.

Грохольська Г. Ф. , директор

КУ «МЦПРПП НМР»

РОЗВИТОК

ПРОФЕСІЙНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВИХОВАТЕЛЯ

ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

���Основна мета професійної діяльності вихователя

​

​

Організація навчання, виховання та розвитку вихованців під час здобуття ними дошкільної освіти шляхом формування ключових компетентностей відповідно до Державного стандарту.

Професійний стандарт

«Вихователь закладу дошкільної освіти»

Реалізувати мету може

лише вихователь з

• високою професійною компетентністю;
• розвиненими творчими, дослідницькими

здібностями;

• високим рівнем інтелігентності;
• духовно-моральним потенціалом;
• конкурентноздатний;
• ерудований;
• має здібності до безперервної освіти.

Професійна компетентність вихователя обумовлює його

педагогічну майстерність.

​

Педагогічна майстерність – це знання особливостей освітнього процесу,

уміння його побудувати і привести у рух.

(Макаренко А.С.)

​

Підвищення професійної майстерності - обов'язок кожного сучасного педагога.��

Пригадайте!

• Компетéнтність —  (лат. competens – відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі.

​

​

Професійна компетентність вихователя – це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

Що означає розвивати свою професійну компетентність?

• аналізувати свою професійну

діяльність;

• визначати основні успіхи, досягнення;
• виявляти свої помилки;
• бачити перспективи та можливості для

подальшого професійного розвитку;

• планувати свій професійний розвиток;
• займатися самоосвітою протягом усього

життя.

Тільки готовність до самовдосконалення

може

гарантувати оптимальну самореалізацію своєї особистості

кожною людиною,

а отже,

і справжній життєвий успіх.

Як спланувати свій професійний розвиток?

�Індивідуальна освітня траєкторія�професійного розвитку педагога

Індивідуальна освітня траєкторія професійного розвитку педагога  – це персональний шлях реалізації професійного потенціалу педагогічного працівника, що грунтується на його вільному виборі закладу освіти, установи, організації, іншого суб’єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих. 

5 кроків створення ефективної траєкторії професійного розвитку

1. Самооцінювання
2. Визначення професійних завдань, які необхідно розв’язати (визначення потреби у вашому професійному розвитку)
3. Визначення знань і умінь, необхідних для розв’язання поставлених завдань (наскільки глибоко потребуєте вдосконалення чи набуття нових компетентностей(пройти курси чи достатньо переглянути вебінар, чи відвідати захід з даного питання)
4. Визначення дій для реалізації розв’язання професійних завдань (пошук таких курсів чи заходів, суб’єкта підвищення кваліфікації, який надасть паку послугу чи замовити у ЦПРПП)
5. Формування очікуваних результатів (обрати курс чи замовити курс у ЦПРПП, переглянути очікувані результати навчання та порівняти їх з вашими потребами)

ПЛАН-ЗРАЗОК індивідуальної освітньої траєкторії

1. Напрямок роботи (проблема)

2. Вивчення літератури

3. Самоаналіз педагогічної діяльності

4. Умови для проходження маршруту:

- курси;

- семінари;

- майстер-класи;

- інтернет-ресурси; Відповідно до всіх

- консультації; професійних компетентностей згідно

- творчі групи; Професійного стандарта!!

- педагогічні ради;

- участь у роботі професійної спільноти;

- опрацювання методичної літератури;

- наставництво тощо.

5. Планування діяльності

6. Виконання плану. Реалізація завдань.

7. Узагальнення результатів

8. Звіт про результат ІОТ на педагогічній раді

9. Атестація

​

���������������������������Професійний стандарт � (вимоги до компетентностей)�

​

• громадянська компетентність (відповідальні та свідомі дії на засадах прав і свобод громадянина, реалізація своїх прав та обов'язків, усвідомлення ціннос- ті громадянського суспільства та необхідності його сталого розвитку);
• соціальна компетентність (організація міжособистісної взаємодії, робота в команді, спілкування з представниками інших професійних груп різного рівн рівня);
• культурна компетентність (повага до української національної культури та мультикультурності у суспільстві, прояв національної культурної ідентично- сті та творче самовираження);
• лідерська компетентність (ухвалення ефективних рішень у професійній діяльності, відповідальне ставлення до своїх обов'язків, мотивування людей до досягнення спільної мети);
• підприємницька компетентність (творчий пошук та реалізація нові ідеї, самопрезентація результатів своєї професійної діяльності,  планування та управління культурними та соціальними проєктами, критичне мислення, керування власним життям і кар'єрою);
• етична компетентність (дії лише в межах професійної компетентності на основі етичних міркувань (мотивів), доброчесності, соціальної відповідальності, поваги до різноманітності та мультикультурності). 

