Державотворчі процеси: особливості розбудови
законодавчої,виконавчої та судової
влада в Україні.
Значення конституції України
ПЛАН
1. ПРОЦЕСИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
2. ФОРМУВАННЯ ГІЛОК ВЛАДИ В УКРАЇНІ
4. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА
5. РОЗБУДОВА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
3. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА В УКРАНІ
6. КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Будівництво власної суверенної правової держави
Ліквідація тоталітарних політичних структур і розбудову правових
демократичних інститутів
Трансформація централізованої державної економіки в ринкову, орієнтовану на
соціальні потреби людей
Національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин
Встановлення рівноправних зв’язків з іншими державами, багатовекторність
Формування трьох гілок влади – законодавчої, виконавчої і судової.
Розбудова української армії та інших силових структур
Створення управлінських структур на місцях, налагодження ефективної взаємодію місцевої та центральної влади
1. ПРОЦЕСИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
• відсутність науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави;
• вкрай низький рівень політичної та економічної культури мислення;
• недосконала організація державної влади, незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади;
• середній рівень матеріально - сировинного потенціалу, недостатня забезпеченість паливно-енергетичними ресурсами;
• низька конкурентоспроможність українських підприємств на міжнарод-них ринках як результат державної командної економіки;
• панування командних форм і методів управління, централізація та екстенсивний шлях розвитку господарства:
• диспропорції у територіальному розміщенні виробничих сил;
• мілітаризована економіка;
• суттєве погіршення екологічної ситуації;
• значний вплив соціально психологічних чинників.
УМОВИ РОЗГОРТАННЯ ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Акт проголошення незалежності
України 24 серпня 1991 р.
ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС — процес формування і становлення основних інститутів влади, їхнє конституційне оформлення, визначення національних інтересів.
Особливості державного будівництва в Україні
Становлення й утвердження незалежної держави відбувалося водночас із
завершенням процесів формування української політичної нації та національної самосвідомості.
Складне соціально - економічне становище перших років незалежності призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим скористались противники незалежності.
СКЛАДОВІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Фіксація
кордонів
Визначення
громадянства
Визначення державної
символіки
Створення власних
збройних сил
Формування законодавчої бази. Прийняття Конституції України
Формування
державних
органів влади
Запровадження
власної
грошової одиниці
Початок розбудови незалежної України
На 1 грудня 1991 р. призначено
проведення республіканського
референдуму для підтвердження
Акту проголошення незалежності
Підприємства союзного
підпорядкування оголошено
власністю України
Призупинено діяльність КПУ
до остаточного розслідування участі в заколоті ДКНС; саморозпуск КПУ
Верховна Рада України
підпорядкувала собі всі війська
дислоковані на території України
4 вересня 1991 року над Верховною
Радою України піднято національний
синьо-жовтий прапор
Створено Міністерство оборони
України, Службу безпеки України
Прийнято закон України «Про громадянство»
4 листопада 1991 р. Верховна рада прийняла Закон «Про державний кордон України» і
«Про прикордонні війська»
1. ФІКСАЦІЯ КОРДОНІВ
2. ВИЗНАЧЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА
8 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України».
Проголошувалася недоторканність кордонів, визначався порядок їх охорони та правила переходу.
Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Зако-ну громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України. У країні проголошу-валося єдине громадянство, тобто громадянин України не міг бути громадянином іншої держави. Протягом п’яти років усі, хто бажав отримати українське грома-дянство, мали поставити відповідний штамп у паспорті. Із 1997 р. почався обмін радянських паспортів на українські.
3. ВИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИМВОЛІКИ
У січні–лютому 1992 р. постановами Верховної ради затверджено синьо-жовте знамено — Державним Прапором, а тризуб — Малим Державним гербом України.
Державний Прапор України
Малий Державний герб України
15 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила Державним Гімном України
музику на вірш «Ще не вмерла України…», а 6 березня 2003 р. було прийнято Закон «Про Державний Гімн України». Згідно зі статтею 1 цього Закону, Державним Гімном
України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого
куплетата приспіву твору П. Чубинського з незначними змінами.
