Леся Українка. Життя поетеси, її мужність і сила духу. Потужне ліричне начало, романтичність, волелюбність, оптимізм, мрія і дійсність як провідні мотиви. Тема гармонійного єднання людини з природою в поезії «Давня весна»
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському.
Батько Лесі – Петро Косач - був людиною освіченою (закінчив юридичний факультет Київського університету), а натурою – лагідним і добрим.
Із боку матері рід Драгоманових сягає бурхливих часів козацьких війн із турецько-татарськими та польськими загарбниками. Один із предків Лесиної матері був перекладачем при козацькому війську. Таких перекладачів називали драгоманами. Звідси й прізвище - Драгоманов.
Олена Пчілка палко кохалася в народному мистецтві, збирала орнаменти, вишивки, казки, пісні, тканини тощо.
Леся особливо була близька до батька. Обоє поблажливі в ставленні до інших, але вимогливі до себе, високо цінували людську гідність.
Лесин брат Михайло був старший за неї на півтора року. Усе життя їх зв’язувала найщиріша дружба. Їх жартома називали спільним ім’ям– Мишолосіє.
У чотири роки Леся вже читала. А через рік училася писати, щоб листуватися з бабусею, яка жила в Гадячі.
Перший вірш «Надія» народився як відгук на арешт і заслання тітки Елі.
У 1878 році сім’я Косачів переїхала на Волинь.
Невдовзі невиліковна хвороба вразила Лесю. Тридцять два роки тривала щоденна боротьба з хворобою, яка гартувала її волю.
У 1884 році у львівському журналі «Зоря» вперше з’явилися поезії з підписом
«Леся Українка».
Книжки та папір – ліки для душі й тіла.
Спогади про Лесю Українку
7 жовтня 1899р. в концертному залі літературно-артистичного товариства на кафедрі стояла змучена недугою 28-літня дівчина, яка кидала в аудиторію ідеї, мислі, гідні голови Мудреця і Філософа. Вона цитувала Бодлера, Кардуччі, Шекспіра, Бернса, Льва Толстого, не забувала рідного Шевченка.
Сучасник Лесі Українки,
журналіст В.Чаговець
Спогади про Лесю Українку
М. Павлик у листі до Драгоманова пише: «Леся так просто ошеломила мене своїм образованієм та тонким розумом. Я думав, що вона тільки в крузі своїх поезій. Але це далеко не так. На свій вік це геніальна жінка».
Спогади про Лесю Українку
Людмила Драгоманова зазначає в спогадах: «Леся мала широку освіту та інтерес до західних європейських культур… Європейські мови й
літератури знала добре, як і ми, що вчилися по французьких гімназіях та університетах».
Спогади про Лесю Українку
Касіян Гранат, молодий чиновник, який служив з її батьком в одній установі, згадує: «Невисока білява молода жінка, бліда, тендітна, ніби стомлена, але енергійна, весела. Ось вона сміється, і з її звужених повік випромінюється тепло, густа синява, біля очей лягають тоненькими павутинками зморшки. Ось вона перестає сміятись, і враз павутиннячко зникає, зникає і синява очей. Вони стають світлими, блакитними, допитливими, ніби вона чогось жде від співбесідника. Ось вона піднімає невеличку руку, білу-білу, із синіми прожилками, і поправляє сплетені вузлом коси. Між брів, не зачіпаючи високого сяючого чола, стримить тоненька риска».
Спогади про Лесю Українку
Покоївка Ганна Поліщук з Колодяжного згадує: «Виглядала Леся вище середнього зросту, тоненька, худа дуже, смаглювата, лице мало загоріле, темне, довгасте, без рум’янців. Любила прихмурювати очі. Не признавала ніякої пудри. Переважно одягала блузку і спідницю. У Колодяжному ходила в українському вбранні, а як їде в Ковель, то переодягається. Леся накульгувала».
Спогади про Лесю Українку
У неї було навдивовижу розвинуте почуття бачити й знаходити благородство в простій людині, неписьменній селянці ... Вона була обдарована великим хистом бачити людську душу в найглибших і найкращих порухах.
Ісидора Косач, сестра
Жорстока річ – життя – не дає навіть
опам’ятатися людям, все жене вперед і
ставить свої питання… Я бачу тепер, що я
можу більше тепер витерпіти, ніж думала перше.
Із листа Лесі до сестри
Створіть опорну схему �«Леся Українка як особистість»
ВСЕБІЧНО ОБДАРОВАНА ВІД ПРИРОДИ, ХИСТ ДО РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВА
ЗІ ЩИРИМ СЕРЦЕМ, ЗДАТНИМ ПРИЙНЯТИ НА СЕБЕ ЧУЖИЙ БІЛЬ
ВЕЛИКА СИЛА ВОЛІ, ОПТИМІЗМ – ЇЇ ЖИТТЄВЕ КРЕДО
ТВОРЧІСТЬ РЯТУВАЛА ЇЇ ВІД ФІЗИЧНИХ СТРАЖДАНЬ
ЛЮДИНА ВИСОКОЇ ЕРУДИЦІЇ Й ІНТЕЛЕКТУ, НАДЗВИЧАЙНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
ЛЮБИЛА РІДНУ МОВУ, ПИСАЛА ЛИШЕ УКРАЇНСЬКОЮ, ХОЧА Й ЗНАЛА 13 МОВ
Поділіть умовно поезію з погляду душевного стану ліричної героїні
І. Опис світу природи, захоплення від весни, що розквітає та співає.
ІІ. Сумний настрій ліричної героїні, адже вона хвора й самотня, прикута до ліжка, а все навколо сміється й вирує.
ІІІ. Весна прийшла до ліричної героїні зеленим листячком, білесенькими квітками, піснями пташиними; весна в її душі.
Прокоментуйте емоційний стан ліричної героїні, поданий у вигляді кривої
«ДАВНЯ ВЕСНА»
Рік написання
Поезія ввійшла до збірки ….(цикл …)
РІД
ВИД ЛІРИКИ
ТЕМА
ІДЕЯ
ОСНОВНИЙ МОТИВ
«ДАВНЯ ВЕСНА»
Рік написання 1894 р.
Поезія ввійшла до збірки «Думи і мрії» (цикл «Мелодії»)
РІД:
ЛІРИКА
ВИД ЛІРИКИ:
ІНТИМНА ТА ПЕЙЗАЖНА
ТЕМА: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.
ІДЕЯ: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.
ОСНОВНИЙ МОТИВ: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.
ЕПІТЕТИ
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ
ХУДОЖНІ
ЗАСОБИ
ПОРІВНЯННЯ
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ
ПЕСТЛИВІ СЛОВА
СИНОНІМИ
Антитеза (протиставлення):
ЕПІТЕТИ: «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ: «весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».
ХУДОЖНІ
ЗАСОБИ
ПОРІВНЯННЯ: «летіла хутко, мов стокрила».
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ:«Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки!»; «Все ожило, усе загомоніло — Зелений шум, веселая луна!»; «Ні, не забула!»
ПЕСТЛИВІ СЛОВА: листячко, білесенькі.
СИНОНІМИ: ожило, загомоніло; співало, бриніло.
Антитеза (протиставлення): «Співало все, сміялось і бриніло, я лежала хвора й самотна».
Художні образи
ЗОРОВІ
СЛУХОВІ
ОБРАЗИ
Радіти життю, пам’ятати, що кожна мить неповторна, навчитися чекати.
Психологи стверджують, що коли людина не може вплинути на ситуацію та змінити
її, то вона повинна змінити ставлення до цієї
ситуації.
Чого ж навчає поезія
«Давня весна»?