​

Трудові функції та компетентності

Трудова функція №1

Організація, забезпечення та реалізація освітнього процесу

Для їх досягнення вихователь має формувати та вдосконалювати: 

1.1. Прогностичну компетентність.

поповнювати теоретичну базу з таких тем:

• структурні компоненти освітнього процесу;
• види, типи, основні підходи до планування, їхні переваги та недоліки;
• специфіка планування освітнього процесу в різновікових групах;
• основи тайм-менеджменту освітньої діяльності та самоменеджменту;
• основи особистої ефективності;
• види та вимоги до документування професійної діяльності.

​

��������������������������

• нормативно-правове забезпечення організації освітнього процесу, зокрема інклюзивного навчання в ЗДО;
• норми та стилі літературної української мови, використання усного та писемного мовлення;
• наукові основи та закономірності становлення та розвитку мовленнєвої діяльності дітей раннього та дошкільного віку;
• вітчизняні та зарубіжні концепції, теорії, парадигми дошкільної освіти;
• основи дошкільної педагогіки, дидактики, методики і технології дошкільної освіти;
• види дитячої діяльності та їхні характерні особливості;
• теорії провідних видів діяльності дітей раннього  та дошкільного віку;
• природа дитячої гри;
• основи психолого-фізичного розвитку дітей із ООП та способи виявлення індивідуальних потреб в освітньому процесі;
• технології індивідуального та диференційованого навчання;
• соціалізація вихованців із ООП під час освітнього процесу;
• види адаптацій і модифікацій освітнього  процесу, зумовлених особливими освітніми потребами дітей.

1.2. Організаційну компетентність�вдосконалювати такі знання

���������1.3. Оцінювально-аналітичну компетентність� вдосконалювати обізнаність у таких сферах:�.�

• засади здійснення моніторингу в освітньому процесі;
• технології проведення моніторингу якості освітньої діяльності та сфери застосування його результатів;
• методи оцінки результатів рівня сформованості ключових компетентностей вихованців та сфери їх застосування

​

1.4. Предметно-методичну компетентність.

обізнаність вихователя щодо таких тем:

• Державний стандарт дошкільної освіти, типова освітня програма для дітей раннього та дошкільного віку;
• теорії та технології когнітивного, фізичного, мовленнєвого, соціального та емоційного розвитку дітей раннього та дошкільного віку;
• основи загальної, вікової, дитячої, педагогічної психології, нейропсихології;
• загальна та дошкільна педагогіка.

​

Трудова функція №2

Участь у створенні, підтримці та розвитку здорового, безпечного, розвивального, інклюзивного середовища

вихователь має розвивати:

2.1. Здоров’язбережувальну компетентність

покращувати теоретичну базу

• основи пожежної безпеки, цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, вимоги санітарного законодавства та нормативне забезпечення організації харчування;
• способи поведінки в небезпечних ситуаціях та фактори можливого ризику у приміщеннях і на території закладу освіти;
• симптоми, перебіг, способи передачі, інкубаційний період дитячих хвороб;
• порядок надання домедичної допомоги учасникам освітнього процесу;
• психологічна природа булінгу та способи його попередження, подолання.

​

�2.2. Проєктувальну компетентність. �вдосконалювати знання за такими напрямами:� 

• принципи універсального дизайну та розумного пристосування в організації освітнього середовища ЗДО;
• особливості та принципи організації та зонування освітнього простору;
• призначення та розвивальний потенціал навчально-методичного та ігрового наповнення освітнього середовища.

