2 of 18

На широких і вільних степових просторах північної Таврії, біля витоків річки Куркулак і невеликих озер, в кінці XVIII століття з’явилися перші поселенці. Це були великосімейні безземельні селяни з села Малої Токмачки(тепер Оріхівського району); серед них був і Прокіп Іщенко, чиєму імені і завдячує наше село своєю назвою. Трохи південніше поселився з іншим гуртом земляків брат Прокопа, Ілля Іщенко. Нині там знаходиться село Ільченкове. Ще далі, на південь до райцентру, розміщене село Солодка Балка, місцевість якої в давнину(і дотепер) славиться смачною водою з криниць. Ці села нині пов’язані між собою єдиним навчальним закладом – Новопрокопівською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів Токмацької районної ради.
Як же розвивалися села? Коли виникла вперше і як змінювалася школа на селі?

Умови для зростання сіл були сприятливі: вільні державні землі, кліматичні умови, родючі ґрунти. Окрім того, села за всю історію існування не були закріпачені. Земля наділялася по три десятини на чоловічу стать. Землю давали тільки під час наділів, які проводилися через кожні 15 років. Їх не можна було продати, дозволялося лише віддавати в оренду, що сприяло виникненню в середині XIX ст. класового розшарування на селі. За соціальним складом населення поділялося на заможних селян і бідноту. Переважала біднота. Великих поміщицьких землеволодінь не було. Столипінська реформа 1907-1910 рр. внесла великі зміни в становище селян. На той час ще не існувало диференційованих сіл, а було багато дрібних, розкиданих в степу, поселень(Верхній Куркулак, Капорівка, Вершина, та інші) та хуторів чи відрубів(Тарасик, Власівка), які належали до Солодкобалківської волості, де знаходилися земська управа з волосним старостою і писарем. Тут же знаходилися і збудована наприкінці XIX ст. церква святих Петра й Павла з церковно приходською школою. Церква була знищена більшовиками в 20х рр. XX століття, а приміщення церковно приходської школи розібране в 60х роках того ж століття.

3 of 18

Існування цієї школи в певній мірі задовольняло потреби Солодкобалківської волості, зокрема заможних верств населення, в початковій освіті.
З ростом населення навколишніх сіл, розширенням заможних верств населення виникає потреба навчання грамоти більшої кількості селянських дітей. І в 80х роках XIX ст. в с. Прокопівка, на території сучасної школи, на кошти земської управи зводиться приміщення двокласної школи. Цей перший світський навчальний заклад на селі був під пильним наглядом настоятелів Солодкобалківської Петро - Павлівської церкви. Але цим освітня проблема не була розв’язана. Бажаючих навчатися було в декілька разів більше ніж могла вмістити школа. Тому на протязі 10 років кінця XIX початку XX ст. в селі зводиться архітектурна красуня – Свято-Троїцька церква з належною їй чотирьохкласною церковно- приходською школою. Приміщення школи знаходилося на території сучасного магазину. Для настоятеля Свято-Троїцького храму отця Іоанна(в миру – Іван Балабанов) був збудований будинок. Нині це частина колишнього сільського БК

В школі поряд з загальноосвітніми предметами, які викладала донька святого отця Наталя Іванівна, щоденно вивчався і закон Божий. Першим випускником цієї школи був місцевий селянський хлопець Пилип Шапран. Він згадував: ”Важко було навчатися в той час. Щоденне покарання учнів... доходило іноді до биття за найменші провини. Більшість вивченого йшло з уст вчительки та святого отця, бо підручників не вистачало. Важко давалася старослов’янська мова. Часом боязко було йти до школи з невивченим напам’ять уроком чи молитвою. Та жадоба до знань перемагала. А знання, особливо з математики, історії, природознавства були досить змістовно викладені”.

