ВИДАТНІ ПОСТАТІ ЖОВКІВЩИНИ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРО ВИЗНАЧНИХ ЛЮДЕЙ, ЧИЄ ЖИТТЯ ПОВ’ЯЗАНЕ З ЖОВКІВСЬКИМ КРАЄМ.

Автори презентації

гурток Екскурсоводів - краєзнавців

СТАНІСЛАВ ЖОЛКЕВСЬКИЙ

Засновник міста Жовкви

1603 рік - одержав привілей короля Сигізмунда III Вази на будівництво нового міста та на право назвати нове місто Жовквою.

​

ПОЛЬСЬКИЙ КОРОННИЙ ГЕТЬМАН С.ЖОЛКЕВСЬКИЙ НАРОДИВСЯ В с.ТУРИНКА 1547р. ПОХОВАНИЙ В КОСТЕЛІ св.ЛАВРЕНТІЯ В ЖОВКВІ 1620р.

ЯН ІІІ СОБЕСЬКИЙ

Король Речі Посполитої, герой польсько-турецької війни, Хотинської битви, Віденської облоги. Близький друг і соратник Івана Сірка, ініціатор утворення Священної Ліги та укладення «Вічного Миру», власник та розбудовник міста Жовкви, фундатор жовківської синагоги. Прадід Станіслава Жолкевського. В Жовкві жили та були поховані його діти – Якуб та Костянтин.

ІВАН РУТКОВИЧ

ІВАН РУТКОВИЧ (пом. Біля 1700). Видатний український іконописець кінця XVII століття, один з найяскравіших представників західноукраїнського барокко. Засновник жовківської малярської школи, автор іконостасів церкви Різдва Христова, церкви Святої Трійці.

ЙОВ КОНДЗЕЛЕВИЧ

Йов Кондзелевич (1667 - бл.1740) – видатний художник українського бароко, ієромонах. Народився і працював у Жовкві, автор знаменитого Богородчанського іконостасу. У віці 19 років (1686) постригся у ченці, прийнявши ім’я Иов (його світське ім’я, соціальне походження та імена його вчителів невідомі), перебував у Білостоцькому монастирі поблизу Луцька. Перед 1705 роком переїжджає до Манявського Скиту у Карпатах. Перші навики іконописного ремесла Кондзелевич здобув саме в Жовкві, де ознайомився з європейським мистецтвом, про що свідчать ранні твори художника. У 1698-1705 pp. Кондзелевич з групою монастирських живописців виконав найвідоміший твір свого життя – п'ятиярусний іконостас для монастирської Воздвиженської церкви у Манявському Скиті (пізніше, після закриття 1785 р. австрійською адміністрацією монастиря, проданий до м. Богородчан, тому і названий Богородчанським, тепер експонується у Львівському національному музеї). Сучасні дослідники, оцінюючи цей іконостас говорять про Кондзелевича як про українського Рафаеля.

​

ФРАГМЕНТ БОГОРОДЧАНСЬКОГО ІКОНОСТАСУ

ВАСИЛЬ ПЕТРАНОВИЧ

Василь Петранович (бл.1680-1759) – художник, іконописець, визначний український портретист, придворний маляр королевича Константина Собєського, опікувався художніми збірками замків та резиденцій королівської родини, виготовляв копії, декорував інтер'єри, виступав експертом мистецьких творів; жовківський війт у 1727, 1731, 1736, 1739 роках, бургомістр у 1741, 1746 і 1752 роках; активний діяч братства при церкві Різдва Христового. Уся творча діяльність Петрановича відбувалася у Жовкві. Петранович є автором портретів Ференца Ракочі та його матері, королевича Якуба Собєського з його патроном Яковом із Компостели і архієпископа Миколи Вижицького, що знаходились в парафіяльному костелі у Жовкві. У першому зображені син і мати, угорські патріоти (князь Ференц II Ракоці очолив визвольну війну 1703-1711 pp. угорського народу проти Габсбургів), яким симпатизували і надавали підтримку королевичі Собєські. Вищим досягненням портретиста Петрановича є зображення львівського архієпископа Миколи Вижицького. Він також малював ікони й іконостаси, зокрема, василіанських монастирів у Красній Пущі, Крехові і Віцині, а також парафіяльної церкви св. Миколая у Бучачі. Припускають, що В.Петранович виконав іконостас для церкви св. Трійці у Жовкві, відбудованої за кошти Константина Собєського в 1720 р.

