����� Формування передумов навчальної діяльності у дітей із затримкою психічного розвитку
Для педагогів, які працюють в інклюзивних та спеціальних класах
Передумови навчальної діяльності можна розділити на дві основні групи:
Психологічні: достатній рівень розвитку пізнавальних процесів: уваги, пам'яті, наочно-образного, логічного мислення, уяви, довільності психічних процесів; уміння засвоювати та застосовувати загальні способи дії, знаходити самостійно способи рішення нових задач тощо.
Комунікативні чи психосоціальні: уміння слухати та чути, підкоряти свої дії інструкціям та зауваженням, розуміти та приймати навчальну задачу, вільно володіти вербальними засобами спілкування, цілеспрямовано та послідовно виконувати навчальні дії та дії контролю й оцінки.
Критерії оцінки сформованості передумов навчальної діяльності:
- високий рівень: розуміння навчального завдання, його точне виконання, виділення основного способу виконання завдання, уміння його пояснити, правильно оцінити роботу інших і власну;
- середній рівень: прийняття і часткове виконання завдання, наявність окремих помилок, часткове виділення способу рішення задачі, не завжди чітке, логічне пояснення виконання завдання, несформованість оцінки та самооцінки;
- низький рівень: неповне чи невірне виконання завдання, наявність істотних помилок при виконанні, невміння пояснити виконання завдання, нечутливість до оцінки.
Навчальна діяльність традиційно розглядається переважно як діяльність інтелектуальна.
В інтелектуальному акті виділяють такі етапи:
-мотив,
-план (задум, програму дій),
-виконання та контроль.
Основні компоненти навчальної діяльності:
У навчальній діяльності провідним мотивом виступає пізнавальний інтерес або психічний розвиток дитини.
Наявність у дітей стійких пізнавальних інтересів – перша передумова навчальної діяльності.
Умовою успішного навчання дітей є мотивація їхньої навчально-пізнавальної діяльності, яка спонукає школярів виявити розумову активність, робить процес навчання глибшим, усвідомленим, привабливим. Мотивація навчальної діяльності складається із сукупності певних мотивів.
Мотив від латинського – штовхаю, рухаю.
В навчанні – це пробудження, які спрямовують діяльність учнів.
Мотивація – один із важливих компонентів навчальної діяльності; джерело активності учня.
Загалом мотиваційна сфера учня визначається характером самої навчальної діяльності, розлогістю та зрілістю її структури, сформованістю її компонентів (навчального завдання, навчальних дій,
дій контролю та самоконтролю).
Інтерес до навчання виникає і розвивається за таких умов:
- можливість самостійного пошуку та відкриття дитиною нових знань, вирішення проблемних завдань;
- різноманітність навчальної діяльності (одноманітний матеріал і методи його засвоєння швидко викликають у дітей нудьгу);
- усвідомлення потрібності і важливості навчального матеріалу;
- пов'язаність нового матеріалу із засвоєним раніше;
- посильність засвоєння, пізнавальна складність нового матеріалу (надто легкий і надто важкий матеріал не викликає пізнавального інтересу);
- яскравість і емоційність навчального матеріалу;
- позитивне оцінювання успіхів дітей, що стимулює їх активність.
В. Сухомлинський:
" Без гри немає, і не може бути повноцінного розумового розвитку.
Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається благотворний потік уявлень, понять.
Гра – це іскра, яка запалює вогник зацікавленості та допитливості ".
" Гра може полягати й у великому напруженні творчих здібностей, уяви. Без гри розумових сил, без творчої уяви неможливо уявити повноцінного навчання ".
Дидактичні ігри на уроках математики на вивчення властивостей та відношень предметів
Хід гри: Учитель показує учням карточку, на якій зображена певна кількість предметів(3) і промовляє: "Більше", учні показують 4, 5 і більше предметів/або карточку із зображенням більше як 3 предмети. Коли вчитель говорить: “Стільки ж” – діти беруть до рук 3 предмети.
Хід гри: За завданням учителя з геометричних фігур на парті в один ряд учні складають візерунок: 5 (3/4) трикутників, під трикутниками – кружечки, над трикутниками – квадрати. Потім учні змінюють візерунок і розповідають, як вони розмістили геометричні фігури. Дана гра вчить учнів розміщувати предмети у просторі, розрізняти предмети за розміщенням, ознайомлює з напрямками руху: вгору, вниз, розширюються уявлення про геометричні фігури.
