здається груди не втягали його а само воно лилось у груди.

​

ПРОДОВЖЕННЯ

ПУНКТУАЦІЙНИЙ ПРАКТИКУМ

ПЕРЕВІРТЕ.

1.Здавалося, непогода хоче додати до мого настрою ще й свою частку осіннього суму.

2.Звісно, я не тішив себе надією вийти з сутички живим

3. Ти, може, спиш зараз, тобі байдуже, що я тут мучусь 4.Повітря було таке чисте й легке, що, здається, груди не втягали його, а само воно лилось у груди.

Пунктуаційний практикум

Розставте пропущені розділові знаки в реченнях, ураховуючи інтонацію, із якою вимовляються виділені вставлені конструкції.

1.Є люди на землі а то б не варто жити що скрізь щоденний труд уміють і любити і усміхатись й мислити й шукать…

2. І якогось ранку ти вже не можеш більше сидіти в хаті крадькома береш старенький свердлик чистий блискучий

до нього ти вже давно приглядався не раз обмацував береш пасемко сивого клоччя крадькома береш два залізні кухлики все те розпихаєш по кишенях.

3. А з неба не раз так буває на Великдень скрапне теплий дощик і засвітить веселка як Божий заповіт любові.

Порівняльний аналіз

Вставні слова слід відрізняти від однозвучних з ними слів, які є членами речення.

Мовознавче дослідження

Прочитайте. Визначте, де виділені слова є членами речення, а де – вставними словами. Поясніть розділові знаки.

1. Кожен з вас, сподіваюся, знає вислів – «підкова на щастя» (В.Скуратівський).
2. Я все ще сподіваюся на зустріч із письменником. (І.Немченко)
3. І, здавалось, щастя чарівне, як казка, має над землею райдужним крилом (О.Олесь).
4. І здавалось малому, що то вже не бур’яни, а вороже військо (І.Немченко).
5. Серед нас знайдуться, на жаль, варвари, які злочинно ставляться до землі; мовляв, вона вічна, не зношується й усе стерпить (І.Цюпа).

ПРОДОВЖЕННЯ

Творче конструювання

Складіть і запишіть по два речення із словами здається, кажуть, може, видно, на щастя,

щоб в одних випадках вони були вставними, а в інших – членами речення.

​

Філологічний диктант

1) Звертання — це…

2) Звертання виражено…

4) Звертання, виражені одним словом, називаються…

3) Чи можуть звертання бути членами речення?

6) На письмі звертання виділяють…

5) Чи ставлять кому, коли при звертанні є слова о, ой, які вживають як підсилювальні частки?

Філологічний диктант

7) Поставте в кличному відмінку слова: Марина, Антон Сергійович, друг.

9) Чи є вставні конструкції членами речення?

8) Вставні слова виражають…

12) На письмі вставні слова, словосполучення й речення виділяються…

11) Ніколи не є вставними такі слова, як…

10) Завжди є вставними такі слова, як…