Поняття соціуму. Суспільство як система.

Ще Арістотель, намагаючись на основі доступних йому тогочасних

знань вивчити основи людського буття, відзначив, що “людина є

суспільною твариною”. Дійсно, люди, на відміну від багатьох інших

істот, які ведуть індивідуальне існування, живуть у суспільстві.

Суспільство, або соціум дає можливість окремим індивідам об`єднати

зусилля в боротьбі з несприятливими зовнішніми умовами та

діяльності із видобутку ресурсів, необхідних для підтримки власної

життєдіяльності.

У суспільстві людина почувається більш захищеною, її

можливості різко зростають. Лише завдяки суспільній

організації можлива колективна праця, без якої немислимі ні

будівництво міст, ні торгівля, ні створення систем знань,

ні науково-технічний прогрес.

Однак платою за це є колективне співжиття

окремої людини в оточенні інших індивідів,

яке потребує вироблення визначених правил

поведінки членів суспільства. Спільна

діяльність із видобутку ресурсів тягне за

собою проблему їх розподілу, обмеження

індивідуальних прагнень окремих членів

суспільства.

Індивідуальна свобода окремих членів

суспільства обмежується заради виживання

суспільства в цілому. Тому в суспільному

житті одночасно діють дві основні тенденції:

колективізм як вираження потреб

взаємодопомоги та взаємопідтримки. При

цьому окремі члени суспільства заради

збереження його цілісності погоджуються на

визначене обмеження індивідуальних прав і свобод;

індивідуалізм як вираження особистісних вимог

окремих членів суспільства до покращення власного

життя, збільшення обсягу власних прав і свобод

відносно інших членів суспільства.

Крім того, потреби управління суспільними

справами диктують необхідність застосування влади над

більшістю населення. Тому суспільство завжди є відносно

закритою системою зі стійкими відносинами панування та

підкорення. Таким чином, суспільство (соціум)– це

організована сукупність людей, що знаходяться

на певному рівні історичного розвитку,

об`єднаних характерними для них родинними,

груповими, класовими та національними

відносинами.

Суспільству притаманна низка ознак: спільна територія,

загальноприйнята система норм і цінностей, культура.

Завдяки цьому суспільство має велику інтегруючу силу.

Воно включає в соціальні відносини кожні людину, кожне

покоління людей, підпорядковуючи їх поведінку чинним

нормам, залучаючи до загальної системи зв`язків; здатність

підтримувати й постійно відновлювати високу

інтенсивність внутрішніх взаємозв`язків, забезпечувати

стійкість соціальних утворень; автономність,

саморегуляція, саморозвиток, що забезпечується на

підставі цих норм, принципів, традицій і форм організації, які

виникають у самому суспільстві.

Стійка інтегрована сукупність соціальних інституцій та

соціальних відносин становить соціальну систему

суспільства. Соціальна система може бути представлена в

трьох аспектах: перший аспект – як безліч індивідів, в

основі взаємодії яких лежать ті чи інші загальні обставини

(місто, село, трудовий колектив тощо); другий – як ієрархія

соціальних позицій (статусів), що мають особистості,

включені в діяльність даної системи, і соціальних функцій

(ролей), що вони виконують на основі даних соціальних

позицій; третій – як сукупність норм і цінностей, що

визначають характер і зміст поводження елементів даної

системи.

Перший аспект пов`язаний із поняттям соціальної

спільності, другий – із поняттям соціальної організації й

третій – із поняттям культури.

Соціальна система, таким чином,

виступає як органічна єдність трьох

сторін – соціальної спільності,

соціальної організації та культури.

Таким чином, суспільство – це соціальна

система, що заснована на співпраці людей і

взаємопов`язаності її членів (сукупність форм

практичної діяльності людей). Система

соціальних зв`язків і відносин, що склалися між

людьми в процесі історичного розвитку їх

спільної життєдіяльності, спрямована на

відтворення умов існування та задоволення

життєвих потреб суспільства. Його цілісність

тримається завдяки звичаїв, традицій, законів тощо.