ПЕТРО МОГИЛА

ПЕТРО МОГИЛА (1596-1647). Син молдавського господаря, архімандрит Києво-Печерської Лаври, митрополит Київський. Засновник Києво-Могилянського колегіуму. В молодості Петро Могила кілька років провів у Жовкві на службі у Станіслава Жолкевського, який був покровителем майбутнього митрополита.

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

​

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (1595-1657). Провідник великого козацького повстання, яке згодом переросло у національно-визвольну війну. Один з засновників української державності. Перші десять років свого життя Хмельницький провів у Жовкві, а з Станіславом Жолкевським підтримував тісні стосунки до самої смерті Жолкевського.

У Наталії Полонської-Василенко є згадка про те, що вона бачила історичний документ, який свідчить, що малий Богдан Хмельницький ходив до братської школи при церкві Різдва Христового у Жовкві.

у Жовкві, він здобув і свій перший військовий досвід: існує легенда, що близько 1620 року Хмельницький брав участь в обороні міста від несподіваного набігу татар, а того ж року, разом із «славної пам’яті» батьком Михайлом, виступив у похід гетьмана Жолкєвського на Молдавію

​

ПЕТРО І РОМАНОВ

ПЕТРО І РОМАНОВ (1672-1725). Російський імператор, творець російського флоту та реформатор російської армії, засновник міста Санкт-Петербург. У 1707 році протягом чотирьох місяців перебував у Жовкві з військовою нарадою.

З Жовкви Петро І тричі їздив до Львова для переговорів з польською шляхтою.�Будинок №24 на пл. Ринок у Львові – один із найстаріших у місті. Саме у цьому будинку, кам’яниці львівського радника Гордона, під час своїх візитів до Львова зупинявся Петро Великий. До речі, існує думка, що цей будинок був вибраний не просто так, адже зріст Петра сягав 2м 4см, і як високопосадовій особі йому належало входити до будівлі, не схиляючи голови, - високий портал цього будинку дозволяв царю заходити досередини саме так.

ІВАН МАЗЕПА

ІВАН МАЗЕПА (1639-1709). Український гетьман, фундатор багатьох храмів, шкіл та монастирів в Києві та на Лівобережжі. На Жовківщині був двічі – обороняв від татар Крехівський монастир у 1672 році та брав участь у військові нараді з Петром І у Жовкві. Саме після цієї наради, почувши про плани Петра щодо скасування української автономії, почав листування з шведським королем Карлом ХІІ.

МИХАЙЛО РАДЗИВІЛЛ

МИХАЙЛО КАЗИМІР РАДЗИВІЛЛ на прізвисько «Рибонька» (1702-1762). Литовський магнат, який став власником Жовкви у 1740 році. За його часи Жовква була дещо відремонтована та відновлена, проте численні скарби Жовківського замку були відвезені до головної резиденції Радзивіллів в Несвіжу. Тодішній власник Жовкви Михайло Радзивилл надав ченцям фундацію, щоб збільшити їхню чисельність  й піднести монастир до статусу архимандрії.

​

АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ

АНДРЕЙ (Роман Марія) ШЕПТИЦЬКИЙ (1865-1944). Митрополит греко-католицької церкви, меценат, видатний громадський та політичний діяч. Підтримував українську друкарню у Жовкві, ремонт, розпис та розбудову василіанського монастирі.

