Психологічні аспекти роботи �з розвязання насилля, булінгу та кібербулінгу в закладі освіти
Наталія ДЗЮБАС – методист ОНМЦ
психологічної служби системи освіти
КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського»
У кожному класі бувають різні ситуації: непорозуміння, жарти, конфлікти. Але є лінія, за яку переходити не можна - коли людину принижують, сміються, виключають з групи, б’ють, ображають словами чи в інтернеті.
Це називається булінг - не просто сварка, а повторюване цькування, коли комусь боляче, а інші це ігнорують або підтримують.
Булінг - це не про “слабких і сильних”, це про те, чи здатні ми залишатися людьми, коли бачимо чужий біль. У кожного з нас є вибір: бути тим, хто підливає олію у вогонь, мовчати і спостерігати, або - стати тим, хто зупиняє, підтримує, говорить добре слово. Іноді навіть одна добра фраза чи усмішка - це початок великих змін.
Чому ця тема важлива?
Насилля, булінгу та кібербулінгу в закладах освіти є надзвичайно важливою, оскільки ці явища безпосередньо впливають на психологічне здоров’я, розвиток особистості та безпеку дітей і підлітків. У сучасному суспільстві освітній заклад повинен бути не лише місцем навчання, а й простором психологічного комфорту, довіри та підтримки.
Булінг негативно впливає не лише на жертву, а й на агресора та свідків конфлікту. У дітей формується викривлене уявлення про норми поведінки, знижується рівень довіри до оточення та погіршується психологічний клімат у колективі.
Важливість цієї проблеми полягає також у необхідності своєчасної психологічної профілактики та створення безпечного освітнього середовища.
Практичний психолог, педагоги та батьки мають спільно формувати в учнів навички ненасильницького спілкування, емоційної саморегуляції, емпатії та відповідальної поведінки в інтернеті.
Форми насилля та булінгу
Фізичний булінг - штовхання, удари, псування речей.
Психологічний - образи, приниження, ігнорування.
Соціальний - виключення з групи, поширення чуток.
Кібербулінг - цькування через соцмережі, месенджери, ігри.
Кібербулінг - це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, де спілкуючись, ображають інших, поширюють плітки, особисті фотографії, зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.
Хейзинг (англ. Hazing) - неформальні ритуальні насильницькі обряди, що виконують під час вступу в певну групу, і для подальшої підтримки ієрархії в цій групі. Здебільшого хейзинг характерний для закритих (військових, спортивних, інтернатних і інших установ), але зустрічається і в звичайних закладах освіти.
Хейзинг - це нестатутні відносини в колективі, наприклад, відома у нас «дідівщина». Новачкам («новобранцям») однокласники або учні старших класів пропонують, принижуючи їх гідність, публічно пройтися голим або вимити підлогу в туалеті зубною щіткою тощо.
1. Страх або невпевненість. Іноді люди сміються з інших, щоб здаватися сильнішими або приховати власну слабкість.
2. Відсутність розуміння. Ми можемо не приймати того, хто “не такий, як усі” — говорить інакше, виглядає інакше, має свої звички чи інтереси.
3. Приклад з дому чи фільмів. Хтось звикає, що сварки або приниження — це “нормально”, бо бачить це вдома чи в інтернеті.
4. Байдужість. Коли хтось бачить, що людину ображають, але мовчить — булінг продовжується. Навіть мовчання іноді може “підтримати” кривдника.
5. Відчуття влади. Деякі хочуть керувати іншими, показати, що “я головний” — але роблять це через приниження.
ЧОМУ ТАКЕ ТРАПЛЯЄТЬСЯ?
Для того, кого ображають:
з’являється страх і тривога;
важко зосередитись, зникає бажання ходити в школу;
падає самооцінка -здається, що “зі мною щось не так”;
іноді виникає злість на себе чи інших, навіть сльози або ізоляція.
у важких випадках - психологічні травми або думки про самоушкодження.
Для того, хто ображає:
звикає розмовляти з людьми через силу або страх;
потім важко будувати щирі дружні стосунки;
з часом може втратити довіру однокласників.
почуття провини або внутрішнього напруження;
Для тих, хто спостерігає:
почуття безсилля або провини;
звикання: “це не моє діло”, “так у всіх буває”;
а потім - страх стати наступним.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ЦЬОГО (НАСЛІДКИ)
Психологічні ознаки жертви булінгу
Проявляються через емоційні, поведінкові, соціальні та психосоматичні зміни.
