Колективізація та Голодомор �1932-1933рр.
Історія України
2. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні — геноцид українського народу.
План
«Чи можна вважати колективізацію - війною радянського режиму проти українського народу?».
Проблемне питання
Проблеми індустріалізації
Брак інвестицій
Брак кваліфікованих трудових ресурсів
Дефіцит обладнання
ДЖЕРЕЛО
УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО
Курс на колективізацію взято в грудні 1927р. на 15 з'їзді ВКП(б)
Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства — ворога радянської влади.
Шляхом прямого адміністративного впливу на колгоспи селянські ресурси можна було вільно викачувати в бюджет і будувати на цій базі промисловість, утримувати велику армію, управлінський апарат.�
�
К о л е к т и в і з а ц і я — це примусове створення селянських колективних господарств, що призвело до втрати селянами власності на землю і результатів своєї праці .
Січень, 1928 р. – рішення політбюро ЦК КПРС про примусове вилучення у селянства зернових надлишків та необхідність форсованої колективізації.
Грудень, 1929р. – початок відкритого терору проти «куркульства».
Квітень 1929 р. – Прийняття 16 партконференцією 1-го п’ятирічного плану, який передбачав залучити до сільськогосподарської кооперації 85% населення, а у колгоспи — 18–20% (на Україні — 30%).
Листопад 1929 р. – Пленум ЦК ВКП(б), на якому генеральний секретар ЦК КП(б)У С.Косіор підтримав пропозицію Й.Сталіна, В.Молотова і Л.Кагановича завершити колективізацію протягом року.
Січень 1930 р. – Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», в якій планувалося завершити колективізацію на Україні восени 1931 р., або навесні 1932 р. Постанова закликала до «соціалістичного змагання по організації колгоспів».
Насильницьке створення колгоспів
24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, в якій ставилося завдання: «Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 р.». Таким чином, вузьке коло партійних намісників центру, яким належала вся повнота влади в республіці, скоротило строки колективізації на 1—1,5 року.
Прийом до колгоспу
У січні 1930 р. голова Колгоспцентру СРСР Г.Камінський, виступаючи перед представниками районів суцільної колективізації, сказав: «Якщо... ви перегнете палицю і вас заарештують, пам'ятайте, що вас заарештували за революційну справу».
Отже, партійні й державні керівники заздалегідь «відпускали гріхи» насильникам, звільняючи їх від будь-яких правових чи моральних норм.
Методи впровадження колективізації
1
2
3
4
5
У відповідь селянство стало приховувати зерно. Спочатку вони ховали зерно в межах своїх господарств, але згодом, після застосування трýсів на селянських подвір’ях, зерно почали переховувати в стогах сіна, в ярах, лісах, у степу. Хоча найбільшу активність тут зрозуміло проявляли заможні верстви селян, теж саме в міру своїх можливостей робили середняки й біднота, які мали “лишки” хліба. Навіть колгоспники, як тільки могли, намагалися уникнути конфіскацій.
Перші спроби селянства протидіяти політиці режиму знайшли свій вияв в різкому скороченні господарської активності. Щоб позбавитися куркульського клейма, заможні селяни спішно почали проводити “саморозкуркулення” – відмовлялися від орендованої землі, розпродували робочу худобу, переставали наймати робітників.
Форми опору селянства
За приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні 1930 р. становила майже 40 тис. чол.)
1
2
3
4
5
6
7
У ході колективізації постало питання про долю заможних селян.
Заможних селян офіційна ідеологія зображувала як куркулів, лютих ворогів радянської влади, жорстоких експлуататорів. Насправді лише невелика їх частина використовувала найманих селян. Як правило, основою їхнього добробуту була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість. Ця частина селянства була найміцніше зв'язана із землею й не бажала з нею розлучатися.
Розкуркулення – політика знищення селян-власників адміністративним примусом для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також депортацією репресованих селян на відбудови
Одна з причин розкуркулення – забезпечення колгоспів матеріальною базою.