4 of 18

В 1903-1904 рр. громади дрібних сіл об’єдналися в одне велике село Новопрокопівка. На селянські кошти, з власною участю, в східній частині Вершини було збудовано гарну школу за типовим на той час проектом. Подібні школи були збудовані в селах Роботіно, Солодка Балка і, дещо за іншим планом, в селі Ільченкове. Масове будівництво земських шкіл на півночі Бердянського повіту Таврійської губернії дало змогу отримувати освіту, початкову грамоту значній кількості не лише заможних селян, а й бідноті. Офіційне освячення Новопрокопівської земської чотирирічної школи відбулося в 1910 році. Директором цієї школи став місцевий вчитель Малєв Василь Іванович.
“За якістю навчання ця школа була значно вища від інших шкіл, – згадує один з перших учнів цієї школи – Верещага Федір Трохимович. – А тому навчатися в цій школі було престижно. Я не хочу образити сучасних вчителів, сучасну школу, але наші знання з основних предметів були не гірші, а іноді й кращі, ніж знання основної маси сучасних дев’ятикласників. Це було викликане нашою жадобою до знань, особливо практичною спрямованістю шкільних програм, питомою вагою і престижем освіченої людини в сучасному суспільстві.”
В земській школі учні щороку здавали іспити комісії земської управи. Відмінники навчання нагороджувалися волосним старостою цінними подарунками(новими підручниками, шкільними приладами, одягом тощо). Відповідно заохочувалися і батьки цих дітей. Імена кращих випускників заносилися на шкільну Дошку Пошани. Першим із них був Кулинич Гордій Сидорович(1902 р. народження).

Крім В. І. Малєва, в той час в школі працювали Балабанова Н. І., Вольвач Анастасія Іванівна, Щусь Олена Петрівна та Запорожець Іван Тимофійович. Останній мав великий авторитет не лише серед учнів, але й серед сільського населення. Він мав численні сутички з отцем Іоанном через свої прогресивні погляди на навчання і виховання дітей. Іван Тимофійович разом з учнями заклали на території школи чудовий сад, який був окрасою села в дореволюційний час. Вечорами вчитель навчав грамоті дорослих, проводив числення, революційні бесіди з ними. Це викликало занепокоєння з боку поліції. За революційні погляди, пропаганду повстань і захист сільської бідноти І. Т. Запорожця і його однодумців, Івана Борисовича Шейка, Дмитра Карповича Олійника та інших, неодноразово заарештовували, було встановлено постійний нагляд за вчителем. Це примусило їх всіх залишити село. Але про нього і зараз тепло згадують старожили села. ”Це був не просто вчитель, а народний вчитель”, – говорив про нього вище згадуваний Г. С. Кулинич.

5 of 18

В 1903-1904 рр. громади дрібних сіл об’єдналися в одне велике село Новопрокопівка. На селянські кошти, з власною участю, в східній частині Вершини було збудовано гарну школу за типовим на той час проектом. Подібні школи були збудовані в селах Роботіно, Солодка Балка і, дещо за іншим планом, в селі Ільченкове. Масове будівництво земських шкіл на півночі Бердянського повіту Таврійської губернії дало змогу отримувати освіту, початкову грамоту значній кількості не лише заможних селян, а й бідноті. Офіційне освячення Новопрокопівської земської чотирирічної школи відбулося в 1910 році. Директором цієї школи став місцевий вчитель Малєв Василь Іванович.
“За якістю навчання ця школа була значно вища від інших шкіл, – згадує один з перших учнів цієї школи – Верещага Федір Трохимович. – А тому навчатися в цій школі було престижно. Я не хочу образити сучасних вчителів, сучасну школу, але наші знання з основних предметів були не гірші, а іноді й кращі, ніж знання основної маси сучасних дев’ятикласників. Це було викликане нашою жадобою до знань, особливо практичною спрямованістю шкільних програм, питомою вагою і престижем освіченої людини в сучасному суспільстві.”
В земській школі учні щороку здавали іспити комісії земської управи. Відмінники навчання нагороджувалися волосним старостою цінними подарунками(новими підручниками, шкільними приладами, одягом тощо). Відповідно заохочувалися і батьки цих дітей. Імена кращих випускників заносилися на шкільну Дошку Пошани. Першим із них був Кулинич Гордій Сидорович(1902 р. народження).

