Українське бароко 17 століття нерідко називають «козацьким»
На західноукраїнських землях, де був відчутним вилив католицької Польщі, він майже не відрізнявся від латинського першоджерела
Європейськии стиль бароко впроваджувався в Україні досить своєрідно
Водночас у центральних і східних регіонах під впливом місцевих традицій набув національних самобутніх рис і називався �козацьке бароко
Така різниця між двома вітчизняними гілками одного стилю найбільше виявилась в архітектурі, також помітна у скульптурі, а найменше — у живописі й графіці
Мистецька скарбничка
Українське, або козацьке бароко — назва мистецького стилю, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII—XVIII ст. і виник унаслідок поєднання місцевих культурних традицій і характерних рис європейського бароко
На теренах України в західноєвропейських традиціях споруджено Андріївську церкву і Маріїнський палац у Києві �(архітектор Варфоломій Растреллі)
Андріївська церква у Києві
У кам'яних спорудах правобережжя переважило «загальноєвропейське» бароко. Однак і тут найвидатніші пам'ятки не позбавлені національної своєрідності, як, наприклад, собор Св.Юра у Львові, Успенський собор Почаївської Лаври
Найбільше споруд у стилі козацького бароко збудовано за правління гетьмана Івана Мазепи, десяток храмів споруджено його коштом
Також Спасо-ІІреображенська церква в Ізюмі, Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві, церква Св.Катерини в Чернігові, Хрестовоздвиженський собор у Полтаві, Покровський собор у Харкові, Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях
Відновлювали й добудовували в новому стилі муровані храми князівських часів
Видатними пам'ятками козацького бароко є Троїцька церква Густинського монастиря
Муровані храми відтворювали в цеглі традиції народного дерев'яного будівництва. Вони позбавлені надмірної декоративності західноєвропейського бароко, у всьому панує міра і смак
Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві — один з найяскравіших зразків архітектури українського бароко
За доби Гетьманщини на Наддніпрянщині, окрім храмів, активно будували цивільні споруди: магістрати, колегіуми, житлові будинки
У цей час у Києві творили відомі зодчі Іван Грнгорович-Барський (павільйон-фонтан «Самсон», Покровська церква)
Йоган Готфрид Шедель (дзвіниця Софійського собору, брама Заборовського)
Степан Ковнір (Митрополичий дім, дзвіниця Лаври)
Риси бароко яскраво виявилися у пластичному мистецтві, яке набуло найбільшого розвитку на західноукраїнських землях
Скульптурам і рельєфам, що виготовляли з різних матеріалів (мармуру, металу, каменю, дерева), притаманні декоративно-театральні композиції, а також ефекти освітлення
До найвидатніпшх митців барокової доби належить �Іоан Георгій Пінзель,� автор скульптур львівського собору Св.Юра, ратуші в Бучачі
Стилю митця характериі підвищена емоційність і динамізм пластичних форм. Біблійні персонажі Пінзеля зображені в несподіваних ракурсах; їхні пози й жести сповнені енергії руху, а вирази облич — надзвичайної експресії. Пластичними засобами митцю вдалося втілити істинний дух бароко
Якщо на Західній Україні скульптори працювали переважно з каменем, то майстри Центральної України — здебільшого з деревом. Тут набуло широкого поширення різьблення по дереву. Вишукані багатоярусні іконостаси нерідко перетворювалися на вибагливе дерев'яне мереживо, часто позолочене
Мистецька скарбничка
Іконостас (з гр. — «ікона» та «місце стояння») — вівтарна перегородка з розміщеними в певному порядку на ній іконами
З історії шедевра
Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях на Полтавщині, яку заснував гетьман Данило Апостол, відома своїм унікальним п'ятиярусним іконостасом (висота 22 м. ширина 17 м).