Монастир Різдва Христового ХІХ ст Жовква

ІВАН ОГІЄНКО

ІВАН ОГІЄНКО (1882-1972). Видатний український історик, філолог, письменник, церковний та громадський діяч, митрополит Української Греко-Православної церкви в Канаді. За підтримки А. Шептицького тісно співпрацював з жовківською василіанською друкарнею, де виходили його монографії та журнал «Рідна мова», редактором яких був Огієнко.

ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ

ІВАН КРИП'ЯКЕВИЧ (1886-1967). Видатний український історик, академік АН УРСР, автор численних історичних праць, у тому числі і по історії Жовкви. Працював у Жовкві у 1929-1934 роках..

В 1929 році отримав призначення до польської гімназії в Жовкві.

​

ПЕТРО НЕСТЕРОВ

ПЕТРО НЕСТЕРІВ (1887-1914). Відомий російський пілот, виконавець першої в історії фігури вищого пілотажу – мертвої петлі. Зробив значний внесок в розвиток військової авіації. Загинув біля Жовкви, виконавши перший в історії повітряний таран.

26 серпня 1914 року біля містечка Жовква на Львівщині він своїм легким швидкохідним "Мораном" наздогнав і протаранив у хвіст важкий австрійський літак "Альбатрос", у якому були пілот Франц Маліна і пілот-спостерігач барон Фрідріх фон Розенталь (вони вели повітряну розвідку пересування російських військ і були недосяжні для пострілів із землі). Усі льотчики загинули. �  27-річного Петра Миколайовича Нестерова з почестями поховали в Києві. Посмертно його нагородили Георгіївським хрестом 4 ступеня. У 1951 - 1992 роках місто Жовква носило назву Нестеров.

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ (1891-1938). Один з найвидатніших учасників українського національно-визвольного руху. Боєць легіону Українських Січових Стрільців. Засновник Слобожанського Кошу Січових Стрільців в складі армії УНР. Засновник Організації Українських Націоналістів. Народився на Жовківщині, в с. Зашків.

З ініціативи товариства української мови у селі Зашкові 23 травня 1990 року відкрито Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця на громадських засадах.

А з нагоди 100-річчя від народження Євгена Коновальця 14 червня 1991 року перед Музеєм встановлено  пам’ятник, що його створили скульптор Роман Романович та архітектор Валерій Потюк.

1 березня 1993 року Музей Є. Коновальця отримав статус державного і став відділом Львівського історичного музею.

​

ЮЛІАН БУЦМАНЮК

ЮЛІАН БУЦМАНЮК (1885-1967). Видатний український художник. Офіцер легіону Українських Січових Стрільців. Творець численних картин та ікон. Автор стінопису в жовківській церкві Серця Христового.

ФЕДІР МОРІН

ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ МОРІН – командир загону прикордонників в Раві-Руській в червні 1941 року.

Федір Морін служив на радянсько-польському кордоні на заставі, яка розташовувалась в селі Ванев (поблизу міста Белз Львівської області). Напередодні війни він був переведений під місто Рава-Руську начальником 17ї застави 91-го прикордонного загону.

Вже ранком 22 червня 1941 року десятки ворожих літаків бомбили Рава-Руську. Німці планували захопити місто за дві години.

Захищали місто 41-а стрілецька дивізія і 91-й прикордонний загін.

8 травня 1965 року лейтенант Федір Васильович Морін посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. 3 вересня 1965 року прикордонній заставі, на якій він служив, присвоєно його ім’я. 

​

ЄЖИ ГОФМАН

Рабином у Жовкві служив дідусь всесвітньо відомого режисера Єжи Гофмана, предки якого по материнській лінії втекли з Іспанії до Польщі у XVI столітті. Це була династія рабинів і ще до 1939 року в їхній родині зберігалися листи-подяки від Яна ІІІ Собеського за участь у війнах з турками. У 1994 р. Гофман відвідав музей С.Бандері в Дублянах Він робив зйомки для фільму «Україна: в боротьбі за волю».Головним героєм фільму «Вогнем і мечем» був виходець з Куликова Б.Ступка.