Крім В. І. Малєва, в той час в школі працювали Балабанова Н. І., Вольвач Анастасія Іванівна, Щусь Олена Петрівна та Запорожець Іван Тимофійович. Останній мав великий авторитет не лише серед учнів, але й серед сільського населення. Він мав численні сутички з отцем Іоанном через свої прогресивні погляди на навчання і виховання дітей. Іван Тимофійович разом з учнями заклали на території школи чудовий сад, який був окрасою села в дореволюційний час. Вечорами вчитель навчав грамоті дорослих, проводив числення, революційні бесіди з ними. Це викликало занепокоєння з боку поліції. За революційні погляди, пропаганду повстань і захист сільської бідноти І. Т. Запорожця і його однодумців, Івана Борисовича Шейка, Дмитра Карповича Олійника та інших, неодноразово заарештовували, було встановлено постійний нагляд за вчителем. Це примусило їх всіх залишити село. Але про нього і зараз тепло згадують старожили села. ”Це був не просто вчитель, а народний вчитель”, – говорив про нього вище згадуваний Г. С. Кулинич.

6 of 18

1954-1955н.р. – директором призначено Портного Олександра Дмитровича

Фашистська окупація призвела до великих збитків. Було спалено всі громадські установи: школу, клуб, бібліотеку, всі ферми і зерносховища. Село було визволене 20 вересня 1943 року. Але, відступаючи, ворог спалив майже 40% жилих будинків.
Під час окупації села навчання не проводилися, бо приміщення шкіл були зайняті німецькими офіцерами. У вересні 1943 року заняття відновилися, в приміщенні перелаштованої хати, яка знаходилися на території сучасної школи (північна частина подвір’я).
Спочатку школу очолювала Данилова М. М., в 1945-1946 рр. – вчитель фізики й математики Джос В. С., а Данілова М. М. Працювала завучем (до 1948 року). Все шкільне обладнання в роки окупації було знищене. А тому замість парт були звичайні саморобні столи. За ними сиділи по 4-6 учнів. Молодшим школярам видавалися пера для письма, частково зошити. Писали здебільшого на газетах та трофейному розмінованому папері. Підручників, книг було обмаль. Буквар був один на чотири - п’ять чоловік.
З 15 січня 1946 року по 15 серпня 1954 року директором школи працював вчитель російської мови та літератури Омельченко Федір Федорович. Він приклав багато зусиль до відкриття в Новопрокопівці середньої школи, зміцнення матеріальної бази, створення стабільного освіченого педагогічного колективу. Перша спроба створення середньої школи була зроблена в 1946-1947 н. р. В цей час в школі було відкрито 8-й клас, в якому навчалися 12 учнів. Через матеріальні нестатки, відсутність одягу, підручників, неспроможність оплачувати за навчання на кінець навчального року в 8 класі залишилося 4 учні, яких було переведено для подальшого навчання до Токмацької середньої школи №1. Загалом в школі щорічно навчалося близько 330 чоловік. В 1947-1948 навчальних рр. учні 8 класу, як і в попередньому році, продовжували навчання в інших середніх школах району. Офіційно середня школа утвердилася в1948-1949 навчальному році. А в червні 1949 року – перші випускники одержують атестат зрілості. Атестат зрілості №1 одержує випускник школи Верещага Григорій Федорвич 1930 року народження, і він же перший із односельчан одержує вищу освіту, закінчивши Запорізький машинобудівний інститут, а згодом Тімірязівську сільськогосподарську академію.