Із метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки були запроваджені купоно-карбованці багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р. Указ Президента запровадив національну валюту — гривню.
4. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВЛАСНОЇ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ.
З січня 1992 р. – запроваджено купоно-карбованці.
2 вересня 1996 р. – національна валюта гривня.
5. СТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ
11 жовтня 1991 р. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України.
У цьому документі констатувалося прагнення України стати нейтральною, без’ядерною, позаблоковою державою і забезпечення виконання цих завдань шляхом створення власних Збройних Сил. Загальний кількісний склад армії визначався в межах 400—420 тис. осіб.
Прийнято закони України «Про прикордонні війська України», «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» та ін.
жовтень 1993 р. – схвалено Верховною Радою «Військову доктрину України».
Власні збройні сили — гарант захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. У якому Україна як незалежна держава і
суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних
збройних сил: війська наземної оборони, війська повітряного простору, та військово-морські сили. У військових частинах розпочалося добровільне прийняття присяги на вірність народу України.
Керівництву України не вдалося вплинути на командування Чорноморського флоту, який майже цілком перебував на українських військово-морських
базах, щоб флот служив українській незалежній державі. Ускладнювали
ситуацію становище з ядерним потенціалом України й доля Чорноморського флоту, який став об’єктом суперечки між Україною та Росією.
6 грудня 1991 р. – прийнято закон «Про Збройні сили України»
Вона базувалася на тому, що Україна не вважає своїм потенційним
противником жодну державу. Свою військову безпеку Україна розглядала як стан військової захищеності національних інтересів на випадок потенційної або реальної військової загрози.
Щоб забезпечити перехід від Збройних Сил СРСР до Збройних Сил України, було створено Національну гвардію України, яка проіснувала до 1999 р.
У 2014 р. її було відновлено.
Найскладнішою проблемою стало створення Військово-Морських Сил (ВМС) України на базі радянського Чорно-морського флоту. Продовження відверто
антиукраїнських акцій, підтримуваних найвищими законодавчими органами Росії і Верховною Радою Криму, загострило ситуацію.
У відповідь на антиукраїнські виступи українські моряки Чорноморського флоту вирішили демонстративно пере-вести сторожовий корабель СКР-112 із Севастополя до Одеси. На кораблі, яким командував капітан-лейтенант С. Настенко, підняли український прапор. Це був перший бойовий корабель нового українського флоту. На його перехоплення було кинуто кораблі й літаки, команди яких дотримувалися проросійської позиції. На допомогу сторожовику прийшли кораблі при-кордонної охорони України. Переслідувачі не наважилися на морський бій, і СКР-112 прибув до Одеси. Більшість команд кораблів Чорноморського флоту була згодна стати під український прапор.
Модель СКР-112 - першого корабля
ВМС України - у музеї флоту в
Балаклії (Крим). 2009 р.
Флагман ВМС України — фрегат
«Гетьман Сагайдачний»
23 липня 1992 р. в відбулася зустріч делегацій України й Росії, що закінчилася підписанням угоди.
Сторони підтвердили важливість переговорів щодо створення на Чорному морі Чорноморського флоту Військово-морського флоту (ВМФ) Російської Федерації і ВМС України. Згідно з досягнутими домовленостями протягом перехідного
періоду передбачалося спільне користування наявною системою базування й матеріально-технічного забезпечення. До закінчення переговорів сторони домовилися не робити ніяких односторонніх кроків.
3 серпня 1992 р. президентів України Л. Кравчука та Росії Б. Єльцина в Ялті було під-писано Угоду між Україною та Російською Федерацією про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР. За цією угодою Чорноморський флот мав бути поділений навпіл.
9 червня 1995 р. новий Президент України Л. Кучма та Б. Єльцин вирішили поділити флот таким чином: 18,3 % кораблів мали перейти до України, а 81,7 % — до Росії. Військово-морські бази в Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві та Балаклаві та ще десять баз морської
авіації перейшли під контроль ВМС України. За домовленістю між Україною та Росією Чорноморський флот на території України міг мати 338 кораблів.
Підписання угоди про поділ
Чорноморського флоту .
28 травня 1997 р.
Протягом 1991-1993 років було прийнято
першочергові закони процесу державотворення.