​

БОГДАН СТУПКА

Село Куликів - мала батьківщина Богдана Ступки. Там живуть його брати й сестри. Там Богдана пам'ятають малим - сином оперного співака Сильвестра та активістки місцевої "Просвіти" Марії. Сюди Богдан Сильвестрович часто приїздив до родини. А також щороку на Марії - 28 серпня. Так він святкував свій та мамин день народження.

У родинному гнізді Ступок за більш як півстоліття нічого не змінилося - маленька хатина, стійня й город. Проте, життя в Ступків було нелегке. Після війни їх хата згоріла, тому деякий час вони мусили винаймати одну зі сільських хат. Лише у 1957 році батьки Богдана Ступки купили хату в центрі Куликова, у якій і зростав Богдан Сильвестрович.   

Тут родина з маленьким Богданом жила перші п'ять років - до переїзду у Львів.

​

​

ЛЕСЬ МАРТОВИЧ

Лесь Мартович похований у с.Монастирок. «У цих краях Мартович опинився через хворобу,. Він працював у Львові, потім у Городку. В Мартовича не було постійного місця проживання, часті переїзди, недоїдання — усе це вплинуло на здоров’я письменника, він захворів. На допомогу Мартовичу прийшов його приятель Іван Кунців: він запропонував письменнику приїхати до нього додому в сусіднє з Монастирком село Середкевичі, нині Яворівський район. То була така собі курортна місцина: джерельна вода, близько ліс. А до Монастирка Мартович ходив співати у церковному хорі. Часто спілкувався з місцевим священиком».

Відтак 1974 року в Монастирку відкрили літературно–меморіальний музей Леся Мартовича.

​

ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ

Політичний та релігійний діяч, ректор Києво-Могилянської Академії Феофан Прокопович, побувавши в Жовкві в грудні 1706р. писав: «Жолква — город, хоть и мал собой, однако славен стал… Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как делом архитектурским, так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами и иными дивными уборами зело велеколепные».

МИХАЙЛО ВОЗНЯК

Михайло Возняк - літературознавець. Народився у звичайній сільській сімї в селі Волиця. Після закінчення місцевої школи, вступив до Львівського університету на філософський факультет, який закінчив у 1908 році. Працював вчителем гімназії. Перші праці надрукував у журналі "Дзвінок". У 1918 році співпрацює з виданнями "Вікна", "Нові шляхи", "Світло".

У 1911 році став дійсним членом Наукового товариства імені Т.Г.Шевчена у Львові.�Михайло Возняк написав тритомну "Історію української літератури" (до кінця ХVІІІ ст).

У 1983 році за сприянням викладачів ЛНУ та тодішнього голови колгоспу Василя Матвісіва в місцевій школі було створено кімнату-музей Михайла Возняка. Тут розповідається про його життєвий і творчий шлях. Всього близько 200 експонатів, зокрема фотографії хати, де народився літературознавець, його шкільні документи.

​

Сильвестр Дрималик - відомий лікар, засновник “Народної лічниці – лікарні для бідних” народився в 1855 році у родині священика в селі Туринка Жовківського повіту.

​

Блискучий вчений, медик-практик, громадський діяч, доктор Дрималик усе своє життя працював на українській ниві. І відійшов у інший світ як військовик на службі. Він став жертвою сепсису, скалічившись, коли оперував у «Народній лічниці» убогу пацієнтку з провінції. Рідня лікаря залишилась без будь-якого матеріального забезпечення. Останніми його словами були: «Боже, Боже, я всіх рятував, а мене нема кому врятувати!» (29.12.1923)

СИЛЬВЕСТР ДРИМАЛИК

САДОК БАРОНЧ

1842–1845 — виконував обов'язки катехита у звичайній школі у Жовкві, яка належала домініканам. У Жовкві став помічником настоятеля монастиря. Перу Баронча належать історичні нариси польською мовою Жовкви.