Завучем школи призначено вчителя української мови та літератури Порохню Миколу Івановича. Його дружина, до одруження Корнута, Варвара Іванівна, працювала в цій же школі вчителем української мови та літератури. Це подружжя не раз згадують, коли говорять про ідеал Вчителя. Одна з їх колишніх учениць любить повторювати: “Варвара Іванівна – не лише Вчитель з великої літери. Це Вчитель з великої золотої літери.” У 1967 році цій вчительці було присвоєно звання “Заслужений вчитель УРСР”. На той час (кінець 40-х початок 50-х рр.) в основному приміщенні школи проводились заняття з учнями старших класів, а з учнями 1-4 класів – у пристосованому приміщені у центрі села, за навчання у 8-10 класах доводилося виплачувати 150 карбованців за навчальний рік. За несвоєчасне внесення грошей в шкільну касу учні виключалися зі школи. 150 карбованців – це на той час для колгоспників колосальна сума. Адже батькам доводилось ще сплачувати державний податок: 30 кг. м’яса, 200 літрів молока, 300 яєць, викупати облігації державного займу. Слід зауважити, що колгоспники в той час працювали за трудодні. За рік на постійній роботі можна було отримати 300-350 трудоднів. В кінці фінансового року, в залежності від прибутків, колгосп видавав на трудодень 3-5 копійок і 1-3 кг. зерна.

А це випускники 1954-1955н.р.

7 of 18

В 1951 році відбувся перший випуск учнів 10-го класу. Школа отримала право називатися середньою. Атестат №1 одержав Вольвач Петро Григорович (трагічно загинув, будучи студентом Дніпропетровського хіміко - гірчичного (технологічного) інституту). Серед цього випуску також були: Зінченко Н. С. (офіцер Радянської Армії), Плохий І. К. (інженер-технолог), Писаренко І. С. (інженер-технолог), Сокіл М. П. (полковник Радянської Армії, викладач Василівського військово-авіаційного училища); класним керівником цього випуску був майбутній вчитель фізики Коханівської СШ Токмацького району Корнута Олександр Іванович. В 1954 році Омельченко Ф. Ф. переводиться директором Токмацької СШ №1, а згодом інспектором райвно. Директором школи з 1954 по 1961 рік був Портной Олександр Дмитрович. Під його керівництвом і з його ініціативи школа була переведена на опалення вугіллям. До цього часу школа опалювалася соломою. На зимовий період заготовляли 75-100 гарб соломи. Техпрацівниці починали топити грубки о 4-5 годині ранку, щоб до початку занять приміщення прогрівалися. Заняття проводилися у дві зміни. Уроки починалися в першій зміні о 8-й годині ранку, а закінчувалися в другій зміні в половині восьмої вечора. До школи в 8-10 класи ходили учні з сіл Харкове (10 км.), Нове (10 км.), Пшеничне (4 км.), Ільченкове (4 км.), Солодка Балка (6 км.), Роботіно (4 км.), а також із навколишніх сіл Оріхівського району. Окремі учні жили на квартирах. В осінньо-зимовий період створювалися гуртожитки на приватних квартирах, де учні з інших сіл жили під час непогоди.

На знімку випускники 1951року .

А це випускники 1953-1954н.р.

В 1959 році силами гуртківців школи під керівництвом директора школи Портного О. Д. і лаборанта Медведєва П. П. Виготовлено вітрову електростанцію. В основному корпусі школи з’явилося освітлення. В селі електро - і радіофікацію було проведено в 1962 році
В 1955 році поблизу основного корпусу будується допоміжний. В ньому розмістилися майстерня, фізичний та хімічний кабінети.

А скільки їх випускників 1955-1956н.р.?

