​

“Підлітки та правопорушення. Виховання відповідальності за свої вчинки. Попередження суїцидальних намірів серед підлітків”

Сьогодні проблема правопорушень неповнолітніх є й залишається однією з гострих проблем українського суспільства. Над пошуком шляхів її вирішення працює широке коло фахівців різних наукових галузей: кримінології, юриспруденції, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, соціології, правознавства тощо.

За статистичними даними на сьогодні злочинність неповнолітніх має таку структуру:

• злочини, пов’язані з наркотиками – 2,8 %;
• хуліганство – 6,2 %;
• крадіжки – 70,5 %;
• злочини проти життя та здоров’я – 2,1 %;
• інше – 9,4 %.

Права дітей є складною проблемою сучасного людства, оскільки, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу поки що недостатньо захищені. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати, але кількість нещасних дітей не зменшується.

Чесність, доброта, порядність народжуються у батьківській хаті. Дитина, правильно вихована в сім’ї, рідко стає “важкою” в школі, а також непотрібною для суспільства. І навпаки, прорахунки сімейного виховання обертаються потім бідою.

Близько 30 млн. дітей у світі не мають можливості відвідувати школу; щороку від хвороб помирають більше ніж 5 млн. дітей. Майже 250 млн. дітей животіють через тяжку працю, жебрацтво, пограбування. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересаджування органів.

В Україні три чверті дітей – це діти з хронічними захворюваннями. У нас визначився новий тип дитини – “діти вулиці”. В минулому році офіційно зареєстровано в Україні 136 тис. дітей, які живуть на вулиці.

Як ви думаєте, які причини того, що діти залишають домівки і йдуть на вулицю?

Більшість дітей називають сімейні причини та небажання відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3-4 класи. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців. Наркоманів, торговців наркотиками та повій.

Дослідженням особистості “важких” підлітків та неповнолітніх правопорушників надавали великого значення вчені, серед яких педагоги, юристи, психологи, соціологи.

С.Виготський налічив близько 150 факторів, що впливають на формування особистості, стверджував, що розвиток дитини відображає індивідуальну реакцію на умови.

Відомий доктор юридичних наук Е.Д.Єрмаков за основу бере вольову направленість підлітків і розподіляє правопорушників на 3 групи:

1)підлітки з сильною волею, вдалі організатори, ватажки;

2)підлітки із заперечливою воленаправленістю;

3)”слабовільні” підлітки, яких втягують інші особистості.

Цим підліткам присутня впертість і вони не відчувають болю інших. На першому місці – деформація в морально емоційній сфері, до якої призводить перш за все стосунки в сім'ї.

Психологи виділяють такі різновиди систем виховання в сім’ї:

- автократична (деспотична) – підлітку все “не можна”, навіть виразити свою думку;

- авторитарна – самостійність підлітка теж обмежена, він може брати участь у обговоренні проблем, що стосуються його самого, але право робити висновки залишається за старшими;

- демократична – дорослі визнають, що в житті підлітка є сфери, де він може працювати самостійно; він без обмежень бере участь в обговоренні своїх проблем із батьками і приймає деякі рішення, однак завершуючий варіант або формується батьками, або одобрюється ними;

- позиція рівності – дорослі та підліток у рівній мірі беруть участь у прийнятті рішень;

- ліберальна – (позиція поступливості) – підліток сам вибирає коло своїх друзів і вибирає заняття, самостійно приймає рішення;

- позиція відвернення – цей вид стосунків, коли батьки відмовляються брати активну участь у житті підлітка.

Як бачимо, ці позиції підлітка в сім’ї мають неабияке значення. Найтяжча для підлітка перша і остання позиції.

Навіть зважаючи на те, що дитина є самостійним суб’єктом права, на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини, треба брати до уваги, що вона не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством.

Основними документами, які визначають коло прав дитини є Конвенція ООН про права дитини, Сімейний кодекс України та Закону України «Про охорону дитинства». Права дитини – це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.

Статтями 150 та 151 Сімейного кодексу Українивизначено обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини, відповідно до яких батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, піклуватися про здоров’я, її фізичний та духовний стан; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Можна навести безліч життєвих ситуацій, які призводять до того, що діти відчувають дискомфорт у сім’ї, страх перед батьками, сором за батьків-алкоголіків, холод у стосунках з батьками і навіть голод. Це і призводить до того, що діти шукають спілкування і співчуття серед однолітків та старших людей. І дуже часто стають на злочинний шлях, вчиняючи правопорушення, щоб забезпечити свої матеріальні потреби.

Жорстоке ставлення до дітей збільшується в ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, неповних та кризових сім'ях. Тому профілактика алкоголізму та наркоманії є також важливою складовою соціальної роботи по попередженню жорстокого поводження з дітьми.