ЯРОСЛАВ ПАСТЕРНАК

​

Ярослав Пастернак – відомий археолог. Родинні коріння якого сягають присілка Верен с.Зіболки. З 1910р. повернувся із сім’єю в рідне село та оселилися в спорожнілій парохії. Батько Іван обійняв посаду священика до 1954р. Доклав чимало зусиль для вивчення етнографічної спадщини Жовківщини. Опублікував декілька заміток про традиції та прикмети села. Проживав перервами до 1919р. Невдовзі емігрував в Канаду.

О.Маркіян Шашкевич у 1838 році проживав в селі Деревня і був одружений на дочці Т.Крушинського Юлії. В селі в них народився син Володимир. 2011 р. в Деревні відкрили музей до 200-ліття діяча.

МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ

СТАНІСЛАВ СТАРЖИНСЬКИЙ

Основоположник польського конституційного права. Ректор Львівського університету. Помер в листопаді 1935 року, похований поряд з могилою батька(Леонтія Андріяновича) і брата в Деревні.

СТАНІСЛАВ НЕВЯДОМСЬКИЙ

Нєвядомский Станіслав 1859, Сопошин поблизу Львова – 1936, Львів) – одна з найяскравіших постатей музичного життя Львова згаданого періоду загалом. Учень Кароля Мікулі у Львівській консерваторії, Франца Кренна у Відні та Саломона Ядассона у Лейпцигу, директор

Львівської опери (1886), Упродовж багатьох років професор консерваторії Галицького музичного Товариства (1887–1914), композитор, диригент, педагог, музично громадський діяч, автор підручників та монографій, він майже ціле життя залишався передовсім журналістом та музичним критиком.

На Личаківському цвинтарі

ІВАН ДЗЮБ

Іван Петро́вич Дзюб (16 березня 1934, село Сопошин, тепер Жовківського району Львівської області) — український фізик-теоретик, перекладач, дипломат. Доктор фізико-математичних наук (1978). Член Національної спілки письменників України. 2006 року нагороджений орденом Вранішнього Сонця — за популяризацію японської культури в Україні.

Макогін Яків – українсько-американський військовий, громадський діяч і меценат; народився 27 вересня 1880 р., ймовірно в селі В'язова Жовківського повіту австрійської Галичини (нині Жовківський район); помер 13 січня 1956 р. у Бостоні (Массачусеттс, США); похований на Арлінґтонському національному цвинтарі (Вірджинія). У 1903 році емігрував до США, служив в американській піхоті. 1917 року набув громадянство США. У Лондоні заснував Українське бюро.(1931)

ЯКІВ МАКОГІН

МОРІС МОХНАЦЬКИЙ

Відомий піаніст, літературний романтик, політичний діяч народився 13 вересня 1803 в Боянці. Учасник польського повстання 1830-1831 років. Автор праці “Повстання польського народу 1830 і 1831 року” Помер 1834 році в Осері від туберкульозу.

Ната́лія-Марі́я Петрі́вна Фари́на (19 червня 1961, село Добросин Нестеровського району (нині Жовківського району) Львівської області) — українська співачка (сопрано), педагог. Народний артист України (2011).

1980 року закінчила Львівське культосвітнє училище, 1987 року — Львівську консерваторію.

Солістка Рівненської філармонії. Доцент Рівненського гуманітарного університету.

ФАРИНА НАТАЛІЯ-МАРІЯ

ЛУПІЙ ОЛЕСЬ

Лупі́й Оле́сь (Олекса́ндр) Васи́льович (*28 березня 1938, село Нова Кам'янка, Жовківський район на Львівщині) — український поет, прозаїк, драматург, сценарист. Член Національної спілки письменників України. Народився в селянській родині, яка за участь у визвольних змаганнях була вислана до Сибіру.

