Хата без рушників, що родина без дітей.

(Народна творчість)

Рушник.

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала.

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м'ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало...

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала...�

Ірина Михайловська

Рушник іде з людиною все життя — від колиски до могили. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться нагородження, одруження людини, ювілейні урочистості. У нього загортали маля, що з'являлося на світ. Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — кажуть, бажаючи щастя. Отже, для українського народу рушних є символом життя.

Пісня — словесно-музичний твір або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу.

​

​

календарно-обрядові

соціально-побутові

літературні

родинно-побутові

народні

Пісні бувають

«Дорога під яворами» Андрія Малишка.

Чисте синівське почуття до матері

в «Пісні про рушник»

Завдання уроку:

• знати основні відомості про поета та його пісні;
• вчитися виразно і вдумливо читати поезії;
• уміти визначити і прокоментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів;
• розвивати уміння аргументовано висловлювати власні роздуми.

Андрій Самійлович Малишко

14.11.1912 – 17.02.1970

Розкопаю гору та посію рожу,

Для людського щастя — слово дам сторожу,

Пагінці зрощу я в щирому привіті.

А для чого ж, брате, існувати в світі?

Історія створення «Пісні про рушник»

• Написана пісня у 1959 року до кінофільму «Літа молоді».

• Режисер фільму - М. Мишурін.

• Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці

«Серце моєї матері» (1959).

• Композитор - Платон Майборода

“Пісня про рушник”

Рідна мати моя, ти ночей не доспала�I водила мене у поля край села,�І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,�І рушник вишиваний на щастя дала.��І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,�І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

�Я візьму той рушник, простелю, наче долю,�В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,�І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —�І дитинство, й розлука, і вірна любов.��І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —�І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов

�Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,�І зелені луги, й солов'їні гаї,�І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,�І засмучені очі хороші твої.��І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,�І засмучені очі хороші блакитні твої.

У творі А. Малишка «Пісня про рушник» вдало поєдналися задушевність інтонації, загальнолюдська тема материнської любові, традиційний народнопоетичний мотив чекання сина, які автор майстерно втілив в образі рушника, цього неньчиного подарунка, своєрідного спогаду про рідну домівку, матір, отчий край із зеленими лугами та солов’їними гаями. Поет змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір’ю, відтворити і щем розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини.

Вивчити напам’ять вірш А.Малишка “Пісня про рушник”.

Домашнє завдання