Він складається з трьох частин: центральної і бічних, кожна з яких мас свої царські врата. Іконостас виконаний різьбленням із липового дерева зі стилізованим рослинним орнаментом — грона винограду, груші, яблука, маківки, дубове, виноградне та акантове листя
Первісно на іконостасі розміщувалося 130 ікон, написаних на липових дошках різними живописцями. Не всі ікони збереглися до нашого часу. Загальною рисою всіх майстрів є поява нових прийомів письма: лінійної перспективи та світлотіні. У центральній частині розміщено 14 гербів гетьмана Данила Апостола
Іконостас Спасо-Преображенської церкви, с. Великі Сорочинці
Ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького і архієпископа Лазаря Барановича
Іван Рутхович. Архангел Гавриїл
Українських митців менше приваблювали такі риси європейського бароко, як підкреслена декоративність і динамізм, їм притаманне стриманіше відображення світу з акцентом на індивідуальності людини. Отже, митці зосереджувалися переважно на фігурах та на обличчях своїх персонажів
Національна самобутність стилю бароко не менш яскраво виявилася в українському живописі
На Львівщині, на Волині вирізнялася постать Івана Рутковича. На Волині в той самий час працював Йов Кондзелевич
Мистецтво іконопису стверджується як суто національне явище, не схоже на аналогічне мистецтво інших країн східного обряду. Ікони цього часу, що збереглися, походять із Галицько-Волинських земель, де виникли численні мистецькі осередки
Поширення в Україні набула ікона «Юрій Змієборець»
Деякі ікони наближені до світських картин, як. наприклад, популярні Покрови. У нижній частині таких ікон малювали реалістичні зображення гетьманів, представників козацької старшини, кошових отаманів. Наприклад, ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького
Широкого поширення набув світський портрет, який був тісно пов'язаний із іконописом, його лаконічними художніми засобами. Цей жанр отримав назву парсуна
В українському малярстві розвиваються й світські жанри, на них позначився вплив європейського мистецтва. У Львові було створено цехову організацію майстрів-художників, як і в інших європейських країнах
Мистецька скарбничка
Парсуна (перекручена з лат. «персона» — «особа») — жанр українського портретного живопису кінця XVI —XVII ст., що використовував прийоми іконопису
Наприклад, на портретах подружися С. І. Сулими та П.В.Сулими, які зображені у вбранні, властивому козацькій старшині, вміщено родовий герб
Жанр парсуни розвивався в різних композиційних варіантах (погрудному, поясному, на повний зріст). Такий історичний портрет підкреслював суспільну значущість зображених осіб і став популярним у заможних родинах
Розвиток книгодрукування зумовив революційні перетворення в мистецтві графіки. У Львові та Острозі Іван Федоров надрукував перші книги: « Граматику», «Апостола», «Біблію», ілюстровані гравюрами (1574 р.)
Мистецька скарбничка
Гравюра (з фр. gravurе) — вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет
Їхні гравюри сповнені алегоричного змісту і пишної театральності
З вершинами книжкової графіки бароко пов'язані Олександр і Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський
У музичній культурі доби бароко на зміну одноголосному знаменному розспіву приходить партесний спів, а згодом виникає партесний концерт
Упродовж багатьох століть в Україні склалася висока культура церковного співу а сарреllа
Мистецька скарбничка
Партесний концерт— вокально-хоровий жанр епохи бароко
Найвідоміший автор партесних концертів Микола Дилецький створив «Мусікійську граматику» (1676) — першу вітчизняну працю про особливості партесного співу
Партесний концерт став провідним жанром в українській професійній музиці того часу (на вісім і більше голосів). Стиль бароко вплинув на втілення концертності як способу вияву динамізму, боротьби різних життєвих стихій. До барокових рис належать театральність, патетична риторика
Вони позначилися на прийомах музичної композиції: зіставленні емоційно-дннамічннх планів,
чергуванні сольних і ансамблевих епізодів
У Глухівській музичній школі (1733) хлопчиків з різних куточків України навчали хорового співу, нотної грамоти, гри на музичних інструментах — скрипці, гуслях, бандурі
У побуті українців поступово поширюється інструментальне музикування, у маєтках магнатів організовують хорові капели, оркестри. Провідним осередком культури, зокрема й музичної була Києво-Могилянська академія та колегіуми, де існували хори, оркестри, театри
Проте учні не тільки розігрували готові п'єси, а й брали участь у їх створенні; під час канікул вони влаштовували «рекреаційні» вистави просто неба. Шкільний репертуар містив переважно різдвяні та великодні драми, а також п'єси морального та історичного змісту
Становлення і розвиток українського шкільного театру припадає на XVII—XVIII от. Обґрунтував принципи шкільної драми Феофан Прокопович — реформатор барокового театру, автор підручника «Піїтика». Відповідно до програми навчання викладачі поетики писали тексти декламацій і діалогів
Барокові риси шкільної драми проявилися в контрастному зіставленні драматичного і комічного. Між актами серйозної шкільної драми виконували гумористичні інтермедії, епізоди з народного побуту, написані доступною народною мовою. Вистави супроводжували хоровий спів, звучання кантів та інструментальної музики
Олімп. Малюнок студентів Чернігівського колегіуму
Мистецька скарбничка
Інтермедія — (від лат. «проміжний, середній»)— невелика п'єса комедійного характеру що виконують між актами спектаклю
З різдвяною шкільною драмою, що має: давне коріння в українській обрядовості, тісно пов'язаний національний ляльковий театр вертеп
Мистецька скарбничка
Вертеп (від «печера») — народний ляльковий театр, назва якого походить від печери поблизу Віфлеєма, де народився ІсусХристос
Характерною постаттю не лише музичної, а й усієї культури України тієї епохи став козак-бандурист, який втілював патріотичні ідеали волелюбного й героїчного козацтва
Козацька доба — час розвитку пісенних і танцювальних жанрів народної музики. Одним із самобутніх явищ музичного життя українського народу того часу було ансамблеве виконавство «троїстих музик»
Надзвичайну популярність мали в Україні народні картини «Козак Мамай». Образ народного улюбленця малювали не тільки на папері чи полотні, а й на стінах, дверях, скринях, посуді, вважаючи своєрідним оберегом
Сходинка творчості
Створіть живописну композицію «Козак Мамай» за мотивами народного малярства