​

Трудова функція №3

Партнерська взаємодія з учасниками освітнього процесу

вихователь має формувати та  розвивати такі компетентності:

3.1. Психо-емоційну компетентність

приділити увагу вивченню таких тем:

• теорія емоційного інтелекту;
• причини та ознаки професійного вигорання;
• толерантність та її сутнісні характеристики. 

​

3.2. Педагогічне партнерство�Розвитку цієї компетенції сприятиме вдосконалення таких знань:

• основи теорії соціальної та професійної комунікації (основи самопрезентації, комунікативні канали та бар'єри, інструменти для мотивування та залучення до співпраці);
• техніки ефективної комунікації та ведення переговорів, командної роботи, педагогічної фасилітації, ненасильницької взаємодій, інструментів медіації та діалогу, роботи з конфліктами, моделей та стратегій співпраці;
• засади професійного співробітництва з батьківською спільнотою, профільними фахівцями та професійними організаціями у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, охорони правопорядку, представниками територіальної громади та іншими зацікавленими сторонами щодо виконання трудових функцій;
• особливості організації, принципи та методи реалізації педагогічного наставництва;
• засади командної взаємодії під час освітнього процесу;
• принципи, завдання та функції, порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу вихованців із ООП.

​

3.3 Морально-етичну компетентність�поповнювати теоретичну базу з таких тем:

• основи морально-етичної та професійної етики вихователя;
• полікультурність суспільства, відмінності між людьми.

​

Трудова функція №4

Професійний розвиток та самовдосконалення

Підвищення кваліфікації вихователів ЗДО

не менше 120 годин на п'ять років

4.1. Здатність до навчання впродовж життя

Для розвитку цієї компетентності слід опрацювати такі теми:

• Професійний стандарт та вимоги до професійної діяльності;
• нормативно-правове забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• сутність, зміст, методи та способи здійснення саморефлексії та самооцінювання власної професійної діяльності;
• основні принципи, функції, форми та методи самоосвіти.

​

4.2. Інформаційно-комунікаційну компетентність� потрібно покращувати теоретичну базу такого змісту:

• нормативно-правове забезпечення використання ІКТ та електронних освітніх ресурсів в професійній діяльності;
• основи медіаграмотності, способи та правила використання сучасного медіапростору, культури користування мережею  Інтернет;
• особливості та санітарно-гігієнічні вимоги використання ІКТ в професійній діяльності;
• правила безпечної поведінки в цифровому середовищі, способи контролю контенту та реагування на ризики мережі Інтернет. 

​

Педагогічні працівники зобов'язані підвищувати професійну майстерність, але разом з тим вони мають право обирати види, напрями та суб'єктів підвищення кваліфікації.

Самоосвіта

- як складова професійного

розвитку педагога;

- основна форма підвищення

професійної компетентності

Професійний розвиток педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші форми професійного зростання.

(СТ.59. Закон України «Про освіту»

Підвищення кваліфікації і самоосвіта:

вони не просто пов’язані, ці два поняття, вони просто не існують окремо один від одного.

​

Організація самоосвіти педагогів - одна з найважливіших індивідуальних форм методичної роботи та одна з форм підвищення їх кваліфікації.

�Самоосвіта - це самостійне поповнення знань із різних джерел з урахуванням інтересів, схильностей кожного педагога та об'єктивних потреб дошкільного закладу.�

Самоосвітня діяльність сучасного педагога передбачає:

• Систематично ознайомлюватися з психолого-педагогічною та фаховою методичною літературою, збирати відповідну інформацію.
• Вивчати досвід колег, відвідувати їх заняття.
• Поглиблено працювати над певною індивідуальною темою, проблемою самоосвіти, освітнім проєктом.
• Брати участь у різних формах методичної роботи.
• Активізувати експериментально-пошукову діяльність.
• Розробляти власні методики, системи, дидактичні матеріали тощо.
• Готувати статті, реферати, консультації, доповіді.
• Обмінюватися досвідом роботи на сайті ЗДО.
• Займатися видавничою діяльністю тощо

Основні завдання самоосвіти

• Вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності
• Оволодівання сучасними формами, методами і прийомами навчання та виховання дошкільників
• Вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, сучасних досягнень, нових освітніх технологій
• Розвиток інноваційних процесів у ЗДО, узагальнення власного досвіду роботи

Мета самоосвіти

• Розширення та поглилення загальнопедагогічних, психологічних, методичних знань.
• Удосконалення вмінь застосування різних методик, технологій.
• Оволодіння досягненнями педагогічної науки,

передової практики.