Гра „Вище – нижче, довше – коротше”
Хід гри: Учитель пропонує всім учням швидко встати і, залежно від слів, сказаних учителем, показати нижче (вище), ніж показує він сам. Учитель показує нижче (вище) столу і говорить "вище" ("нижче"). Діти швидко піднімають руки значно вище (нижче), ніж показав вчитель. Те саме стосується і слів "довше – коротше". Вчитель показує учням певну відстань між долонями своїх рук і говорить "довше" ("коротше"), а діти відповідно показують більшу (меншу) відстань, ніж у вчителя.
Хід гри: Учитель вивішує яскравий малюнок із багатьма предметами та пропонує описати малюнок, використовуючи слова: у, на, під, над, внизу, вгорі, попереду, позаду, зліва, справа, між, за, уникаючи повторів.
Хід гри: Діти з кожної команди упорядковують групи однакових предметів у певному порядку, наприклад, стрічок – від найдовшої до найкоротшої, книг – від найтовстішої до найтоншої, будинків – від найвищого до найнижчого.
Дидактичні ігри на уроках навчання грамоти
Дидактична гра ”Спіймай звук”.
Мета: розвивати фонематичний слух, навички звукового аналізу.
Правила гри: Вчитель по черзі називає слова, в яких є або немає звука [ С ]/чи іншого звука. Якщо учні чують даний звук – плескають в долоні, якщо ні – сидять тихо.
Дидактична гра ”Аукціон”.
Мета: тренувати учнів у сприйманні звуків на слух.
Правила гри: Вчитель готує картки з малюнками предметів, назви яких відомі учням і розкладає усі ці картки малюнками догори. Учні сідають чи стають навколо столу. Учитель вимовляє звук, а учні повинні швидко відшукати на столі малюнок предмета, назва якого містить цей звук. Той, хто найшвидше візьме картку, вважається найспритнішим покупцем. Потім учитель називає інший звук, і гра триває. Перемагає той, хто "купив" найбільшу кількість речей.
Дидактична гра ”Хто у слові командир ?”
Мета: розвивати фонематичний слух, узагальнити знання про букви голосних звуків.
Правила гри: Вчитель пояснює, що в словах ”керують” букви голосних звуків, адже скільки голосних – стільки і складів, потім відшукують командирів у словах: учитель називає слова, а діти піднімають картки з буквами, які позначають голосні звуки в цьому слові.
Дидактична гра ”Телеграф”.
Мета: формувати вміння визначати кількість складів у слові.
Правила гри: Вчитель називає слово, а учень має відстукати по парті стільки разів, скільки складів у цьому слові. Інші учні класу - "контролери" перевіряють правильність виконання завдання. Пізніше учні можуть грати самостійно в парах, даючи завдання один одному.
Дидактична гра ”Хто скоріше? ”.
Мета: вдосконалювати вміння дітей ділити слова на склади, визначати їх кількість у слові.
Правила гри: Вчитель пропонує учням розкласти предметні малюнки у три стовпчики:у перший – назви, яких складаються з одного складу, у другий – із двох складів, у третій – трискладові. Перемагає той, хто виконав завдання першим і без помилок.
���
Оволодіння дітьми загальними способами дій, вмінням розв’язувати ряд практичних або пізнавальних задач визначити нові зв’язки та відношення - друга передумова навчальної діяльності.
Спосіб дії - система розумових операцій, спрямована на розв’язання учбових задач певного типу.
Частини способу дії:
-виконавча: специфічні та загальнонавчальні розумові дії;
-орієнтовна: аналіз умови (характеристика об’єктів і явищ, що виступають в якості предмета учбової діяльності, виділення тих їх властивостей, що будуть включені у процес перетворення об’єкта) та планування – процесу досягнення мети, тобто планування вироблення дії, систему вказівок про те, які елементарні (по відношенню до даної дії) операції необхідно виконати і в якій саме послідовності;
-контрольна: перевірка правильності як проміжного, так і кінцевого результату способу дії, а також способу його досягнення.