8 of 18

Портной О. Д. переводиться заступником директора з навчально-виховної роботи в новозбудовану Новенську семирічну школу, згодом перетворену в середню.
В цей час в школі існувало кілька паралельних класів. Нині в нашій школі працює три випускники тих років. Це чудові, талановиті педагоги: вчитель біології та хімії Горбачова А. І., вчитель історії та суспільствознавства Натальченко Н. М. та капітан РА, вчитель фізичної культури та початкової воєнної підготовки Чумак В. С.
Під керівництвом Галасюка А. К. добудовуються основний та допоміжний корпуси школи і з 1962 року школа переводиться на однозмінне навчання. Молодші класи з віддаленого пристосованого приміщення переведено в основний корпус.
В школі створена виробнича бригада під керівництвом Красна Г. Л. Першим бригадиром була учениця Левченко Ніна (згодом – вчитель-методист початкових класів Безручко Ніна Іванівна) багато корисних справ на рахунку цієї бригади. Члени бригади – неодноразові учасники зльотів учнівських виробничих бригад та юних кукурудзоводів України. Вони успішно проводили досліди за завданнями науковців дослідних станцій; вносили вагомі рекомендації по поліпшенню культури с/г в місцевому колгоспі та районові. Хлопці успішно освоювали с/г техніку і отримували посвідчення тракториста – водія. Одна з випускниць, колишня голова сільради, Кіпка Людмила Миколаївна, розповідає: “гарна була школа, дуже гарна. Подвір’я від травня і до жовтня було встелене товстим зеленим килимом споришу. А який був чудовий сад біля школи! Чого там тільки не було: різні сорти яблук, груш, слив, абрикосів, аґрус, смородина, виноград, горіхи. А найкращими були трояндові алеї з ніжним духмяним запахом”.

Директор школи Галасюк А.К.

9 of 18

В 1963 році школа була переведена на 11-тирічне навчання. В цьому році випуску учнів зі школи не було. В 1964 році відбувся перший випуск одинадцятикласників. Але цей експеримент виявився невдалим. І в 1966 знову повернулися до 9-річного навчання. В 1966 році було два випуски учнів 10-го класу і 11-го класу. В жовтні 1966 року директором школи призначено вчителя Красна Г. Л., а Галасюка А. К. переведено на посаду вчителя історії. Вся діяльність директора була спрямована на поліпшення якості навчально – виховного процесу. Розпочалася кампанія переходу на кабінетну форму навчання. Наявні класні кімнати змоги такого переходу не давали. Тому гостро постало питання про будівництво нового типового приміщення школи. Пошуки спонсора і підрядчика дали плідні результати. Кошти на будівництво виділив місцевий колгосп ім. Ілліча (голова правління Дав лад П. М., голова сільради Сокол І. П.).
Будівництво школи було розпочато в 1967 році Оріхівським ПМК-3. В стіни II поверху (під вікном сучасного кабінету Української мови та літератури) закладено в 1968 році лист комсомольцям і молоді 2018 року від юнацтва, яке приймало активну участь у будівництві. В церемонії брали участь організатор позакласної роботи Кобець Т. А. та випускники 1969 року. Але і за наявних умов працівники школи дбали про поліпшення якості навчання.
В 1965 році випускниця школи Кобець Віра Петрівна за відмінні успіхи у навчанні нагороджена срібною медаллю. Вона відкрила рахунок медалістів нашої школи. Срібною медалісткою стала також випускниця 1966 року Логвиненко Катерина Василівна.

Це другий випуск 11 класу

( Верхній ряд – зліва направо наша Мовчан(Кандибка) Анастасія Кіндратівна ).

10 of 18

1968 рік ознаменувався тим, що випускниця Кобець Любов Петрівна отримала золоту медаль, а Соколовський Віктор Васильович – срібну. Він також став 500-тим випускником школи.
1970 рік. Останній рік навчання в старому приміщенні школи. Двадцять разів лунав останній дзвоник, кожного року 25 травня, для випускників. З цих стін вийшли в самостійне життя 560 юнаків і дівчат, біля 750 отримали свідоцтва про семирічну та восьмирічну освіту (на восьмирічне навчання у середній ланці школа перейшла у 1962 році).
Гордістю нашої школи стали випускники Вольвач Петро, Федір та Василь, які по закінченню вузів захистили дисертації та наукові праці на вчений ступінь відповідно доктора та кандидатів біологічних та природничо-географічних наук. Кандидатом технічних наук став випускник 1958 року Безручко Володимир Павлович, а випускниця 1968 року Кобець Любов Петрівна – кандидатом економічних наук.
1 вересня 1970 року. Востаннє прозвучав перший дзвінок в старій школі. 30 вересня 1970 року урочистий прийом новозбудованої школи. А 11 листопада шкільний дзвінок в руках Заслуженої вчительки УРСР Порохні В. І. покликав учнів на заняття в нове приміщення.
За значний вклад у виховання підростаючого покоління вчителі школи Красно Г. Л., Порохня М. І., Порохня В. І.. Медведєв П. П., Удовиченко В. П.. Романенко Г. Т. Нагороджені медалями “За доблестный труд…». В 1972-74 рр. вчителі Красно Г. Л., Кобець Т. А. нагороджені орденами “Знак Пошани”, а Медведєв П. П. – орденом Трудового Червоного Прапора.