• Удосконалення вміння самостійно працювати як над особистісним самовдосконаленням, так і над професійним
• Підвищення свого загальнокультурного рівня.

Мотиви для самоосвіти й професійного самовдосконалення

• Професійний успіх
• Подолання професійних труднощів
• Професійне визнання
• Підвищення якості освітнього процесу
• Підвищення кваліфікаційної категорії
• Покращення матеріального стану
• Кар’єрний ріст
• Інші

Основні вимоги до самоосвіти педагогів

• Створення в ЗДО певних умов, що спонукають звертання педагогів до нових наукових досягнень і фактів перспективного педагогічного досвіду;
• Індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи;
• Комплексний підхід до відбору змісту й організації обраної теми самоосвіти;
• Систематичність і послідовність самоосвіти, неперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти;
• Зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога;
• Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі;
• Завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі; представлення результатів самоосвітньої діяльності педагогічному колективу ЗДО.

�Індивідуальна тема самоосвіти

• Має залежати від науково-методичної проблеми, над якою працює ЗДО, з урахуванням індивідуального досвіду та професійної майстерності кожного педагога.
• Індивідуальна проблема самоосвіти має бути актуальною і пов’язуватися з очікуваним результатом та спрямовуватися на досягнення якісно нових результатів освітньої роботи з дошкільниками.
• Можна об’єднати двох і більше педагогічних працівників роботою над індивідуальною проблемою, близькою до змісту річного завдання ЗДО.
• Отже, тематикою самоосвіти педагога може бути:

- одне з річних завдань ЗДО;

- проблема, яка викликає у педагога труднощі;

- поповнення знань та практичних умінь з уже наявного досвіду;

- проблема, яка є предметом особливого інтересу педагога.

• Самоосвіта не повинна зводитися до ведення зошитів, написання доповідей та оформлення барвистих папок, стендів, а має бути стимулом як для підвищення професійної майстерності педагога і розвитку його особистості, так і для підвищення якості дошкільної освіти

Як правильно формулювати тему самоосвіти?

Формулювання починається від вказування на досліджуваний процес і на умови, за яких він вивчається

Як правильно формулювати тему?

�Приклади формулювання теми самоосвіти

• Ігрова діяльність як умова навчання дошкільників елементів грамоти.
• Ігрова діяльність як сприятлива умова для дитячої творчості.
• Формування національної свідомості дошкільників засобами художньо-продуктивної діяльності.
• Використання дидактичних ігор як засобу формування соціального здоров’я дошкільників.
• Рання профорієнтація дошкільників засобами економічного виховання.
• Музично-дидактичні ігри як засіб формування музичних здібностей дошкільників.
• Логіко-математичний розвиток дошкільників засобами ІКТ-технологій.

��Алгоритм роботи над темою самоосвіти

• Вибір індивідуальної теми самоосвіти, пов’язаної з науково-методичною проблемою ЗДО. Визначення термінів, мети і завдання.
• Складання плану роботи з підвищення професійного рівня з індивідуальної теми самоосвіти на навчальний рік. Ведення щоденника з підвищення професійного рівня.
• Систематичне вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з обраної теми самоосвіти
• Ведення власної картотеки з досліджуваної проблеми.
• Активна участь педагога в роботі науково-практичних конференцій, семінарів, ПС, творчих груп, педрад, дискусій тощо.
• Збір, накопичення й зберігання відомостей, фактів, висновків; підготовка виступів, відкритих заходів. Створення теки з матеріалами самоосвіти.
• Ведення поглибленої роботи з дітьми за обраною темою самоосвіти. Вибір і розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
• Впровадження інновацій у практику своєї педагогічної діяльності.
• Аналіз та оцінювання результатів індивідуального досвіду роботи над індивідуальною темою(проблемою), формування висновків і пропозицій.
• Створення портфоліо за темою самоосвіти.
• Творчий звіт педагога з проблеми самоосвіти (на засіданні педагогічної ради, на засіданні ПС)