Однак із часом стало зрозуміло, що базування іноземного військового флоту на території України є однією із головних загроз безпеці України. Чорномор-ський флот Російської Федерації перетворився на головний дестабілізуючий чинник ситуації в Севастополі й Криму та українсько-російських відносин загалом.
Стаття 17 Конституції України, яка була прийнята у 1996 р. заборонялося базування на території держави будь-яких іноземних військових формувань.
1997 р. було погоджено термін перебування флоту Російської Федерації в
Севастополі до 2017 р.
28 травня 1997 р. було підписано Угоду між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту терміном дії на 20 років.
Березень 2014 р. – війська Російської Федерації окупували півострів Крим,
захопили військові бази і кораблі Чорноморського флоту України і тільки частина їх вирвалася і прийшли в Одесу.
2. ФОРМУВАННЯ ГІЛОК ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Главою держави є Президент. Він гарантує державний
суверенітет, територіальну цілісність України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина.
СУДОВА ВЛАДА
ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
ВИКОНАВЧА ВЛАДА
Верховна Рада
(парламент) — вищий
законодавчий орган влади, на місцях — обласні, районні, міські, селищні ради.
Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства, державні комітети, місцева державна адміністрація, виконкоми.
Верховний Суд
України,
загальні, арбітражні, військові суди (згодом –
Конституційний Суд)
березень 1990 р. – перші альтернативні вибори до Верховної Ради України І
скликання (1990-1994 рр.); більшість – члени КПУ, яка була заборонена в 1991 р., голова ВР України з 1991 р. – І. Плющ.
1990 – 1991 рр. – в Україні вже 20 політичних партій
березень, квітень 1994 р. – дострокові позачергові вибори до Верховної Ради України ІІ скликання (1994-1998). Це перші вибори за мажоритарною системою в умовах багатопартійності.
Із 450 обрано 338 депутатів: КПУ (відновила діяльність у 1993 р.) – 25%,
Рух – 5,9%,
Селянська партія – 5,34%,
СПУ — 4,15 %;
безпартійні — 55,6 %,
також УРП, СДПУ, УХДП, Партія праці.
Голова парламенту – О. Мороз.
Пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів.
ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
3. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА В УКРАНІ
4. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА
Главою держави є Президент.
1 грудня 1991 р. – обрано першого президента України Л. Кравчука (1991-1994 рр.) у І турі.
Леонід Макарович Кравчук – перший Президент України після здобуття нею неза-лежності (1991–1994), Голова Верховної Ради України у 1990-1991, Народний депутат України у 1990-1991 та 1994-2006, Герой України (2001). Вийшов зі складу КПРС після провалу спроби державного перевороту у серпня 1991 р.
ЗДОБУТКИ
ПРОРАХУНКИ
населення;
пірамід;
Результати виборів 1991 р.
Україна - правонаступниця УНР: �22 серпня 1994 року
Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центру УНР Президентові України Леоніду Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року є правонаступницею Української Народної Республіки (УНР).
ПРОЯВИ СИСТЕМНОЇ КРИЗИ – 1991 – поч.1994 рр.
ПРИЧИНИ ДОСТРОКОВИХ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА Й ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ (1994 р.)
липень 1994 р. – обрання Президентом України Леоніда Кучми
(1994-1999, 1999-2004 рр.).
Кучма Леонід Данилович (український управлінець, політик і державний діяч,
президент України (19 липня 1994 - 23 січня 2005), прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, генеральний директор ДП «Виробниче об'єд-нання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (1986-1992 рр.).
ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Л. Д. КУЧМИ
У 1994 р. відбулися у 2 тури (у 1-му ніхто не набрав більше 50 % голосів; до 2-го вийш-ли Л. Кравчук (37,68 %) і Л. Кучма (31,25 %)). Переміг Л. Кучма, який набрав 52 % голо-сів (14 млн 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав присягу на вірність українському наро-дові й офіційно став Президентом України.
ЗДОБУТКИ
гривню.
ПРОРАХУНКИ
ПРЕЗИДЕНТСТВО Л. КУЧМИ (1994 – 1999, 1999 – 2004 рр.)
5. РОЗБУДОВА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
5 березня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про представників Президента України».
