Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності
Підготувала Василько Ірина Григорівна – учителька зарубіжної літератури Липницького закладу загальної середньої освіти І – ІІІ ступенів Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області
Пауль Целан. «Фуга смерті» - один із найвідоміших творів про Голокост. Художнє новаторство митця. Ключові метафори («чорне молоко світання», «могила в повітрі») як відтворення жахливої реальності Освенціму. Прийом протиставлення. Провідні мотиви та їхня роль у творі. Трансформація біблійних образів і мотивів у творі. Пауль Целан і Україна.
Тема Голокосту не може залишити нікого байдужим. У роки Другої світової війни у Львові відбувалося ганебне явище – масове винищення єврейського населення в період 1941 – 1944 років. Нацистами була створена окрема єврейська дільниця – гетто – третя за величиною у Східній Європі. Через Львівське гетто пройшли 140 тисяч євреїв. За наказом окупантів усі євреї мали переселитися у район, який починався за оперним театром – гетто. Німці встановили контроль у гетто: євреї не мали права покидати виділену для них територію, користуватися громадським транспортом, вільно пересуватися містом. У маленьких квартирках жило до тридцяти чоловік (2 – 3 квадратних метри виділяли на особу). Єврейський народ знищували як фізично, так і морально.
А ще люди масово помирали від хвороб і голоду. Їх годували сирим буряком, картоплею, і хлібом випеченим наполовину з тирси! «Міст смерті» - своєрідний фільтраційний пункт, і сьогодні стоїть у Львові. Під мостом проходили євреї. Хто з них виглядав хворим, змученим чи бідним - був убитий нацистами. Німецькі солдати, офіцери грабували помешкання євреїв, знущалися з них. Хто не міг працювати, а це – маленькі діти, старенькі люди, їх попросту вбивали. Серед львів’ян були люди, які, ризикуючи власним життям, допомагали євреям, рятували їх. Але були і ті, які боялися, або з інших причин підтримували німецьку владу.
Творчість учнів
Вірш про хлопчика у смугастій піжамі (За повістю Джона Бойна) ,
(Жук Лілії, 7 клас)
Вірш за Альфредом Маргул – Шпербером “Про назву концтабору Бухенвальд” (Жук Лілії, 7 клас)
Авторський вірш учениці 7 класу на тему Голокосту
Музика радість людям дарує!
Душу збагачує, серце лікує!
Танго закохані нині танцюють!
Талант музиканта у світі шанують!
Нацисти також шанували класичну музику і створювали оркестри у концтаборах для своїх власних розваг та знущань над людьми. Оркестр з тридцяти талановитих музикантів був створений і у Янівському концтаборі для приниження та знищення євреїв. Але музика додавала людям духовної сили боротися за життя, не падати духом, не втрачати віру і надію. Нацисти лицемірно під веселу музику зустрічали новоприбулих людей в концтабір, проводжали на смерть, катували. Голокост у Львові 1941 – 1944 років глибоко ранив моє серце. Я багато читала і думала про ті страшні часи, про закатованих людей, ставила себе на їхнє місце, і зрозуміла, що ці події не можна ні забути, ні пробачити.
�Вірш Ірини Василько �“Львівське гетто” ��Читає Олена Васечко - учениця 8 класу
Ріхард Рокіта – ще той скрипаль,
Цінитель музики, але, на жаль,
Не прощав помилок жахливий садист:
Фальшива нота хоча б разок,
І куля летить у чоло, як вирок.
«Чуєш, мелодія над Львовом ллється?
Весела, сумна, гучна, страшна…
Торкнулася серця…»
Найкращі музики в оркестрі грали,
Душевні муки їх терзали…
Табір смерті… Та музика грає,
Серце і душу нещасним розвеселяє,
Тамує біль, із колін піднімає
Тих, що духом упали, коли вже надії
немає,
Як животворний ковток води до життя
повертає.
Прощальна мелодія в небо злітає,
«Танго смерті» щодня лунає:
Когось убили, на розстріл ведуть,
Інших катують, а потім уб’ють…
Так проводжають в останню путь.
«Танго смерті» гучно звучало,
Нацисти по черзі усіх розстріляли…
І оркестрантів по списку вбивали,
На їхній талант, на європейську славу
Вони не зважали.
Професор Штрікс останній був,
У очі вбивцям він зазирнув:
Нема співчуття, ні жалю у катів…
Прощальне танго востаннє заграти хотів
Серед колючих дротів, смертоносних
ровів
Для невинно закатованих, вбитих братів
.
Страшно подумати, лячно читати…
Хто дав їм право життя забирати?
Цвіт і надію впритул розстріляти…
Час не вернути… Людей вже нема…
Хай буде проклята війна.
Львівське гетто
Львів сорок першого року…
Похмурі обличчя в людей…
Смерть чатує з кожного боку:
«Заберу тебе, чуєш, - шепоче, -
Ти помреш, тому, що - єврей»
Фріц Кацман вершив долі людей:
«Другий сорт – це циган, єврей…»
Львівське гетто – окремий у Львові район:
Єврей не може користуватися транспортом,
Спільним майном…
Це було заборонено нацистом-демоном.
«Три чи два метри квадратних –
Досить тобі для життя!»
Знищували фізично й морально нацисти
Батька єврея, маму, бабусю, дитя…
А ще хвороби косили та голод людей щодня.
«Міст смерті» чекав на жертви
Кожного божого дня,
Лоскотав людям душу і нерви,
Вибирав у кого забрати життя:
Бідний, хворий, худий назавжди
ішли в небуття.
Німецькі солдати заходили в дім,
Забирали гроші й коштовності,
Все, що знаходилось в нім.
Сміялись, знущались, вбивали людей:
Стареньких бабусь і маленьких дітей –
Усіх, хто не міг працювати
І за національністю був єврей.
Тихо їде трамвай через гетто,
Зайти чи вийти не можна було.
Сумно дивились євреї на людей у трамваї,
Серед них були ті, хто їм допомагав, їх рятував,
Але були і ті, хто німецьку владу шанував.
«Бригада смерті» людей вбивала,
Заради розваги розстрілювала і катувала:
Музикантам – ламали руки,
Науковцям – псували зір,
А ще «біг смерті» вони влаштували,
Нічні облави, собак на людей цькували,
Але і цих жорстоких дій їм було замало.
«Долина смерті», «Пяски» -
Там панувала Смерть…
Для сотень тисяч євреїв
Світ в цих ровах померк.
Стогони душ невинно убієнних
Чують львів’яни й тепер.
Світлини до теми “Голокост у роки Другої світової війни”
Дякую за увагу!