Узагальнення результатів самоосвіти�

Традиційні

Інноваційні

Науково-методичні

• Доповідь; виступ на семінарі, педагогічній раді, на засіданні ПС;
• розробка пакету навчально-плануючої документації;
• створення комплектів дидактичного, роздавалього матеріалу з проблеми;
• створення пам’яток, порадників;
• створення збірників інструкційно-технологічних карток;
• створення збірників практичних, контрольних занять;
• тощо.

• Портфоліо;
• освітній проєкт;
• розробка електронних занять, ігрових посібників;
• розробка пакету тестового матеріалу на електронних носіях;
• створення особистої web-сторінки;
• створення електронного каталогу літератури;
• створення слайдової презентації з проблеми;
• створення електронного навчально-методичного посібника;
• тощо.

• Методичний посібник;
• авторська програма;
• навчальний посібник;
• методичні рекомендації;
• методичний чи діагностичний кейс;
• створення термінологіч-ного словника;
• творчий звіт;
• видавнича діяльність (статті до фахових видань, публікації, обмін досвідом на сайті ЗДО)
• науково-мето-

дична розробка

Результати роботи над індивідуальною проблемою самоосвіти (за І.П. Жерносеком)

Результати індивідуальної роботи педагога над обраною науково-методичною темою (проблемою), що випливає із завдань загальносадової теми, доцільно оформити в письмовому вигляді та представити на творчому звіті (педагогічній раді, методичній раді, ПС).

Орієнтовна структура опису досвіду роботи може бути такою:

1. Обґрунтування доцільності вибору індивідуальної проблеми, виходячи із завдань загальносадової науково-методичної теми (проблеми).
2. Короткий аналіз літератури з теми (проблеми).
3. Опис особистого досвіду роботи в межах обраної теми (проблеми).
4. Вплив роботи над темою (проблемою) на наслідки і результати освітньої роботи з дошкільниками.
5. Висновки за результатами індивідуальної роботи над науково-методичною темою (проблемою).

​

Узагальнення досвіду роботи.�Створення портфоліо

Зі словника.

Портфоліо - це спосіб

фіксування,

нагромадження,

оцінки й самооцінки

індивідуальних

досягнень

за певний

період часу.

Портфоліо як «досьє успіхів» педагога

• У кожного педагога має бути «досьє успіхів», у якому відображатимуться всі його до­сягнення, цікаві педагогічні знахідки, перемоги у професійних кон­курсах, результати самоосвітньої діяльності тощо.

Загальновідомо, що ніщо так не стимулює творчу самореалізацію педагогів, як ситуація успіху. Тож створити таку си­туацію для кожного педагога - завдан­ня адміністрації, методичної та психологічної служб дошкільного закладу. Таким «досьє успіхів» педагога є його портфоліо, основна мета якого - відобразити творче і професійне зрос­тання, сприяти формуванню навичок професійної рефлексії.

• Орієнтовні розділи портфоліо:
• Загальні відомості.
• Відомості про підвищення кваліфікації та професійну підготовку.
• Узагальнення і поширення власного педагогічного досвіду.
• Участь у професійних конкурсах.
• Використання сучасних педагогічних технологій.
• Демонстрація позитивної динаміки досягнень дітей.
• Робота з батьками.
• Відгуки про педагогічну діяльність та її результати.
• Додатки.

​

���Самоосвіта та саморозвиток - ознака професіонала високого рівня�

Висновок

Кожний педагог має розуміти, що самоосвіта - це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, вдосконалення будь-яких (як професійних, так і особистісних) якостей або навичок, постійний пошук, зростання та розвиток.

До того ж потреба в самоосвіті завжди захищає особистість від інтелектуального зубожіння.

​

Змінюються вимоги

до сучасного вихователя

в рамках впровадження освітньої реформи

«Нова українська школа»

​

�

������������Творчого Вам натхнення, �шановні колеги!       �

Висновок:

​

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ – УМОВА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дякую за увагу!