Відповідно до нього в областях, районах та містах центрального підпорядкування — Києві та Севастополі — на базі виконкомів обласних рад формувалися нові органи влади — місцеві адміністрації. Їх очолювали представники Президента, яких він призначав особисто. Це посилило виконавчу владу, дозволило центру активніше контролювати процеси в регіонах. Водночас в окремих місцях виникли серйозні суперечності між призначеними представниками Президента й головами облас-них рад. Це було пов’язано з невизначеністю їхнього статусу.
березень 1993 р. - Верховна Рада України визнала, що вищою посадовою особою в регіоні є голова обласної або районної ради.
Однак реально більше влади мав представник Президента. Урешті-решт під тиском місцевих рад та більшості Верховної Ради України інститут представників
Президента в 1994 р. було ліквідовано. Натомість, відповідно до нового законодавства, функції виконавчої влади в областях, містах, районах переходили до виконкомів рад. Виконкомами та радами відповідних рівнів керували їхні голови, яких обирали всенародним прямим голосуванням.
Навесні 1992 р. між Верховними Радами Криму та України розпочалася «війна законів», кульмінацією якої стало ухвалення Верховною Радою Криму Конституції, у якій ішлося про право Республіки Крим на самостійну зовнішню політику, на власні правоохоронні органи та володіння всіма ресурсами на її території. При цьому республіка нібито залишалася у складі України, але відносини з нею мали регулювати спеціальні угоди. Остаточно нову Конституцію мав схвалити референдум.
1995 р. - Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Автономну Республіку Крим».
Було остаточно закріплено територіальний характер Автономної Республіки Крим і і придушено сепара-тистський рух. Проте конфлікти щодо Криму між Україною і Росією, між владою Криму і кримськими татарами виникали не раз. І це протистояння перейшло у фазу війни, коли війська РФ окупували Кримський півострів в березні 2014 р., порушивши договір про дружбу 1997 р. та Белградські гарантії безпеки України, як без'ядерної держави.
1996 р. – прийнято Конституцію України.
ЕТАПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
І ЕТАП
- утворено Конституційну комісію;
- проект Конституції винесено на всенародне обговорення (1992 р.) - не прийнято Верховною Радою;
- подано доопрацьований проект Конституції
України (1993 р.)
ІІ ЕТАП
28 червня 1996 р. - «конституційна ніч» - прийнято
Конституцію України
6. КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Загальні
положення
Складається з преамбули та 15 розділів, останній – перехідний, 161 стаття.
Україна – суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова республіка.
Єдиним джерелом влади в Україні є народ України, який здійснює її шляхом
референдуму або виборів до Верховної ради й органів місцевого
самоврядування.
Державною мовою є українська.
Усім громадянам гарантовано демократичні права і свободи.
Закріплено різноманітність форм власності.
Проголошено мирне і взаємовигідне співробітництво з усіма країнами.
Державний
устрій
Україна – унітарна республіка.
Територіальна автономія – Республіка Крим.
Органи
державної
влади
Законодавча влада – Верховна Рада України.
Виконавча влада – Кабінет Міністрів України на чолі з Прем'єр-міністром.
Судова влада – Конституційний Суд України, Верховний Суд України.
В. Власов. Історія України (рівень стандарту): для учнів 11 кл. – К., 2019. С. 184 – 195
https://history.vn.ua/atlas/atlas-ukraine-history-11-class-2013/ Карта України, 11 клас
http://cultural.avro.org.ua/uk/dzherela/akt-progoloshennya-nezalezhnosti-ukrayiny-24081991
Акт проголошення незалежності України
https://history.vn.ua/pidruchniki/gisem-ukraine-history-11-class-2019-profile-level/28.php
https://history.vn.ua/pidruchniki/gisem-ukraine-history-11-class-2019-profile-level/28.php Флагман ВМС
України — фрегат «Гетьман Сагайдачний»
https://wikipedia / Модель СКР-112 — першого корабля ВМС України — у музеї флоту в Балаклаві (Крим). 2009 р.
wikipedia.org. ua / Кравчук Леонід Макарович
wikipedia.org. ua /Кучма Леонід Данилович
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА