«Друзі Т.Г.Шевченка»
Тема:
Лазаревський Олександр Матвійович
(1834 — 1902)
Український історик і генеалог.
Познайомився з Шевченком у Петербурзі і зустрічався з ним у брата Михайла. Лазаревський був при Шевченкові в останні години його життя і супроводжував труну поета з Петербурга до Києва.
Поміщик з Полтавщини. Коштом П. І. Мартоса, як значиться на титульному аркуші, вийшов Шевченків «Кобзар» у 1840 р. Після смерті Шевченка Мартос написав про нього спогади.
Мартос Петро Іванович
Вельми неоднозначна постать у петербурзькому оточенні молодого Шевченка. Про нього відомо небагато.
ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ ПЕРШОГО ВИДАННЯ «КОБЗАРЯ» 1840 РОКУ
«Шевченка я знав близько. Я познайомився з ним в кінці 1839 року в Петербурзі, у милого доброго земляка Є.П.Гребінки, який рекомендував мені його як талановитого учня К.П.Брюллова...», — згадує Мартос. Гребінка, отож, порадив приятелеві замовити свій портрет Тарасу Шевченку. «Учень Брюллова» — то був переконливий аргумент.
Григорій Честахівський в молоді роки.
Маляр, приятель Т. Шевченка, автор спогадів про нього.
Честахівський був одним з ініціаторів й організаторів поховання
Т. Шевченка на Чернечій горі біля Канева. Саме через його наполягання Шевченка поховали не на Щекавицькій горі в Києві, де студенти вже й могилу були викопали, не в Качанівці, як наполягав Василь Тарновський, а на Чернечій горі. Довгий час зберігав особисті речі Шевченка, які згодом передав до музею Тарновського
Честахівський і Шевченко. Фото 1860 року
Могила Честахівського в Качанівці
Честахівський Григорій Миколайович (1820 — 1893)
Український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор.
Маркевич Микола Андрійович (1804 — 1860)
Автор п’ятитомної «Истории Малороссии» (М., 1842 — 1843). Про дружні відносини Маркевича з Шевченком свідчить листування між ними і присвячений йому вірш поета «Бандуристе, орле сизий...».
1847 - поклав на музику вірш Т.Шевченка Нащо мені чорні брови.
Портрет Щепкіна виконаний Шевченком
Щепкін Михайло Семенович (1788 — 1863)
Геніальний російський актор, виходець з кріпаків, один з найближчих друзів Шевченка. Знайомство їх припадає на
1843 р. Вони зустрічалися в Петербурзі (1844 та 1858 рр.), Москві (1845 та 1858 рр.), Нижньому Новгороді (1857 р.). Шевченко присвятив Щепкіну твори «Чигирине, Чигирине», «Заворожи мені, волхве» та «Неофіти». У 1857 р. Шевченко подарував Щепкіну автопортрет з автографом, а згодом намалював його портрет.
Сошенко Іван Максимович
(1806 — 1876)
Художник-портретист. Сошенко перший звернув увагу на талант Шевченка, зустрівши його у Петербурзі, в Літньому саду. Він познайомив Тараса Шевченка з Гребінкою, Брюлловим, Венеціановим, Жуковським, Вієльгорським, Григоровичем та іншими діячами української і російської культури. Спільними зусиллями цих діячів Шевченка було викуплено з кріпацтва. З першого дня знайомства Сошенка з Шевченком між ними зав’язалася велика дружба, яка тривала до смерті поета.
У червні 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. Він допоміг викупити Т.Шевченка з кріпацтва .
1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря».
Портрет Євгена Гребінки. Художник Тарас Шевченко.
Куліш Пантелеймон Олександрович
Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були членами Кирило-Мефодіївського братства, а за свою творчість були засуджені Миколою на заслання з майже однаковими вироками. «Запретить писать и сослать на службу в Вологду», — такий вирок винесли Кулішеві. Але ні Куліша, ні Шевченка не зламало заслання та гоніння.
Шевченко був боярином у нього на весіллі, глибоко шанував творчу діяльність Куліша. Тарас Шевченко оцінив і «Чорну раду». Ось що він пише Кулішеві про його роман: «Спасибі тобі, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо — за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі».
Портрет П. Куліша, худ. Тарас Шеченко.
П. Куліш в молоді роки, з малюнка самого Куліша.
Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської)
(22 грудня 1833-10 серпня 1907)
У Петербурзі (1859) вона вже як автор збірки «Народні оповідання» потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко,
І. Тургенєв, М. Некрасов, О. Плещеєв,
О. Писемський, польський поет і драматург Едуард Желіговський.
Оповiдання Марка Вовчка здобули високу оцiнку Шевченка, у вiршi, присвяченому письменницi, вiн писав:
...I думу вольную на волю
Iз домовини воззову.
I думу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Пророком i "своєю донею" назвав поет Марка Вовчка - i це чи не найвища оцiнка творчостi письменницi.
Яків Петрович де Бальмен
Бальмен познайомився з Тарасом Шевченком 29 червня 1843 року у маєтку Т. Г. Волховської в селі Мойсівці. Бальмен і М. Башилов виконали по 39 ілюстрацій: заставок, кінцівок і заголовних літер до рукописного «Кобзаря» Шевченка.
Шевченко присвятив йому поему «Кавказ».
|
|
/О друже мій добрий,/ друже незабутній.../ Т.Шевченко. Такими проникливими словами звертається Тарас Шевченко до одного з найближчих друзів своєї молодості - Якова де Бальмена.
Костомаров Микола Іванович (1817- 1885)
1853 рокуКостомаров повернувся до Петербурга і продовжив свої наукові пошуки.
Довідавшись, що до Петербурга повернувся Тарас Шевченко, Костомаров вирішив відвідати товариша. Дуже зворушливо описана сцена їхньої зустрічі в «Автобіографії» Костомарова:«Майстерня Шевченка знаходилася поруч із академічною церквою. Це була простора і світла кімната, що виходила вікнами в сад. „Здрастуй, Тарасе“, — сказав я йому, побачивши його за роботою в білому фартуху, з олівцем у руці. Шевченко витріщив на мене очі, але не міг упізнати. Даремно я, все ще не називаючи себе на ім'я, пригадав йому обставини, що … повинні були навести його на думку про те, хто перед ним. Але Шевченко і по тому не міг догадатися, роздумуючи і розводячи пальцями… Мабуть, я сильно змінився за одинадцять років розлуки з ним. Я нарешті назвав себе. Шевченко сильно розхвилювався, заплакав і почав обіймати мене й цілувати».
Карл Павлович Брюллов
(23 грудня 1799 — †23 червня 1852) —
російський художник, професор Петербурзької академії мистецтв .
Карл Брюллов допоміг викупити Т.Г.Шевченка з кріпацтва.
Намалював портрет
В. Жуковського, який був розіграний в лотерею.
К. Брюллов
Портрет В.А.Жуковского
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
Лизогуб Андрій Іванович (1804 — 1865)
Поміщик с. Седнева на Чернігівщині, приятель Шевченка. Заочно вони були знайомі з 1844 р., особисте знайомство відбулося на початку 1846 р. Поет відвідував Лизогуба у Седневі, де малював і писав твори. В перші роки заслання Шевченка між ними встановилося дружнє листування, яке припинилося у 1850 р. Зберігся портрет А. І. Лизогуба, зроблений Шевченком у 1846 — 1847 рр
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
Лизогуб Ілля Іванович (1787 — 1867)
Старший брат Андрія Лизогуба, полковник у відставці, член масонської ложі «Об’єднаних слов’ян». Жив разом з братом у Седневі, де й зустрічався з Шевченком у 1846 — 1847 рр. Зберігся портрет І. І. Лизогуба роботи Шевченка.
Ілля Лизогуб матеріально й морально підтримував поета в роки його заслання, листувався з ним (листи не збереглися). Просив начальника Оренбурзького краю Василя Олексійовича Перовського поклопотатися про полегшення Шевченкової долі.
Портрет Іллі Лизогуба �1846. Полотно, олія. 65,5 х 53,5.
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
.
Т. Г. Шевченко
Портрет М. М. Лазаревского
1858
На завороте надпись: "Портрет Михаила Матвеевича Лазаревского, нарисованный поэтом Т. Г. Шевченко с натуры в 1858 году в С.-Петербурге. Очень, очень мало похож. Ал. Лазаревский. 1898 г. Февраль 18"
Лазаревський Михайло Матвійович (1818 — 1867
Чиновник, старший радник губернського правителя в Петербурзі, один з найближчих друзів Шевченка з періоду заслання і до кінця життя. Багато допомагав Шевченкові матеріально, листувався з ним і прийняв на квартиру після повернення його із заслання. 12 липня 1858 р. Шевченко подарував Лазаревському свій щоденник і написав його портрет.
Клопотався про визволення поета з заслання і першим сповістив Т. Шевченку про звільнення. Після його смерті подбав про похорон, а згодом - про організацію перевезення тіла поета в Україну.
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
.
Дивовижна ікона, пов'язаназ іменем Тараса Григоровича Шевченка, - ікона, присвячена йому і написана на честь його небесного покровителя, святого патріарха Царгородського Тарасія.
Ікону в 1867 р. написав художник Григорій Честахівський. На ній зображено святителя Тарасія Царгородського та преподобного Михаїла Синайського.
Святитель Тарасій - небесний покровитель Тараса Григоровича Шевченка. Поет народився 25 лютого, у день його пам'яті, і в святому хрещенні дістав його ім'я.
Ікона, виконана Г. Честахівським, має присвяту Кобзареві. На ли цьовому боці ікони, знизу дошки, написано: "Вічная память и добра слава вірним товаришам: Тарасу Григоровичу Шевченко и Михайлу Матвіевичу Лазаревскому. Григорій Честаховскій року Божого 1867 місяця серпня
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
.
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
.
Гулак-Артемовський Семен Степанович
(1812 — 1873)
Талановитий український артист і композитор, автор опери «Запорожець за Дунаєм». Познайомився з Шевченком на початку 40-х років і був його близьким другом до смерті поета. Сам Тарас Григоровизавжди з великою любов’ю згадував Артемовського і високо цінив його спів.
Український дворянин і меценат—донатор для митців. Більшу частину життя прожив у Санкт-Петербурзі. Серед його друзів були
Т. Г. Шевченко, Жуковський та Брюллов,
Семен Гулак-Артемовський, Глінка, В. Забіла.
В 1840 році Тарас Шевченко подарував Тарновському одну з кращих своїх картин — «Катерину».
Душею й серцем уболівав за страдницьку долю Шевченка, мріяв про звільнення Кобзаря з солдатчини.
Тарно́вський Гриѓорій Степа́нович
(1788—1853)
.
Залєський Броніслав (1820 — 1880)
Польський історик і художник, революційний діяч, політичний засланець, близький товариш Шевченка. Познайомився з поетом у 1849 р. в Оренбурзі, де разом обробляли матеріали Аральської експедиції. Дружні відносини і листування не припинялися між ними до смерті поета.
Піунова (по чоловікові Шмітгоф) Катерина Борисівна (1841 — 1909)
Артистка, знайома Т. Г. Шевченка, з якою він збирався одружитись.
Остроградський Михайло Васильович (1801 — 1861)
Видатний учений математик, член багатьох європейських академій. В Петербурзі Шевченко слухав його лекції і тоді ж познайомився з ним. Після повернення поета із заслання особисті зустрічі їх продовжувалися. В щоденнику від 13 квітня 1858 р. Шевченко записав: «От Н. Д. Стасова поехали мы с Семеном [Гулак-Артемовским] к М. В. Остроградскому. Великий математик принял меня с распростертыми объятиями, как земляка и как надолго отлучившегося куда-то своего семьянина».
Головко Микола Олексійович (1825 — 1850)
Магістр математичних наук Харківського університету. В Петербурзі готував докторську дисертацію, відвідував знаменитого математика Остроградського, захоплювався революційними ідеями Шевченка і прихильно висловлювався про поета. Знайомий Шевченка Сергій Левицький писав поету про політичні висловлювання Головка. Цей лист під час обшуку відібрали в Шевченка, передали у Петербург, що й послужило приводом до арешту Головка, але він перед арештом застрілився.
Федір Петрович Толстой (1783-1873)
Російський скульптор-медальер і живописець, віце-президент Академії мистецтв. Разом з дружиною А. І. Толстою проявив велике піклування в справі визволення Шевченка із заслання і повернення його до Петербурга у 1858 р.
Про дружні відносини з родиною Ф. Толстого свідчать записи Шевченка в щоденнику. Так, 23 березня 1858 р.- на другий день після приїзду до Петербурга- він записав: "В шесть часов вечера вместе с Лазаревским отправились мы к графине Н. И. Толстой. Сердечнее и радостнее не встречал меня никто и я никого, как встретились мы с моей святой заступницей и графом Федором Петровичем. Эта встреча была задушевнее всякой родственной встречи. Многое хотелось мне пересказать ей и я ничего не сказал"
Внизу на портреті травленим штрихом дзеркально обернено авторський підпис і дата: Т. Шевченко. 1860. Нижче під портретом вигравірувано: Графъ Федоръ Петровичъ Толстой II на память 22 августа 1858 года.
Олдрідж Айра (1807 — 1867)
Знаменитий актор-трагік, негр. У 1858 р. Олдрідж приїхав до Петербурга на гастролі і виступав з величезним успіхом в п’єсах Шекспіра, виконуючи роль Отелло, Короля Ліра і Шейлока. Шевченко особисто познайомився і здружився з Олдріджем у Толстих.
Тарас Шевченко, портрет Айри Олдріджа
Тургенєв Іван Сергійович (1818 — 1883)
Видатний російський письменник, автор спогадів про Шевченка, вперше надрукованих у «Кобзарі», виданому в Празі у 1876 р. В Петербурзі зустрічався з Шевченком і як член Літературного фонду клопотався про викуп братів і сестер його з кріпацтва
Симиренко Платон Федорович (помер у 1863 р.)
Син кріпака, згодом власник цукроварних заводів фірми «Яхненко — Симиренко». З
Т. Г. Шевченком познайомився в 1859 р. під час перебування поета на цукроварних заводах у Городищі і Млієві, підтримував відносини і листувався з ним. Коштом
П. Симиренка вийшов «Кобзар» Шевченка у 1860 р.
Клодт (Клодт фон Юргенсбург) Петро Карлович
(1805 — 1867)
Відомий російський скульптор і педагог, з 1838 р. академік. Автор пам’ятника Крилову у Петербурзі та кн. Володимиру у Києві, відкритому в 1853 р. Був особисто знайомий з Шевченком. Зберігся портрет Клодта, виконаний Шевченком у
1861 р. Клодт зробив з воску посмертну маску з обличчя Т. Г. Шевченка.
Тарновський (молодший) Василь Васильович
(1837 — 1899)
Поміщик с. Качанівки, колекціонер. Знайомий з Шевченком ще з дитячого віку, коли поет, у 1845 р. гостював у його батька в с Качанівці.
Музей української старовини В. В. Тарновського, Велика Шевченківська колекція (малюнки, офорти, малярське та гравірувальне приладдя, меморіальні речі), яку В. В. Тарновський (молодший) почав колекціонувати ще в 1857 р. У 1897 р. В. Тарновський передав музей у власність. Чернігівському земству.
Макаров Микола Якович (1828 — 1899
Чернігівський поміщик, співробітник «Современника» та інших журналів. З Шевченком познайомився після повернення поета із заслання. Наречена Шевченка — Ликера Полусмакова була кріпачкою Макарова.
Портрет Ликерії Полусмакової роботи Т. Г. Шевченка
(Літо. 1860 р.)