Брат кінорежисера Ярослава Лупія та першого директора Львівського історико-культурного музею-заповідника «Личаківський цвинтар» Григорія Лупія.

​

ЯРОСЛАВ ЛУПІЙ

Лупій Ярослав Васильович — радянський і український кінорежисер, сценарист. Лауреат Республіканської премії ЦК ЛКСМ України ім. М. Островського (1979). Народний артист України (2004).

Народився 2 червня 1946 р. в с. Нова Кам'янка Львівської області. Брат поета Олеся Лупія та першого директора Львівського історико-культурного музею-заповідника «Личаківський цвинтар» Григорія Лупія. Закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1971).

ВОЛОДИМИР ГРИНІВ

• Володимир Гринів (псевдо: «Кремінський», «Суп») (* 16 вересня 1910, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область — † 10 лютого 1941, м. Львів) — крайовий провідник ОУН у Кракові, член Революційного Проводу ОУН. Навчався в гімназії у Теребовлі, а згодом на юридичному факультеті Львівського університету. Член ОУН з 1931 року. Політв'язень концтабору Береза Картузька протягом червня-листопада 1934 року. 15 червня 1935 засуджений до 4 років ув'язнення судом у Тернополі. Вийшов на волю у 1938 році.
• Протягом 1938-1939 військовий інструктор ОУН у Львові, військовий референт Крайової екзекутиви ОУН ЗУЗ протягом літа-осені 1939 року. Один із організаторів збройного повстання в Західній Україні у вересні 1939.

Заарештований більшовиками вночі з 2 на 3 квітня 1940.

• Засуджений 29 жовтня 1940 на «Процесі 11-ох» до розстрілу. Розстріляний 10 лютого 1941 у тюрмі на Лонцького

​

СИЛЬВЕСТР ЛЕПКИЙ

• Народився 31 грудня 1845 року в с. Куликові (тепер смт Куликів) на Львівщині.
• Від 1852 р. у містечку Золотниках (тепер Теребовлянський район). Закінчив школу в Бучачі.[1] Навчався у Бережанській гімназії. Закінчив Львівську духовну семінарію (за іншими даними Львівський університет: класична філологія і теологія). Працював священиком у селах Львівщини і Тернопільщини. З 1879 року був парохом села Поручин, а з 1891 року — села Жуків, що на Бережанщині.
• Виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, писав українською, польською, німецькою мовами. У Львові виходять його книжечки «Опир» (1897), «Історія читальні в Жукові» (1900), оповідання «Горить» (1901).
• Перший з галичан почав перекладати твори Шекспіра з оригіналу українською мовою.
• Помер 5 червня 1901 року в с. Жуків, де похований.
• У 1903 році за редакцією його сина Богдана Лепкого вийшла збірка його поезій «Книжка горя».

​

Володи́мир Бо́жик (*27 грудня 1923, Рава-Руська, Львівська область — †9 січня 1991, Лос-Анджелес, США)�Закінчив студії хорової диригентури та вокального мистецтва в Львівській консерваторії в 1931 р. а студії в Львівському Університеті в 1935 р. Працював у вокальному квартеті на польському радіо у Львові та пізніше в Варшаві. В 1940 р. став мистецьким керівником оперного театру в Івано-Франківськ. З 1946-7 рр. диригент Української Капели Бандуристів ім. Т. Г. Шевченка.�В 1949 р. емігрує в США де поселився в м. Рочестер штат Нью Йорк. Працював у пекарні.�В листопаді 1949 р. переїздить в м. Детройт і знову перебирає керівництво Української капели бандуристів ім. Т. Шевченка. В 1951 р. виходять перші записи капели під його керівництвом. З 1952 −58 рр концертує з Капелє по північній Америці. В 1958 р. з капелею гастролює з капелою по Європі. Після повороту в США знову переселився назад в Рочестер. В 1960 р. переїздить до Лос-Анджелеса де керує хор «Кобзар» та працює церковним регентом.