11 of 18

Екскурсія в м. Київ

У 1978 році Порохня М. І. виходить на заслужений відпочинок. Новим завучем школи стає Мовчан Анатолій Омелянович, вчитель фізики та астрономії.

В 1979 році було відкрито експериментальний клас шестирічок, вчителем було призначено Безручко Ніну Іванівну.

У 1980 році директором школи стає Кобець Т. А., вчителька хімії.

Довгий час, до самісінького розпаду СРСР, в нашій школі існували загони жовтенят, піонерська та комсомольська організації. Проводилися поїздки-екскурсії до Києва, Москви, Львова, Чернігова, Ленінграду, Одеси, Волгограду, в Карелію, Крим, Закарпаття тощо. Кошти на це виділяв колгосп, а старшокласники допомагали в збиранні врожаю та працювали на інших сільськогосподарських роботах. Не знижувався й рівень освіти.

12 of 18

У 1988 році 1- 4 класи переведені на п’ятиденне навчання.
В ті ж роки в школі введено виробниче навчання, де учні 9-11 класів опановують професію механізатора широкого профілю.
1992-93 роки – учні 5-8 класів переведені на п’ятиденне навчання. В школі відкрито шкільний музей.
Завуч школи , Мовчан А. О. організував гурток “Пошук”, де досліджується історія школи.
Кобець Т. А. пішла на заслужений відпочинок.
Директором школи став молодий вчитель математики Харун Микола Васильович. Йому дістався зовсім нелегкий час директорування. Та як би то не було, невиплата зарплати вчителям, важке матеріальне становище не підірвали авторитету школи в районі та області. Жодного дня жоден вчитель не став на бік страйку, жоден урок в школі не зірвався. .

13 of 18

В 1998 році директором школи призначена Гордієнко Людмила Іванівна, вчитель-методист, вчитель географії, вчитель вищої категорії, Відмінник народної освіти УРСР. Завдяки її старанням у школі вчасно й досконало проводиться ремонт, продовжує попри всі негаразди функціонувати їдальня , шкільні гуртки, проводяться різноманітні культурно-масові заходи. Школярі відвідали Асканію - Нову, Хортицький заповідник, часто відвідують навесні і влітку узбережжя Азовського моря. Учні нашої школи – завжди очікувані гості в Токмацькому краєзнавчому музеї. Частими є вечірки. Особливу популярність мають вечори, присвячені святкуванню всенародних свят, але значну увагу приділяють і святковим ювілеям (трьохсотріччя Визвольної війни та іншим пам’ятним дати, в тому числі й власній історії школи), зустріч випускників у травні – це вже традиція поколінь.

З роками змінювалися навчальні плани. Школа працювала над багатьма проблемними темами. Це і активізація пізнавальної діяльності учнів в процесі засвоєння нових знань, залікова система навчання, оптимізація навчально-виховного процесу, нестандартні форми проведення навчально - виховної роботи з учнями в умовах диференціації навчання. В даний час школа працює над тематично - заліковою системою навчання в умовах диференціації навчально - виховного процесу та спареності уроків. Спарені уроки виявилися новаторством, що в цілком задовольнило вимоги і вчителів, і учнів.

