Основні засоби виразності: стилізація, контраст і символізм.
Термін «композиція» походить від латинського compositio — поєднання, розміщення. У мистецтві ним традиційно позначають процес компонування, тобто розміщення, угрупування форм, об’єктів, ритмів, кольоросполучень, незалежно від виду мистецтва та його жанру. Композиція покликана створювати в мистецтві органічну єдність художнього задуму, ідеї конструктивно-пластичного визначення міри.
Різні за формою і кольором мотиви (малі структурні елементи рослинного і тваринного світу, предмети побуту й сама людина) є джерелом творчості для всіх народів у всі часи. Людина отримує уяву про красу, гармонію у спілкуванні з довкіллям.
Натурні замальовки, начерки, етюди — це початковий етап переробки природних форм у декоративні. У них необхідно передати найбільш характерні риси зображуваного.
Наступний етап роботи — створення образу з пам'яті та за уявою, узагальнюючи обриси, форми. Переробку натурних замальовок у площині декоративної композиції і стилізації найкраще виконувати засобами графіки або в техніці аплікації.
Найбільш складним об'єктом відтворення в декоративному мистецтві є людина. Треба пам'ятати, що образ людини повинен бути завжди пізнавальним, узагальнення форми може здійснюватись до певних меж.
Стилізація — це процес активного відбору найбільш характерних ознак форми, свідомої відмови від усього другорядного, синтез пластичної форми з орнаментальним образом.
Стилізація – процес спрощення предмета за формою та кольором на основі відбору найвиразніших його рис.
Принципи стилізації :
а) узагальнення форми в її межах;
б) узагальнення форми зі зміною обрису (окреслення предмета);
в) узагальнення форми і спрощення конструкції;
г) зміна характеру форми на більш декоративний;
ґ) перетворення об'ємної форми в площинну.
Стилізація природних форм є перетворенням живої форми в спрощену або в ускладнену, відповідно до призначення орнаменту .
Особливості композиційної структури орнаментів
Візерунок — вільна композиція декоративних мотивів.
Орнамент (прикраса) — візерунок, який складається з ритмічно впорядкованих елементів: призначається для прикрашення різних предметів (посуд, зброя, текстильні вироби, меблі, книги та інше), архітектурних споруд (як усередині, так і зовні), творів пластичних мистецтв (здебільшого прикладних), а в первісних людей — також людського тіла (розфарбування, татуювання).
Орнамент пов'язаний з поверхнею, організовує її і прикрашає, орнамент оперує невизначеними формами або стилізує реальні мотиви, які схематизує до невпізнання.
Особливості орнаменту:
- декоративна стилізація;
- площинність;
- зв'язок із поверхнею.
Симетрія — це певний просторовий порядок, математично точна закономірність у розміщенні предметів або їх частин.
Трикутник Рело можна спостерігати в архітектурі:
Симетрія у Петриківському розписі
Симетрія у витинанках
Симетрія у декоративному мистецтві