Антонич Богдан-Ігор
5.10.1909 - 6.07.1937
Антонич Богдан-Ігор Васильович народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиці Горлицького повіту (Лемківщина), у родині священника. Початкову освіту здобув Антонич під наглядом приватної вчительки, а гімназію закінчив у Сяноці (це була польська гімназія, але в ній вивчалася вневеликому обсязі й українська мова, більше уваги приділялось грецькій мові та латині). хлопець захоплювався музикою (сам компонував мелодії), грав на скрипці, серйозно цікавився образотворчим мистецтвом.
Восени 1928 року Антонич переїхав до Львова і вступив до Львівського університету. Перший свій вірш поет опублікував 1931 року в пластовому журналі “Вогні”. Пізніше друкувався в часописах “Дзвони”, “Назустріч”, “Ми”.
Богдан Антонич представник авангарду (сюрреаліст) - поет-романтик, поет-мислитель. Тип світосприймання Антонича, тобто “мистецький плюралізм” позначився на творчості поета. Така риса проявилась, зокрема, у його першій збірці “привітання життя” (1931).
Уже на самому початку своєї творчості він заявив про себе як поет з оригінальною системою образного мислення, яке відштовхувалося від надзвичайної емоційної вразливості глибокої мислительської праці освіченого розуму над вибудовою цілісної концепції людини та світу.
У другій збірці “Три перстені” (1934) елегії символізували безкінечний рух, поєднували два ліричні потоки - світлий, променистий і важкий, бриластий.
Можливо, що, коронно завершивши свій головний творчий струмінь “Зеленої елегії”, Антонич свідомо вирішив піти новими дорогами: від стверджування і святкування до заперечення і картання, від неоромантизму до похмурого експресіонізму.
Помер Антонич на двадцять восьмому році життя 6 липня 1937 року від серйозних проблем зі здоров’ям. Запалення сліпої кишки призвело до операції. Видужування ускладнювалось запаленням легень. та коли поет уже пішов на поправку, перевтомлене довгою і виснажливою гарячкою слабке серце не витримало. Похований у Львові на Янівському цвинтарі.