2 of 11

Хто такий Посейдон?

У міфології древніх греків Посейдон є головним морським богом.

Він часто зображувався як потужний чоловік з тризубцем і конями, що символізували його владу над морськими силами та штормами.

Посейдона шанували як могутнього й сильного бога всі мореплавці та купці, які споруджували йому жертовники і зверталися до нього з благаннями, аби він дарував їхнім кораблям щасливе плавання без перешкод і сприяв успіху їхньої торгівлі.

3 of 11

Давні греки захоплювались навколишньою красою, що відбилось у їхній міфології. Вона й стала основою поезії Ліни Костенко “По сей день Посейдон посідає свій трон…”

Ліна Костенко написала цю поезію під впливом вражень від перебування на Сицилії. Цей острів у Середземному морі — «густий концентрат античності».

4 of 11

По сей день Посейдон посідає свій трон.

У правиці тримає тризуба.

В голубій одіссеї реліктових крон

причаїлась і зваба, і згуба.

За кущами заліг як не Фавн, то Амур.

А мужчини високі і мужні.

І виходить із піни антична ґламур,

виливаючи море із мушлі.

Понад хмари стоїть величавий Парнас.

На Олімпі лютує Юнона.

І Пегас, як фугас, пролетів і погас,

зачепивши крилом Посейдона.

Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.

І богиню із піни, невзуту.

Поки танкер якийсь не наскочить на риф

й не розіллє муари мазуту.

5 of 11

У першій строфі у метафоричному образі голубої «одіссеї реліктових крон» відтворено постійний рух вод, красу й вічність, а водночас і небезпеку моря.

У другій строфі земний світ, населений богами й духами, утілено в образах Фавна, Амура та Афродіти («виходить із піни антична гламур») як уособлення духів природи та кохання.

Амур - у римській міфології - бог кохання, якого зображали крилатим хлопчиком з луком і стрілами.

Фавн - у староримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів.

Афроді́та— у давньогрецькій міфології богиня краси та любові.

6 of 11

У третій строфі відтворено небесну, божественну сферу в образах «величавого Парнасу» та Олімпу як символів високої поезії та верховної влади.

Парнас – син Посейдона і німфи Клеодори; його ім'ям назвали гору Парнас; в античній і європейській культурі — символ поезії.

У грецькій міфології гора Олімп вважалась священним місцем, де перебував Зевс та інші боги.

Гора Парнас

Гора Олімп

7 of 11

Пегас - чарівний крилатий кінь, що символізує натхнення і поетичне мистецтво.

Юнона - у римській міфології – одна з верховних богинь, сестра та дружина Юпітера; шанувалася як покровителька жінок, шлюбу, материнства.

Цікаво, що ці три світи не відмежовані один від одного.

8 of 11

Античний світ протиставлено сучасному — мінливому, небезпечному й дисгармонійному (четверта строфа). Його у творі символізують давньогрецькі чудовиська, уособлення небезпек технічного розвитку людства.

Муар – шовкова тканина з мінливим полиском.

В давньогрецькій міфології Скілла й Харибда – морські чудовиська, що жили на прибережних скелях по обидва боки Сицилійської протоки, нападали на мореплавців і пожирали їх. Вони символізують серйозні негаразди й загрозу.

9 of 11

Паспорт поезії

Збірка: «Річка Геракліта» (2011).

Жанр: філософська лірика.

Напрям – модернізм.

Тема твору: зіткнення світу вічного й духовного та світу тимчасового й буденного.

Ідея: зберегти красу й незайманість природи, щоб зберегти красу людської душі.

Основна думка: Просто хочеться моря, І богиню із піни, невзуту.

Провідний мотив – єднання людини зі світом рукотворної краси та природою.

Віршовий розмір – 4-стопний анапест.

10 of 11

Художні засоби

Епітети: В голубій одіссеї, реліктових крон, мужчини високі і мужні, антична ґламур, величавий Парнас, танкер якийсь.

Метафори: Поки танкер якийсь не наскочить на риф / й не розіллє муари мазуту.

Персоніфікація: причаїлась і зваба, і згуба.

Метонімія: виходить із піни антична ґламур.

Літота: виливаючи море із мушлі.

Порівняння: Пегас, як фугас.

Алітерація: [п], [с].

Художні образи: Посейдон, Фавн, Амур, Юнона, Пегас, Афродіта, Парнас, Олімп, Скілла, Харибда.

1 of 11