Поведінкові ознаки:
- небажання відвідувати школу;
- уникнення однокласників;
- замкнутість;
- ізоляція від колективу;
- уникнення розмов про шкільне життя;
- різке погіршення успішності;
- втрата інтересу до навчання та улюблених занять;
- агресивність або надмірна пасивність.
Іноді дитина може вигадувати причини, щоб не йти до школи, або просити змінити клас чи навчальний заклад.
Соціальні ознаки
Булінг часто призводить до труднощів у спілкуванні:
- відсутність друзів;
- страх взаємодії з однолітками;
- недовіра до людей;
- уникнення колективних заходів;
- труднощі у встановленні контактів.
Психосоматичні прояви
Психологічне напруження нерідко проявляється через фізичний стан:
- головний біль;
- порушення сну;
- втрата апетиту;
- біль у животі;
- швидка втомлюваність;
- часті скарги на погане самопочуття без медичних причин.
Емоційні ознаки:
- постійна тривожність;
- пригнічений настрій;
- страх і невпевненість;
- дратівливість;
- часті перепади настрою;
- плаксивість;
- відчуття самотності та безпорадності;
- зниження самооцінки.
Дитина може почуватися винною у ситуації, соромитися звертатися по допомогу або втрачати інтерес до спілкування.
Психологічний портрет агресора
Прагнення до домінування
Має сильну потребу контролювати інших, бути лідером або демонструвати свою силу перед однолітками.
Прояви:
- бажання підкоряти інших;
- нав’язування власної думки;
- прагнення влади в колективі.
Низький рівень емпатії
Такі діти часто не розуміють або ігнорують почуття інших людей.
Вони можуть:
- не відчувати провини;
- не співпереживати жертві;
- сприймати приниження як розвагу.
Потреба в самоствердженні
Булінг нерідко є способом компенсувати внутрішню невпевненість або низьку самооцінку.
Агресор:
- прагне привернути увагу;
- хоче отримати авторитет;
- шукає схвалення групи.
Імпульсивність і слабкий самоконтроль
Для агресора характерні:
- різкі емоційні реакції;
- дратівливість;труднощі у контролі гніву;
- агресивна поведінка у конфліктах.
Схильність до маніпуляцій
- використовують страх;
- маніпулюють однолітками;
- підбурюють інших до насилля;
- перекладають провину на жертву.
Сімейні особливості агресора
- жорстоке або авторитарне виховання;
- конфлікти в сім’ї;
- недостатня увага батьків;
- насилля в домашньому середовищі;
- відсутність емоційної підтримки.
Іноді дитина копіює моделі поведінки дорослих.
Соціальна поведінка агресора
- популярний серед частини однолітків; демонструвати показову впевненість;
- прагнути лідерства;
- порушувати правила;
- провокувати конфлікти.
При цьому зовнішня впевненість не завжди відповідає внутрішньому емоційному стану.
Основні напрями участі педагогічного колективу
Створення безпечного освітнього середовища
Одним із головних завдань педагогів є формування атмосфери:
Учителі мають демонструвати приклад ненасильницької поведінки та поважного ставлення до кожної дитини.
Раннє виявлення булінгу
Педагоги повинні уважно спостерігати за:
Особливу увагу слід звертати на:
Профілактична робота
Педагогічний колектив проводить:
Важливим напрямом є також формування культури безпечного спілкування в інтернеті для профілактики кібербулінгу.
Реагування на випадки булінгу
У разі виявлення булінгу педагоги повинні:
- негайно реагувати на ситуацію;
- припиняти прояви агресії;
- не ігнорувати скарги дітей;
- повідомляти адміністрацію закладу;
- співпрацювати з психологом та батьками.
Реакція має бути:
- об’єктивною;
- без приниження учасників конфлікту.
Співпраця з практичним психологом для:
проведення діагностики; психологічної підтримки учнів; корекційної роботи; профілактики конфліктів; створення позитивного мікроклімату в класі.
Булінг впливає на психічне здоров’я, успішність і самооцінку дітей.
Кібербулінг часто залишається непомітним для дорослих.
Педагог - ключова фігура у створенні безпечного середовища.
Психологічна підтримка знижує ризики агресії та ізоляції.
Важливою складовою є співпраця з родинами учнів:
- батьківські збори;
- індивідуальні консультації;
- просвітницька робота;
- рекомендації щодо підтримки дітей.
Педагоги допомагають батькам вчасно помічати ознаки булінгу та правильно реагувати на них.
Робота з батьками
Учителі повинні навчати дітей: конструктивному спілкуванню; повазі до інших; контролю емоцій; вирішенню конфліктів без агресії; відповідальній поведінці.