З метою запобігання правопорушень у загальноосвітній школі та в навчальних закладах нового типу, зокрема в гімназіях та ліцеях, слід першочергово проводити профілактичну роботу: слідкувати за відвідуванням учнями уроків, за виконанням правил для учнів, покращувати морально-правову свідомість за допомогою правових лекторіїв.

Закон України, у якому закріплено основні права дітей і визначено служби, до яких вони можуть звернутись за захистом. Так, у статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» визначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальному та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі і гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Отже, одним із видів профілактики недбалого та жорстокого поводження з дітьми є ознайомлення учнів із чинним законодавством

• Правопорушення –

це протиправне, суспільно-небезпечне винне діяння, яке завдає шкоди особі, суспільству, державі.

Цивільна відповідальність

• Малолітні особи не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки, навчальні, виховні установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.
• У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками.

Адміністративна відповідальність

​

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на

момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.

До них застосовуються такі заходи впливу:

• 1) зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого;
• 2) попередження;
• 3) штраф;
• 4) сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
• 5) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
• 6) позбавлення спеціального права (до 3 років);
• 7) виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);
• 8) адміністративний арешт (до 15 діб).

​

Кримінальна відповідальність

• Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

​

— умисне вбивство;

— посягання на життя;

— умисне тілесне ушкодження;

— бандитизм;

— терористичний акт;

— захоплення заручників;

— крадіжку;

— грабіж;

— розбій;

​

— вимагання ;

— умисне знищення або пошкодження майна ;

— пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

— незаконне заволодіння транспортним засобом;

— хуліганство.

​

Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Причини такого складного феномену як суїцид містять у собі соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику.

Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Суїцидальна поведінка це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Визначають такі фактори ризику для тих, у кого є схильність до суїциду:

• сімейні проблеми;
• попередні спроби самогубства;
• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);
• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;
• алкоголізм;
• вживання наркотиків і токсичних препаратів;
• афективні розлади (особливо — важкі депресії);
• хронічні або невиліковні захворювання;
• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини)

​

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненнюсуїцидальних проявів у підлітків та молоді, належать:

• серйозні проблеми у сім'ї;

• відсутність контакту з однолітками;

• шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями)

• смерть коханої або значущої людини;

• розрив стосунків з коханою людиною;

• міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

• проблеми з дисципліною або законом;

• тиск групи однолітків, передусім пов'язаний із наслідуванням само ушкоджувальної поведінки інших;

• тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувайла»;

• розчарування оцінками у закладі освіти, невдачі у навчанні;

• високі вимоги до підсумкових результатів навчальної діяльності (іспитів);

• проблеми із працевлаштуванням і скрутне економічне становище, фінансові проблеми;

• небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

• зараження СНІДом або хворобами, що передаються ста­тевим шляхом;

• серйозні тілесні недуги;

• надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

​

Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:

• бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

• втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

• втрата близької, коханої людини;

• конфлікти з батьками, однолітками;

• неможливість бути зрозумілим, почутим;

• переживання, образи;

• почуття помсти, протесту, загрози;

• почуття провини, сорому, невдоволення собою;

• ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагіт­ність;

• самотність, відчуженість;

• страх покарання батьками

​

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити три фази:

1. Фаза обдумування, викликана свідомими думками про здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточенням, стає агресивним. Стає інакшим і зовнішній вигляд: підліток перестає дбати про себе, може змінитися його вага (пов'язано з переїданням або анорексією), через зниження уваги з ним може трапитися нещасний випадок.

2. Фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів, – тоді підліток може висловлювати конк­ретні погрози або наміри суїциду комусь із найближчого ото­чення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме на цьому етапі підлітку ще можна допомогти.

3. Якщо ж цього не трапиться, то настає фаза суїцидальної спроби. Вона минає дуже швидко – для підлітків характерна швидка друга фаза і перехід до третьої.

​

Відзначають такі захисні чинники, що знижують ризик суїциду:

• підтримка сім'ї, друзів, інших важливих в житті людини людей;
• релігійні, культурні та етнічні цінності;
• участь в житті суспільства;
• приносить задоволення життя в суспільстві;
• соціальна інтеграція за допомогою роботи, проведення дозвілля;
• наявність доступу до послуг з охорони психічного здоров'я

Що зробити, щоб допомогти людині в суїцидальному стані:

• Зберігати спокій і пропонувати підтримку.
• Не засуджувати і не сперечатися.
• Заохочувати повну відвертість.
• Визнавати самогубство варіантом, але не його правильність.
• Ставити запитання про кінець життя.
• Усувати кошти для відходу з життя

​