ВОЛОДИМИР БОЖИК

ФРАНЦ ФОН СТАДІОН

Австрійський державний діяч, губернатор Галичини. Посол до Райхстагу Австрійської імперії від 1848 р. в окрузі Рава-Руська

ІВАН ГУЩАК

• Іва́н Васи́льович Гуща́к (*7 травня 1930, Мацошин — 9 вересня 2011, Львів) — український поет.
• Народився 7 травня 1930 р. в с. МацошинЛьвівської області.
• Закінчив Львівський сільськогосподарський університет.
• Учасник війни. Працював головним редактором письменницького видавництва «Кобзар».
• Автор збірок поезій «Колоски», «Під крилом неба», «Дума землі», «Обнови», «Квітування», «Під знаком добра», «Зодчі», «Мазепа» (поема), «Веснянки», «На вістрі тривоги», «Тополя край поля», літературознавчої праці «Плеяда заборонена, призабута» (у 3-х томах), прозової книжки «Марко Боєслав — сурмач УПА», роману «Світ», збірок віршів для дітей «Веснянки», «Я малюю клена», «Молоденький випав сніг», «Хлопчик Малоліт і його зореліт», «Скочив лис у барбарис» та ін.
• Лауреат літературної премії імені М. Шашкевича.

​

ГЕРШ ЛАУТЕРПАХТ

• Сер Герш Лаутерпахт народився 16 серпня 1897 року у місті Жовкві та проживав тут до 13 років. Далі родина переїхала у Львів. Герш навчався в університетах Львова, Відня, Лондона.
• Герш Лаутерпахт – австрійський, а згодом англійський юрист єврейського походження, спеціаліст із міжнародного права. У 1938-1955 роках – професор Кембриджського університету, у 1952-1954 рр. – член Комісії міжнародного права ООН, у 1955-1960 рр. – суддя Міжнародного суду в Гаазі.

​

ТЕОДОР ВАНЬО

Галицький громадсько-політичний діяч,начальник Харчового уряду ЗУНР 1919 р. Член УНДО. Народився в 1880 році в Буську. Останні роки наприкінці 1950-х провів в Жовкві в будинку престарілих, де і похований.

БАРОН РОМАН ГОСТКОВСЬКИЙ

видатний інженер-залізничник, вчений європейського масштабу, автор численних статей і монографій, професор Львівської політехніки, який був ректором Львівської політехнічної школи у 1897-1898 роках.

1881-го організував телефонічний концерт між Львовом та Жовквою.

ОЛЕКСАНДР БАДАН-ЯВОРЕНКО

Місце вбивства Бадана-Яворенка – урочище Сандармох (Карелія) 1937 рік

Народився на Волиці. Особистий секретар В. Винниченка під час його приїзду в Україну 1920 р.

СТЕФАН НЕМЕНТОВСЬКИЙ

• Народився 4 серпня 1866 року у Жовкві на Львівщині.
• Навчався у Львові, Берліні, Монако.
• У 1887 році — доктор на відділі загальної хімії Вищої політехнічної школи. З березня 1892 року — професор, керівник кафедри загальної та аналітичної хімії у Політехніці.
• Двічі обирався ректором у 1900–1901 та 1908–1909 роках.
• З 1920 року один із членів-засновників Академії технічних наук у Варшаві, керівник Польського наукового математично-природничого товариства у Львові та президент Товариства природознавців ім. Коперника у Львові.
• Виконав ряд синтезів ароматичних та гетероциклічних сполук. Автор понад 100 наукових праць, у тому числі підручники «Енциклопедія хімії» та «Органічна хімія».
• Помер 13 липня 1925 року у Варшаві.

​

видатний вчений, хімік, який у 1900–1901 та 1908–1909 роках був ректором Львівської політехніки