Тема "Історико-культурні та природні заповідники"
1. Національний заповідник «Херсонес Таврійський» (Крим).
2. Кінбурнська коса (Миколаївська область. Сучасне фото, авторка Анна Стрижекінь).
3. Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», м. Батурін, Чернігівська область.
4. Карпатський заповідник (Рахівський, Тячівський, Хустський, Виноградівський райони Закарпатської області). Фото, автор Віталій Башкатов.
Гранд Каньйон. США
Національний парк Фіордленд. Нова Зеландія
Національний парк Скафтафетль. Ісландія
Тобі вже відомо, що природні заповідники — це ділянки суші та водного простору, де зберігають, охороняють і досліджують рослини і тварин, більшість з яких занесені до Червоної книги України. У заповідниках тварини й птахи мешкають на волі у природних умовах, влаштовують житла й виводять дитинчат. Тут заборонена будь-яка діяльність людини, що завдає шкоди природі. У нашій державі є також національні природні парки — мальовничі місця, де люди подорожують і відпочивають серед рідкісних рослин і тварин.
Найстарішим степовим біосферним заповідником планети є Асканія-Нова, розташований у Херсонській області. Це найбільший
степовий заповідник Європи, який щороку відвідують
близько 140 тисяч туристів. Заснував його в 1874 р. нащадок німецьких колоністів бароном Фрідріх Фальц-Фейн.
У 1984 р. рада ЮНЕСКО внесла Асканію-Нову до списку еталонних (зразкових) територій планети. Заповідник займає величезну площу в 33 тисячі гектарів. На його території налічується більше 500 видів наземних рослин і понад 3 тисячі видів тварин, у різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.
В Україні є й історико-культурні заповідники. Це території історичної, наукової та культурної цінності, де розташовуються комплекси пам’яток історії та культури. Вони перебувають під охороною держави.
Два з них — Національний заповідник «Софія Київська» та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Заповідники — унікальні пам’ятки живої і неживої природи, історії і культури, створені з науковою метою для збереження культурної спадщини та видів тварин і рослин, що знаходяться під охороною держави.
«Софіївка» — одна з найвидатніших пам’яток паркового мистецтва України, розташована на околиці м. Умані Черкаської області. Заснував парк польський граф Станіслав Потоцький на честь дружини — грекині Софії наприкінці XVIII ст.
Місце, де закладали парк, було горбкуватим, майже без рослин, з невеличким струмком, затиснутим гранітними брилами, та долиною з кількома деревами. А за кілька років тут постав унікальний витвір — дивовижне поєднання садово-паркового мистецтва та інженерної думки. Водами підземної річки приміром, можна пройти човном, а одне з водоймищ називають «морем, що зачаровує» за його розміри і вкриті розкішною рослинністю береги.
Будівничі «Софіївки» зробили все, щоб вона нагадувала Грецію. Відвідувачів вражають храми, гроти, альтанки і фонтани, названі на честь давньогрецьких богів і муз, тут багато скульптур богів і поетів.
Нині «Софіївка» — це Національний дендрологічний (такий, що має колекцію деревних рослин) парк. Його щорічно відвідують кілька десятків тисяч людей.
Качанівка на Чернігівщині — унікальна пам’ятка кінця XVIII — початку XX. На початку XIX століття Качанівка перейшла у власність родини Тарновських.
Сюди приїздили Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Пантелеймон Куліш, Ілля Рєпін, Михайло Максимович та інші видатні діячі культури. Протягом майже всього XIX ст. Качанівка була і своєрідним музейним центром, де були зібрані видатні твори західноєвропейських, українських та російських митців. Тут діяла і знана майстерня вишивальниць, витвори яких досі зберігаються в Музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.
Сьогодні «Качанівка» — Національний історико-культурний заповідник. Це єдина садиба в Україні, що збереглася в поєднанні паркової та архітектурної частин.
ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ТАРНОВСЬКИЙ (молодший)
(1833-1899)
Громадський і культурний діяч, колекціонер української старовини і меценат.
Досліджував історію українського права, захищав права селян, захоплювався козацькою добою, колекціонував українські старожитності й унікальні речі козацької доби.
Зібрав 758 малюнків та рукописів Т. Шевченка, упорядковував могилу поета, був автором ескізу хреста на Чернечій горі в Каневі. Пожертвував чималі кошти на спорудження пам’ятників Б. Хмельницькому в Києві та І. Котляревському в Полтаві, власним коштом створив Київську громадську бібліотеку, фінансував проведення археологічних досліджень. Він утримував Качанівську школу і в ній викладав.
Василь Тарновський-молодший заповів свою колекцію, що стосувалася пам’яті поета Т. Шевченка місту Чернігову. Із цих зібрань був створений Музей Українських старожитностей його імені (нині Чернігівський державний історичний музей).
11 березня 2022 року під час повномасштабної агресії росії проти України російські загарбники вкотре обстріляли Чернігів і частково зруйнували будівлю Музею В. Тарновського.
Одним із найвідоміших пам’ятних місць, пов’язаних із людською трагедією, є Бабин Яр. Це урочище, яке в роки війни було північно-західною околицею Києва. Воно стало місцем нацистського геноциду. Протягом двох років німецької окупації (з вересня 1941 р. до листопада 1943 р.) нацисти розстрілювали й закопували тут цілі групи людей або окремих осіб, котрі вважалися їх ворогами, — євреїв, військовополонених, громадських діячів/
діячок, підпільників.
З метою донесення для наступних поколінь історії трагічних подій масового знищення нацистами жителів Києва й військовополонених у Бабиному Яру було створено Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр». Загалом у Бабиному Яру та поблизу нього встановлено близько 30 пам’ятників та пам’ятних знаків на честь різних груп та окремих осіб, убитих або похованих на цьому місці в різний час.
Одним із найбільших заповідників України є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Територіально він охоплює території міста Переяслава, його околиць та частини Бориспільського району. До його складу входять 371 нерухома пам’ятка історії й архітектури українського народу, 26 музеїв різних профілів: історичний, археологічні, літературні, етнографічні, технічні.
Тематичне розмаїття музеї, що входять до складу заповідника, просто вражає: це музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Музей просто неба), українського рушника; історії української
православної церкви; українських обрядів; космосу; хліба; народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини; лікарських трав та інші. Основний музейний фонд заповідника становить 170 848 одиниць зберігання.
Перевірте себе