�ДОВГАНЬ ВІКТОРІЇ

Захист читацького формуляра учениці 4 – А класу

• (Анатолiй Георгiйович Костецький)
• (1948 - 2005)
• Справжнiй художник - це завжди особистiсть. А особистiсть ще нiкому не вдавалося затиснути в рамки звичних уявлень про творчi можливостi людини, як би широко ми цi рамки не розсували. Мабуть, саме цим i цiкаве для нас мистецтво, лiтература - новими вiдкриттями, непередбаченiстю зустрiчi.�Анатолiй Костецький прийшов у лiтературу як оригiнальний i дуже цiкавий поет. Одна за одною вийшли у свiт його збiрки вiршiв для дiтей «Джмiль про сонечко гуде», «А метеликам - весело», «Веснянi дарунки», «Все про мене», «Лист до птахiв» та багато iнших. Всi вони швидко розiйшлися по громадських i домашнiх бiблiотеках, школах i дитячих садках. Та авторовi цього виявилося замало.�З часом, не зраджуючи поезiї, вiн почав шукати нових стежок до читацьких домiвок. I виявилося, що А. Костецький ще й дуже своєрiдний прозаїк - зi своїми iнтонацiями, доброю iронiєю й шанобливим ставленням до свiту дитинства.�

​

• Костецький Анатолій Георгійович народився 6 грудня 1948 року в Києві в сім’ї вчителів. Закінчив факультет математичної лінгвістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка та аспірантуру. Кандидат філологічних наук. Був на викладацькій роботі. Працював у видавництві „Веселка” завідувачем редакції літератури для дітей середнього шкільного віку. Редагував дитячий журнал „Барвінок”.
• Помер 10 березня 2005 року.
• Писав і прозу, й вірші для дітей. Його твори перекладалися грузинською, молдавською, польською, болгарською, чеською, сербською, німецькою мовами. Перекладач, автор близько п’ятдесяти наукових статей з питань літературознавства і мовознавства.
• А.Костецький – лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1994).

​

• У видавництві „Веселка”, крім численних публікацій у збірниках, побачили світ збірки віршів: „Джміль про сонечко гуде”(1972), „А метеликам – весело”(1974), „Все про мене”(1977), „Моя мама”(1984), „Все про тебе і про всіх”(1988), „Нас батьки не розуміють”(1991), „Про розумного кота”(1991), „Гарно бути песиком, гарно бути котиком”(2005), а також книжки прози: „Постукай у моє вікно”(1978), „Пригодам – ура!”(1995) та інші.

А. КОСТЕЦЬКИЙ “ЯК БУДЕ ЗАВТРА?”

• Опоненти:

​

• Рибак Аліна

​

• Арбуз Євген

​

• Яковенко Єлизавета

• Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 серпня 1918 року в с. Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (Херсонська губернія) в родині селянина – бідняка. Ріс він звичайною дитиною, з серцем чутливим і щирим, наповненим ніжністю і любов’ю до людей та навколишнього світу.
• Після закінчення школи Василь Олександрович вирішив присвятити своє життя навчанню і вихованню дітей. Тому і обрав освітянську ниву.

​

• Ось таким юнаком, у червні 1934 року, він почав навчання на факультеті мови та літератури Кременчуцького педінституту, але змушений був залишити навчання в зв’язку з хворобою. У 1936 році В.О. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педінституту.
• Після закінчення інституту був направлений до Онуфріївської середньої школи, де працював до липня 1941 року. Плани і задуми молодого вчителя були перервані війною.
• А з 1948 року і до останнього подиху свого життя (1970р.)
• В. Сухомлинський – незмінний директор Павлиської середньої школи.

​

• Дуже любили вихованці Василя Олександровича уроки мислення серед природи.
• «Школа радості» - так називали діти свою середню школу.
• На пришкільній ділянці ріс сад і виноградник. Вчитель любив працювати разом зі своїми учнями.
• В.О. Сухомлинський тісно зв’язаний зі школярами усіх вікових груп: для них він – старший товариш, який щиро поділяє хвилювання дитинства і юності. Поважайте учня – така перша заповідь, утверджування директором і всім викладацьким колективом Павлиської школи.
• У 1968 році за велику науково роботу і плідну педагогічну діяльність В.О. Сухомлинському було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

​

СУХОМЛИНСЬКИЙ В.О. ЗБІРКА “ГАРЯЧА КВІТКА”

• Оповідання “Конвалія”.
• Опоненти:
• Бєлінська Анастасія
• Гребьонкіна Віка
• Чернега Михайло

​

​

​

​

• МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

​

• Народився майбутній поет 12 листопада 1936 року в невеличкому селі Шатрище на Житомирщині в родині хліборобів. Вчився і працював, пізніше працював і вчився. У дитинстві, як і багато його ровесників, був пастухом. «Нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скирті під серпневими зорями. Ми звикали до будь-якої роботи, нею росли і гартували юнацькі плечі. Так одразу по війні ми ставали старшими в сім'ї і власними мозолями відчули всі труднощі відбудови зруйнованого фашистами господарства», — згадує Микола Сингаївський.

​

• Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вузу працював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідуючим відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років був головним редактором журналу «Піонерія».
• Друкуватись почав ще навчаючись у школі. Вихід на люди дали районна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Школярем восьмого класу Микола зі сцени вітав депутата Максима Рильського, який приїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добірка віршів хлопця із напутнім словом сивочолого майстра.

​

• У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок М. Сингаївського — поетичних і прозових. Половина з них — для дітей.
• У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» автор був удостоєний звання лауреата премії імені М. Островського.

​

• Ще про один жанр мистецтва, до якого небайдужий М. Сингаївський, — це пісня. Вона володіє ним з дитинства, з юнацьких років. Микола був гармоністом на сільських празникових гуляннях, грав на струнних, кохався у народних мелодіях і нині записує народні пісні. Багато мелодій, написаних композиторами на вірші М. Сингаївського, знайшли дорогу до людських сердець. Стали «співучими» серед людей «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок поета має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру.

​

М. СИНГАЇВСЬКИЙ “ЯК ЇЖАЧОК НАД ЛУГОМ ЛІТАВ”

• Опоненти:
• Ліснічук Ольга

​

• Мовчан Діана

​

• Вдовін Михайло

• Дякую за увагу! І сподіваюсь, що хто не читав ці твори обов’язково візьме у бібліотеці книжки і прочитає.
• До нових зустрічей!