14 of 18

Після розпаду СРСР за браком коштів дещо припинились екскурсійні поїздки до різних міст і сіл. Але школа знаходила вихід з скрутного становища: проводилися походи та екскурсії в межах Токмацького району, проводився відпочинок на природі (“День Здоров’я”, “Зірниця” тощо). Відбуваються ці акції й донині. Гарними, затишними є вечори, які проводяться з батьками і школярами. Адже школа в селі – не лише навчальний заклад, а й вогник для душі односельчан, де ще дійсно ніхто не забутий і ніщо не забуте. Жодне свято в нашому селі не відбувається без участі школи.

В нашій школі належна увага приділяється всім навчальним предметам. Кожен вчитель – це власне, геній власної справи. Тому і успіхи учнів непогані: по багатьох предметах на районній олімпіаді школа займає почесні місця – це і українська мова та література, фізика, хімія, історія, географія, іноземна мова. У спортивних змаганнях школа щорічно займає призові місця в районі. Все це заслуга наших вчителів: вчителя фізкультури Чумака В. С., вчителів фізики та астрономії Харуна М. В. та Мовчана А. О., вчителів української мови та літератури Мовчан А. К., Медведєвої Л. О., вчителя географії Гордієнко Л. І., вчителів історії Натальченко Н. М. та Ворожко Л. П., вчитель іноземної мови з багаторічним стажем Юрліної А. Б.

15 of 18

Недарма наша школа з поглибленим вивченням біології. Її учні – неодноразові призери обласних олімпіад (і не лише з біології), учасники республіканських олімпіад з біології. Жахалова Оксана приймала участь в Соросівській олімпіаді в 1999 році, що відбувалась в Києві. Заслуга в цьому нашого вчителя біології й хімії, людини світлого розуму й щедрої душі, Горбачової А. І. Школа часто подає до МАН багаточисленні наукові праці з біології. Численні випускники школи пов’язують своє майбутнє з природничими науками. Ця традиція йде від давніх часів: Вольвач П. В. вже захистив докторантуру, Дзизюк О. І., працює над кандидатською дисертацією в ЛДУ ім. І. Я. Франка, по їхнім слідам ідуть золоті медалісти школи 2000-2001 років – Горбачова Світлана Василівна та Гавалко Юрій Вікторович, які на сьогоднішній день вже успішно захистили свої роботи і стали кандидатами наук.

16 of 18

У 2006 – 2007н.р. школа отримала новий компютерний клас з меблями. Учні отримали змогу ширше знайомитись з новітніми методами навчання.�Сьогодні компютерний клас завантажений 36годин на тиждень.�

Січень 2004р – школа отримала 8 комп’ютерів, появилася змога широко залучати учнів до опанування ними основної комп’ютерної грамотності. На початок 2005 року крім уроків інформатики програмне забезпечення складене для уроків фізики в 7 класі (вчитель Мовчан А.О.).
Курсову перепідготовку по програмі “Intel” пройшли вчителі Харун М. В. (математика) і Гордієнко Л. І. (географія), Сладков А.П. (інформатика).

При школі відкрито дошкільну групу 5 – річок по підготовці діток до школи. Вихователем призначено Сніжко О.М.

17 of 18

2008 рік – директор школи Гордієнко Л.І. іде на заслужений відпочинок з посади, але залишається працювати вчителем географії. Приймає активну участь у Всеукраїнських конкурсах еколого-натуралістичного спрямування. В цьому ж році за ініціативою педагогічного колективу школи, директором школи призначено випускницю цієї ж школи, заступника з виховної роботи Волошину Аллу Іванівну (27 років).

Алла Іванівна вдумливий керівник і організатор дитячого колективу, прекрасно розуміє запити та інтереси дітей, по можливості намагається втілити їх в життя, створює оптимальні умови для навчання і розвитку творчих особистостей. Вона активний учасник громадського життя, є членом виконкому сільської ради

Заступником з виховної роботи призначено вчителя початкових класів Роботинської школи Бут Наталю Володимирівну.

Завдяки зусиллям молодого директора школа отримує новий комп’ютерний клас, на території школи з’являється дитячий майданчик (гойдалки, каруселі, гірка).

У 2012 році при школі відкрито ІІ групу дитячого садочку.

