Тема "Населення України на початку ХХ ст. Індустріальна модернізація. Міста як осередки великого підприємництва, торгівлі та фінансів. Розвиток монополій"
Поясніть, як ви розумієте термін «модернізація».
Назвіть відомі родини українських підприємців.
Які галузі промисловості розвивалися в Західній Україні в ХІХ столітті?
Початок 20 ст. в Україні був періодом бурхливого розвитку капіталізму, швидкого зростання чисельності та концентрації пролетаріату. Завдяки географічному розташуванню та природним багатствам Україна стала одним із найрозвиненіших промислових регіонів імперії, виробляючи основну масу продукції видобувної та металургійної промисловості, а також цукру й товарного зерна.
Початок ХХ ст. для українських земель був пов’язаний із поширенням сюди економічної кризи, що набула найбільш виразного характеру в 1900-1903 рр. У Наддніпрянській Україні від неї особливо постраждали найрозвиненіші галузі промисловості, зокрема кам’яновугільна та металургійна. Падіння виробництва у різних галузях становила від 9 до 15.
Криза супроводжувалася скороченням кількості дрібних фабрик і заводів та поглиненням їх великими підприємствами. Внаслідок цього в промисловості відбувалася концентрація виробництва. Високі темпи її розгортання спричинили те, що на початку ХХ ст. Україна за рівнем концентрації виробництва в основних галузях промисловості домінувала у світі. На великих підприємствах Наддніпрянщини працювало понад 44 % всіх промислових робітників, тоді як у США — 33%.
Ще в 1887 р. у Києві було створено синдикат цукрозаводчиків, керівниками якого стали найбільші виробники цукру в Україні. Основне завдання об’єднання – регулювання цін на цукор і забезпечення підприємцям високого прибутку на внутрішньому ринку. Підприємці скорочували продаж цукру на внутрішньому ринку й збільшували його експорт. Вивозячи частину цукру за кордон, вони штучно підтримували високі ціни на нього всередині країни.
На початку 20 ст. широкого розмаху набув страйковий рух. Страйки стали систематичним і більш організованим явищем. У 1900 р. у Харкові відбулася багатотисячна травнева демонстрація. У 1901–1902 рр. страйки та демонстрації відбулися в Києві, Катеринославі, Одесі та інших містах. Робітники висували економічні вимоги – запровадження 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, видача її готівкою. У липні–серпні 1903 р. Росію охопив загальний політичний страйк під гаслом «Геть самодержав-ство!». Він розпочався в Баку на Закавказзі й перекинувся до Одеси, Катеринослава, Києва, Миколаєва, Єлисаветграда та інших промислових центрів і районів України. У виступах узяли участь близько 200 тис. робітників, з них понад 115 тис. в Україні. У багатьох містах демонстрації та мітинги супроводжувалися сутичками з поліцією та військами. Загальний страйк 1903 р. був наймасовішим та найорганізованішим. Проте загалом страйки 1900–1903 рр. відбувалися несинхронно, що давало змогу царському уряду придушувати їх.
Економічний розвиток зумовив появу нової української еліти з кола підприємців. Майже в кожному регіоні з’явилися свої меценати та благодійники, які опікувалися освітою, а також безпритульними дітьми і дітьми-сиротами, медициною, мистецтвом.
Особливо масштабною була діяльність сім’ї Терещенків. Брати Терещенки походили з козацького роду з м. Глухова (нині Сумської обл.). Наприкінці 19 ст. Терещенки володіли понад 200 тис. Десятин землі (з них 70 тис. на Київщині). У 1870 р. Микола Терещенко разом із братом Федором заснував «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків».
Родині Терещенків тогочасний Київ завдячував дитячим притулком, лікарнею, двома гімназіями та двома училищами, кількома корпусами Політехнічного інституту. Терещенки збудували Музей старовини і мистецтва (тепер Національний художній музей України), Троїцький народний дім. У Глухові для дітей бідних батьків і сиріт благодійники заснували міське училище.
Не менш відомими меценатами та благодійниками, чиї пожертви сприяли насамперед українській справі, були представники родини підприємців-цукрозаводчиків Симиренків. Василь Симиренко був щедрим натхненником багатьох культурних проектів. У 1873 р. він став фундатором Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (разом
з Єлизаветою Милорадович), пізніше пожертвував 100 тисяч карбованців золотом на придбання будинку НТШ у Львові. Упродовж сорока років Василь Федорович регулярно виділяв Київській громаді десяту частину своїх прибутків.
Перевірте себе
Кожну з особливостей економічного розвитку України початку 20 ст. проілюструйте прикладами.
а) концентрація промислового виробництва; б) утворення монополій; в) вплив іноземного капіталу; г) нерівномірний розвиток окремих регіонів України; д) спеціалізація промислових районів; е) зростання чисельності промислового робітництва; є) розгортання страйкового руху пролетаріату.
Укажіть, що спричинило пожвавлення страйкового руху пролетаріату на початку 20 ст. Обґрунтуйте правильність чи хибність кожного з тверджень.
1. Політика російського царату, спрямована на поліпшення соціально-економічного становища робітників.
2. Мізерна заробітна плата.
3. Відсутність на фабриках і заводах охорони праці, техніки безпеки.
4. Невелика тривалість робочого дня на підприємствах.
5. Зростання кількості робітників, що зазнали каліцтва.
1. Опрацювати текст підручника;
2. Підготуйте історичну довідку на тему: «Вклад українських підприємців у розвиток
української культури».
3. Поясніть значення понять: стаціонарна торгівля,
контрактова торгівля
Домашнє завдання