Формування навичок мирного вирішення конфліктів
Адміністрація забезпечує:
- реалізацію антибулінгової політики;
- контроль за дотриманням правил безпеки;
- організацію профілактичних заходів;
- підвищення кваліфікації педагогів;
- взаємодію з соціальними службами та правоохоронними органами.
Роль адміністрації закладу освіти
Саме сім’я формує базові моральні цінності, моделі поведінки та емоційну стійкість дитини. Підтримка, довіра, уважність до потреб дитини та співпраця зі школою сприяють створенню безпечного середовища, у якому дитина почуватиметься захищеною та впевненою.
Роль батьків
КУДИ ЗВЕРНУТИСЬ ПО ДОПОМОГУ?
Дорослі, яким довіряєш (батьки, родичі, вчителі, психологи тощо)
- Поліція: 102
- «Червона кнопка» AIKOM
- Національна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 500 225 або 116 111
- Офіс безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103
- Уповноважений Президента України з прав дитини: +38 (044) 225 76 75
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: 0 800 50 17 20
- Урядова «гаряча лінія»: 0 800 507 309
- Національна гаряча лінія із запобігання домашньому
насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
0 800 500 335 або 116 123
- Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та
протидії домашньому насильству, насильству за ознакою
статі та насильству щодо дітей: 15 47
ВПРАВА «КУЛЯ РІВНОВАГИ»
Метафора «Куля рівноваги»
(показую кулю - баночку з водою та блискітками).
Подивіться на цю кулю рівноваги, усередині - вода й блискітки. Коли її струснути - усе змішується, вирує, рухається. Це трохи схоже на те, що відбувається з нами, коли хтось нас образив, розсердив або сказав щось неприємне - всередині здіймається буря. Але якщо кулю просто поставити… блискітки поступово осідають. Вода знову стає прозорою, і ми бачимо світло всередині. Так само і в нас - коли ми даємо собі трохи тиші й дихаємо, рівновага повертається.
Творче самостійне завдання: зробити вдома собі таку кулю. Коли хвилюєшся, візьми кулю в руки, струсни, подивись, як блискітки кружляють - це як твої емоції. Потім постав - і спостерігай, як вони повільно осідають. Подихай разом із цим рухом - і дозволь своєму тілу теж заспокоїтися.
ПРАКТИКА «РУКА ВНУТРІШНЬОЇ ОПОРИ» Ч 1
МОЖНА МАЛЮВАТИ, А МОЖНА Й МАСАЖУВАТИ пальчики.
ПРАКТИКА «РУКА ВНУТРІШНЬОЇ ОПОРИ» Ч2
Алгоритм
Сядьте зручно, покладіть руку перед собою. Зробіть глибокий вдих і повільний видих. Уявіть, що в центрі вашої долоні світиться маленька краплина світла.
Робота з пальцями:
На долоні напишіть підтримуючу цитату, девіз чи гасло.
Завершення. Покладіть долоню на серце. Уявіть, що краплина рівноваги з долоні переходить у серце, наповнюючи вас теплом. Зробіть кілька спокійних вдихів і видихів.
Питання для обговорення:
ПРАКТИКА «РУКА ВНУТРІШНЬОЇ ОПОРИ» Ч3
Практика: «Зміна ролей»
Учасники розігрують ситуацію булінгу.
Агресор, жертва та спостерігачі міняються ролями.
Вправа розвиває емпатію та усвідомлення наслідків.
Після вправи — обговорення почуттів та висновків.
Практика: Антибулінговий кейс
Мета практики
Навчити учасників правильно реагувати на випадки булінгу, підтримувати постраждалу дитину та знаходити безпечні способи вирішення конфлікту.
Ситуація: образливі повідомлення у шкільному чаті.
Завдання груп: знайти алгоритм дій педагога.
Обговорення юридичних, психологічних та етичних аспектів.
Фокус: підтримка дитини та відновлення безпеки.
Висновок Булінг не можна ігнорувати. Важливо вчасно помітити проблему, підтримати дитину та створити безпечне середовище, де кожен відчуває повагу й захист.
Вправа для педагогів: «Безпечний клас»
Учасники створюють правила безпечної комунікації.
Кожна група презентує свої ідеї.
Обговорення: як впровадити правила у класі.
Результат - спільний кодекс взаємоповаги.
ГОЛОВНІ ПРАВИЛА
Будуйте довірливі стосунки з учнями.
Розвивайте навички ненасильницької комунікації.
Використовуйте інтерактивні методи та тренінги.
Пам’ятайте: своєчасна реакція рятує психічне здоров’я дитини.
Разом ми можемо створити безпечне та підтримувальне освітнє середовище.
Навчання - це не лише знання, а й готовність діяти.
Девіз