Організми луки й городу, взаємозв’язки між ними та довкіллям
Луки та городи — це наземні екосистеми, які людина використовує в господарській діяльності: луки — як сінокоси і пасовища, а городи — для вирощування овочевих культур.
Луки — наземні природні екосистеми, які поширені на рівних територіях з достатньо вологим ґрунтом. Таким чином, провідну роль у їх формуванні відіграє не клімат, а рельєф та ґрунт. Природні луки поширені в річкових долинах (заплавні луки), на межиріччях (суходільні луки) і в горах, вище за межею лісу (альпійські луки).
На луках немає дерев, тому надземна ярусність для лук не характерна. Проте розвинена підземна ярусність, яку визначає особливий шар ґрунту — дерен. Його утворюють щільно зімкнуті стебла, листки, пагони та корені багаторічних рослин. У дерені накопичуються поживні речовини, які впливають на родючість ґрунту. Ці ж речовини разом з відмерлими рослинними рештками поглинають і затримують вологу, забезпечуючи існування лучних екосистем в умовах літньої засухи. Дерен є місцем життя та їжею великої та різноманітної кількості організмів-руйнівників. Окрім того, дерен захищає ґрунти від руйнування під дією води чи вітру. Напевне, ви бачили на схилах біля річки неглибокі рівчаки, які із часом лише поглиблюються. Це результат того що на цих ділянках немає дерену. Більшість сучасних лук існують завдяки людині, яка використовує їх як сіножаті та пасовища.
Життя лучних угруповань визначають багаторічні трави. У багатьох із них гинуть на зиму надземні стебла з їхніми листками, а також майже все коріння. Живими лишаються тільки невеликі нижні частинки стебел з бруньками відновлення, з яких на початку нового літа розвиваються нові стебла й листки. Найбільш поширеними лучними рослинами є конюшина лучна, чина лучна, горошок мишачий, волошки, королиця, жовтець, деревій. Вони люблять світло й тепло, у них невеликі листки з восковою плівкою, щоб захищатися від спеки. На відкритих лучних територіях живуть невеликі за розмірами тварини, серед яких найбільше комах-запилювачів. На пахучих квітах найчастіше можна зустріти джмеля земляного, який будує гнізда в землі, диких бджіл з густим волосяним покривом, яскраво забарвленого сонцевика павичеве око. Досить часто трапляються мухи-дзюрчалки зі смугастим чи плямистим забарвленням. Таке наслідування бджіл, ос чи джмелів добре захищає їх від ворогів, хоча отруйних залоз у них немає. Серед зеленої трави важко помітити зелених коників.
Приклад лучного ланцюга живлення
Завдання. Розпізнай на малюнку мешканців лук та склади ланцюг живлення.
Комахами живляться жаби трав’яні, ропухи, зелена та прудка ящірки, а також птахи — жайворонки, куріпки, перепілки, плиска жовта, сорокопуди. На луках у норах водяться полівки та польові миші. Для них тут достатньо рослинного корму. У пошуках їжі на луки прилітають білі лелеки, сірі журавлі. Завершальною ланкою ланцюгів живлення є вуж звичайний, лунь лучний, лисиці.
Городом називають невелику земельну територію для вирощування овочевих рослин. Іноді на городніх ділянках ростуть також ягідні та фруктові культури.
Городні рослини взаємопов’язані насамперед з такими чинниками неживої природи, як світло, тепло, вологість та ґрунт. Усі городні рослини потребують достатнього освітлення й добре розвиватимуться лише за цих умов. З тінню можуть миритися салат, цвітна й білокачанна капуста, редиска і навіть буряк, але дозрівають ці культури в таких умовах значно пізніше за ті, що ростуть на сонці. Неоднакова потреба в городніх рослин і в теплі. До холодостійких рослин належать горох, петрушка, цибуля, часник, морква, до теплолюбних — огірки, помідори, квасоля, кавуни, дині. Знання про потребу рослин у теплі враховують під час садіння. Важливою умовою для розвитку городніх рослин є вологість ґрунту, адже мінеральні речовини рослина засвоює у вигляді розчинів. Але визначальна умова гарного розвитку рослин — це родючий ґрунт, у якому є всі необхідні мінеральні елементи (Нітроген, Фосфор, Калій) та органічні речовини.
У період росту городні рослини взаємодіють між собою та з багатьма іншими організмами. Відомо, що рослини виділяють хімічні сполуки, які сприяють росту сусідніх рослин або пригнічують їх. Крім того, вони можуть забезпечити одне одному захист від спеки, бур’янів чи шкідників. Наприклад, посіяне густіше насіння буряку чи моркви буде проростати краще, аніж те, що посіяне поодинці. Справа в тому, що корінці проростків виділяють речовини, які сприяють росту. Ще декілька прикладів: гірчиця відлякує личинок жуків-дротяників, а леткі речовини цибулі чи часнику — попелиць.
Завдання. Пригадай, які рослини називаються однорічними, дворічними та багаторічними. Наведи приклади таких рослин серед городніх культур.
• Різноманітність взаємозв'язків у лучних угрупованнях пов'язані передусім з переважанням багаторічних трав та наявністю дерену.
• Город — це штучна наземна екосистема, у якій наявні нежива і жива частини та складні й різноманітні взаємозв'язки
Цікаво… Є один прекрасний метод, як очистити ділянку від бур’янів за допомогою рослин – висіяти сидерати. Це рослини-однорічники з потужною кореневою системою. Вони борються з бур’янами, шкідниками, захищають культурні рослини від хвороб і роблять ґрунт пухким.
Для боротьби з конкретним видом бур’яну висівають окремі сидерати. Проти берізки висівають гірчицю, а проти пирію – пшеницю та овес. Якщо засіяти ними город, пирію не буде кілька років.
Сидерати висівають після збору врожаю, також використовують такі рослини для боротьби з бур’янами: конюшину, люцерну, гречку та сою. Восени рекомендують висівати бобові культури, оскільки вони дуже морозостійкі. Якщо додатково треба розпушити ґрунт чи покращити його родючість, можна восени засівати жито чи пшеницю.
http://surl.li/phcdl
http://surl.li/phceg
http://surl.li/phcfr
http://surl.li/phciw