Навчальні дії - морфологічна одиниця навчальної діяльності учнів.
Самостійне знаходження способів розв’язання практичних та пізнавальних задач – третя передумова навчальної діяльності.
і
Контроль і самоконтроль - четверта передумова навчальної діяльності.
Компоненти самоконтролю
(плануючого, операційного, кінцевого)
у школярів із затримкою психічного розвитку:
-вміння аналізувати умову завдання,
-визначати спосіб розв’язання,
-перевіряти роботу та долати труднощі під час виконання.
Основні причини несформованості самоконтролю у школярів із затримкою психічного розвитку :
- неусвідомлення дитиною необхідності самоконтролю під час діяльності (необхідність самостійно контролювати виконання та правильність отриманого результату);
- несформованість пізнавальної активності та мотивації в процесі діяльності;
- недорозвиток вольової регуляції дій, вмінь виконувати контролюючі дії власної діяльності, вмінь планувати, контролювати та мовленнєво опосередковувати всі етапи виконуваної діяльності;
- невміння аналізувати та планувати виконувану діяльність;
- невміння визначати потрібний спосіб виконання, виявляти помилки та їх виправляти по ходу виконання;
- невміння перевіряти кінцевий результат відповідно до зразка та уявного образу результату;
- невміння використовувати прийоми самоконтролю на кожному етапі діяльності: програмувати, контролювати, регулювати власну діяльність і оцінювати отримані результати;
- недорозвиток вмінь і навичок корекції виконаної діяльності.
Цілеспрямоване формування у школярів із затримкою психічного розвитку спеціальних навичок самоконтролю у навчальній діяльності:
– Насамперед учнів треба навчати попередньому (підготовчому) самоконтролю, що проводиться до початку виконання завдання /на орієнтовному етапі/ для того, щоби переконатись у правильному розумінні мети, навчальної задачі, вимог учителя. Учневі треба підказати, що зробити це він може, ставлячи педагогу запитання, уточнюючи в нього умови задачі й вихідні дані, а також перевіряючи готовність свого робочого місця, засобів праці.
– На виконавчому етапі самостійної діяльності, у процесі рішення навчальної задачі педагогові варто заохочувати та "провокувати" поточний (корективний) самоконтроль учнів. Специфічними діями цього виду самоконтролю є спостереження, порівняння проміжних результатів із заданим еталоном, фіксація часу, що витрачається, вибір адекватних засобів досягнення мети та способів рішення навчальної задачі тощо.
– На заключний (констатуючий) самоконтроль учнів варто націлювати після виконання визначеного виду діяльності, після самостійної роботи.
Будь-який вид діяльності на уроці вчитель може використовувати для навчання дітей самоконтролю.
-
Оцінка та самооцінка –
п’ята важлива передумова навчальної діяльності.
Рекомендації для педагогів по формуванню адекватної самооцінки школяра із затримкою психічного розвитку: – оцінка повинна слугувати головній меті – стимулювати й направляти освітню діяльність школяра;
– учитель повинен давати змістовну оцінку роботі школяра; – оцінка повинна не завершувати учбово-пізнавальну діяльність, а супроводжувати її на всіх щаблях;
– необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому відзначати переваги та недоліки, висловлюючи думки про оцінку;
– пропонувати учневі із заниженою самооцінкою надавати допомогу слабко встигаючому школяру;
– необхідно включати ситуації, актуалізуючи самооцінку дитини, що ставлять перед нею завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних і слабких сторін і сприятливої спрямованості дитини на власні способи дії; – необхідно вводити зошити/блокноти, у яких учні за спеціальною схемою роблять записи, аналізуючи й оцінюючи свою роботу на уроці, визначаючи міру засвоєння матеріалу, ступінь його складності, виділяючи найбільш важкі моменти роботи; – необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні та домашні завдання до того, як віддати на перевірку вчителеві, після того як роботи перевірив й оцінив учитель, необхідно обговорювати випадки розбіжності оцінок; – необхідно використовувати похвалу у роботі з дітьми, що мають занижену самооцінку.
Своєчасний повноцінний розвиток передумов навчальної діяльності у дітей із затримкою психічного розвитку забезпечує їх психологічну готовність до школи та успішне навчання у ній.