«Вічна» тема матері й сина. Романтичний тип утілення теми жіночої долі («Катерина»)

Зі спогадів Івана Сошенка, художника, �земляка Т. Шевченка

«Шевченко працював над поемою під час спільного проживання з 24 листопада 1838 р. До 18 лютого 1839 р. на Васильєвському острові в Петербурзі»

«Шевченко то співає, то пише собі щось та все до мене пристає: „А послухай, Сохо, чи воно так до ладу буде?”»

«Восени 1838 року Тарас прочитав «Сердешну Оксану» Г. Квітки-Основ’яненка. Враження від читання й могло стати безпосереднім творчим імпульсом до написання „Катерини”»

Доля жінки у творах Т.Г.Шеченка:

• «Катерина» (1838);
• «Мар’яна-черниця» (1841);
• «Наймичка» (1845);
• «Марина» (1848);
• «Петрусь»(1850).

Тема

​

​

ЖАНР, РІД

​

​

Ідея

​

​

​

​

​

​

ПРИСВЯТА

​

​

​

​

​

«Катерина»

Композиція

​

Тема: страдницька доля жінки-матері в кріпосному суспільстві.

ЖАНР, РІД: ліро-епічна соціально-побутова поема.

Ідея: осмислити й чуттєво осягнути поняття відповідальності за материнство й батьківство, осуд панської розбещеності, співчуття жінці-матері.

ПРИСВЯТА: «Василю Жуковському на честь викупу Т.Шевченка з кріпацтва 22 травня 1838 року».

«Катерина»

Композиція: п’ять розділів.

застарілі моральні погляди на кохання, дівочу честь;

відповідальність за народження дітей;

проблема порядності в стосунках із жінками;

захист зганьблених жінок.

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ

Елементи сюжету:

• Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із

застереженням не кохатися із москалями.

• Зав’язка: кохання й розлучення Катерини з офіцером.
• Розвиток подій: Катерина залишає рідну домівку на вимогу батьків.
• Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.
• Розв’язка: епілог — життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч із «батьком».

Сюжетний ланцюжок твору

народження синочка;

Катерина йде на пошуки коханого;

зустріч із москалем Іваном;

самогубство Катерини;

1

кохання дівчини Катрі й російського офіцера;

3

від’їзд москаля;

7

2

батьки виганяють дочку з рідного дому;

4

6

5

Шевченко — тонкий психолог, він влучно передає стан Катерини. Дівчина-покритка

покидає рідну домівку, беручи у вузлик жменьку

землі, бо цілком свідома того, що більше не повернеться додому. Катерина не принижується,

не намагається вмилостивити батьків, а мужньо приймає винесений вирок і вирушає на пошуки

батька свого сина.

«Катерина» (худ. Ф. Коновалюк)

Дослідіть настрої Катерини

Надія на обіцяне коханим щасливе родинне життя — сором —...

Дослідіть настрої Катерини

Надія на обіцяне коханим щасливе родинне життя — сором —відчай — сподівання на зустріч, яка вирішить усі проблеми—розчарування — розпач, що призвів до трагічного кінця.

Прокоментуйте схему.

ТРАГІЧНА РОЗВ’ЯЗКА

ВІДРЕЧЕННЯ БАТЬКІВ

ВТРАТА НАДІЇ

БЕЗПОРАДНІСТЬ

САМОСТІЙНІСТЬ

СТОСУНКИ З МОСКАЛЕМ

ПОЗАШЛЮБНА ВАГІТНІСТЬ

ПОРУШЕННЯ МОРАЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ

• Розкажіть про зустріч Катерини з чумаками. Що хотів сказати Шевченко словами: «Бере шага, аж труситься»?
• Як зустрілася Катерина з Іваном, як поводилася під час зустрічі?

ХТО ВИНЕН У СМЕРТІ ДІВЧИНИ? ВІДПОВІДЬ АРҐУМЕНТУЙТЕ.

​

• Із героїнею поеми вас розділяє понад півтора століття. Чи можете ви, люди третього тисячоліття, зрозуміти трагедію молодої українки, селянської дочки? У чому вона, на ваш погляд?
• Як, на ваш розсуд, вчинили батьки Катерини? Чи можна їх виправдати?
• Чи тільки Катерина заслуговує співчуття? А мати й батько? А син?
• Хто повинен брати відповідальність за майбутнє вимушене материнство? Ваші думки з цього приводу.

Дослідіть роль художніх деталей у поемі, їхню символіку

Дослідіть роль художніх деталей у поемі, їхню символіку

Через декілька років після написання поеми «Катерина»

Т. Шевченко створює однойменну картину. Цей мистецький шедевр, написаний олійними фарбами, не є відповідником до поеми «Катерина». Це окреме полотно, на якому зображено

босоногу дівчину — символ українського народу, а російського солдата як прообраз російської монархії. Селянин, що сидить на землі, уособлює вільне минуле України.

Коли б мені прийшлося одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би:

се поезія - бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці й цілої суспільності, цілого народу.

Іван Франко