Січень 1929р. - постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». �Кампанія «ліквідації куркульства як класу» була формою репресій щодо всього селянства. Загроза «розкуркулення» висіла над селянами й примушувала їх вступати у колгоспи.
Навіть незаможників, що не погоджувалися з колективізацією, назвали «підкуркульниками»
Ознаки куркульства
1
2
3
4
Категорія куркулів
Куркулі, які взяли участь у боротьбі з радянською владою
Куркулі, які чинили частковий опір при розкуркулюванні
Куркулі, які не чинили ніякого опору розкуркулюванню
«Ізоляція» у в'язницях, у таборах або розстріл
Висилання з сім'ями у північні, східні райони Росії
Надання після розкуркулювання ділянки землі за межами села
Наслідки розкуркулення
Результати та наслідки колективізації
1
2
3
4
5
6
7
“Жити стало краще, жити стало веселіше”
Тим часом офіційна пропаганда малювала картину щасливого, заможного життя колгоспників.
Радянський плакат кінця 30-х рр. ХХ ст.
Завершення колективізації
На кінець 1937 р. суцільну колективізацію в Україні було завершено.
В УСРР нараховувалося 27,3 тис. колгоспів, які об’єднували 96,1 % селянських дворів і обробляли 99,7 % посівних площ.
Колгосп у роботі. Худ. З.Пічугін.
Голодомор 1932—1933 років — акт знищення українського народу, організований керівництвом комуністичної партії шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до смерті українського населення.
Мета Голодомору
ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ, ОСКІЛЬКИ ЇЇ ВІДРОДЖЕННЯ СТАНОВИЛО ЗАГРОЗУ ЄДНОСТІ Й САМОМУ ІСНУВАННЮ РАДЯНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Йосип �Сталін
Станіслав Косіор
Лазар Каганович
Влас �Чубар
Мендель Хатаєвич
Всеволод Балицький
Павло Постишев
В’ячеслав Молотов
Ініціатори Голодомору 1932-33рр.
Причини Голодомору
Докази, що Голодомор був штучним, та є геноцидом українського народу
22 січня 1933 р. — затверджено директиву політбюро ЦК ВКП(б) та PНК СРСР «Про запобігання масового виїзду селян, які голодують»
Закон «Про п’ять колосків»
Режим затверджує на законодавчому рівні можливість вилучення всіх продовольчих запасів у сільського населення. Прикриваючись гаслом захисту колгоспників, режим отримує можливість повністю реквізувати і розпоряджатися майном та врожаєм колгоспників.
7 серпня 1932 р. М. Калінін підписує постанову, за якою так зване розкрадання колгоспного майна карається розстрілом або позбавленням волі не менше як на 10 років.
До постанови додається інструкція про її застосування, в народі отримує назву “Закон про п′ять колосків”.
ВІДТЕПЕР УСЕ КОЛГОСПНЕ МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ДЕРЖАВІ
Чорні дошки�
У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки тих, хто не виконував плани із заготівлі продовольства.�
У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям.�
Масштаби Голодомору
Наслідки Голодомору
Меморіальний комплекс пам'яті жертв Голодомору в Харкові�
Пам′ятник жертвам �Голодомору в Києві
Житомир Пам'ятник жертвам Голодомору «Янгол, що плаче»
Вишгород Пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років
Ромни Пам'ятник жертвам комуністичного голодомору
Коростишів Жертвам Голодомору
Пам’ятні місця до Голодомору в Україні
В Польщі пам′ятник
жертвам Голодомору
в Україні 1932-33 рр.
В Тороното пам′ятник жертвам Голодомору в Україні 1932-33 рр.
Фільми про Голодомор 1932-33рр.
Домашнє завдання
Історія України 10 клас §24 с. 142-150
Відео рекомендоване для перегляду:
Індустріалізація Колективізація Репресії
https://www.youtube.com/watch?v=qh3jYbIzSVw&feature=emb_logo
«Голодомор 1932–1933 рр. Постгеноцидний синдром»
https://www.youtube.com/watch?v=bHFo_8cthSY
Фільм «Суцільна колективізація в СРСР (укр.). ЗНО з історії України»