Під її керівництвом школа тримає високу планку рейтингової участі у Всеукраїнських та обласних конкурсах. Вчителі школи працюють творчо, активно, використовують найновіші інтерактивні методи навчання, досягають високої результативності в роботі.

Прийняли участь в Міжнародному природничому інтерактивному конкурсі “Колосок – осінній” вперше 27 учасників – 9 золотих сертифікатів, 20 срібних. Учні школи є постійними учасниками природничих та екологічних конкурсів, де займають призові місця. Про це свідчать грамоти:

Грамота інституту ботаніки ім. академіка М.Г.Холодного МАН України за практичну роботу та змістовні результати по ІІІ етапу акції “Дослідження корисних видів дикої флори, які слід ввести у культуру”;

Грамота Запорізького обласного центру туризму і краєзнавства за ІІ місце в обласній туристсько краєзнавчої експедиції “Природа рідного краю”;

Диплом ІІІ ступеню 30-ї обласної відкритої краєзнавчої конференції учнівської молоді “Мій рідний край”;

Грамота управління освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації за перемогу в обласному екомарафоні “Довкілля – 2010 ”;

Почесна грамота за І місце в районному конкурсі навчально-дослідницької роботи шкільних гуртків і об’єднань агро-біологічного спрямування.

За роки існування школи склалася система роботи з батьками. Створено батьківський комітет школи, який надає допомогу в організації і проведенні різноманітних навчальних і розважальних заходів. Батьківський комітет школи є координаційним центром по роботі з батьківськими громадами класів.

Традиційно щороку в школі проходить ”Місячник родини і школи”, в рамках якого – конкурси, змагання команд батьків, учнів, учителів.

Традиційним став і День відкритих дверей, який проводиться в кожному півріччі. Батьки мають змогу вільно поспілкуватися з педагогами, отримати консультації, з’ясувати рівень підготовленості своїх дітей.

З метою зростання фахової майстерності вчителів, творчого вирішення педагогічних завдань і проблем школи організовано роботу 4 методичних об’єднань, затверджено проблеми, над якими працюють ШМО.

Педагогічний колектив школи спрямовує свою роботу на створення належних умов для якісного засвоєння учнями навчального матеріалу, для розвитку здібностей і формування особистості. Це повинна бути людина фізично здорова, інтелектуально і духовно розвинена в галузі самопізнання, готова до соціальної адаптації. Це повинна бути творча особистість, яка вміє приймати помірковані рішення, передбачати їх можливі наслідки, відчувати відповідальність за нинішнє і майбутнє світу.

У 2014 році заступником з навчально-виховної роботи призначено Горбачову Ю.І.

В цьому ж році завдяки наполегливій праці адміністрації школи на харчоблок придбано новий посуд: каструлі, миски, ложки, столовий посуд , відра, холодильник, духова шафа; в кабінет інформатики придбано учнівські стільці; встановлено новий паркан.

Школа живе цікавим життям. Традиційними шкільними святами стали КВК, спортивні змагання, конкурси: " Тато, мама, я – дружна сім”я”, " Ти уже першокласник, друже!”, "Подорож по Україні”. "Свято Букваря”, "Конкурс ікебани”, акція "Милосердя”, «Годівничка», «День зустрічі птахів», «Парад квітів біля школи», «Збережемо українські степи», «Посади дерево», «Походи вихідного дня», День народження школи, "Старти надій”, конкурси реклами здорового способу життя, виступи агітбригад,

Крім того, учні школи займаються в гуртках «Художнє випилювання лобзиком”, «Танцювальний”, відвідують факультативні курси з предметів навчального плану. Учні школи є активними учасниками спортивних змагань.

Щороку, в квітні, проводяться змагання з цивільної оборони: День ЦО.

В 2014 році наша школа є центром Новопрокопівського освітнього округу, яка взяла участь в рамках Всеукраїнського конкурсу “Онлайн-карта школи”, за що нагороджені грамотою обласного рівня.

1 of 18