Психологічна служба закладу освіти

Психологічна стійкість (витривалість, резилентність) – здатність проходити крізь життєві випробування, зберігаючи при цьому психічне здоров’я, особистісну цілісність.

​

Психологічна стійкість (або психічний ресурс) —

це як вода для рослин. Можна бути кактусом, що довго обходиться без води, а можна бути кімнатною квіткою, що без води засихає та гине дуже швидко.

Це дуже індивідуальна особливість, але без психічного ресурсу ми не зможемо існувати.

​

​

​

Психологічна резилентність охоплює чотири аспекти:

​

надія: непохитна впевненість у собі, а також у тому, що маєш усі засоби і можливості досягти мети;

​

оптимізм: очікування того, що, зрештою, все закінчиться добре;

власне стійкість: не здаватися при зіткненні з труднощами і рухатися далі до мети попри невдачі;

адаптованість: здатність пристосовуватися до можливих змін у середовищі.

​

Американська психологічна асоціація (АРА) розробила поради, які можуть зробити власну психіку більш адаптивною та витривалою

​

Стрес —

це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін.

Тривалий вплив стресогенних факторів може призвести до серйозних порушень функціонування організму як на соматичному так і на психологічному рівні.

​

Ключові питання, які ми маємо ставити перед собою наразі є:

• Що не змінилось?
• Що продовжується, незважаючи на те, що відбулося? (я педагог, я мама, я донька тощо)
• Які ресурси я маю? (як особистісні так і професійні)
• Які я маю бажання?(ми забороняємо собі зараз це, почуття провини)
• Що я можу зробити у найближчій перспективі?
• Це є підґрунтям для того,щоб іти далі. Коли ви відповісте на них, ви побачите свою власну структуру ресурсу.

​

Емоційні гойдалки: як уникнути негативних наслідків?

​

Емоційний стан та стресостійкість педагога безпосередньо впливають на емоційний стан дітей. Це як правило в літаку: спочатку дорослий одягує маску, опісля вже дитина. Тому що якщо зі мною щось станеться – я не зможу допомогти дитині.

Саме тому, нам освітянам вкрай важливо:

• Піклуватися про себе в часи невизначеності та стресогенності
• Використовувати техніки заземлення та саморегуляції
• Знаходити час для відпочинку
• Розставляти пріоритети та чіткі цілі
• Інвестувати у професійні та особистісні стосунки
• Віднаходити власні ресурси стійкості та життєвої енергії.

​

Справи, які я можу зробити коли мені потрібно заспокоїтись:

​

• Відчути свій улюблений аромат
• Стиснути щось
• Слухати музику
• Рахувати у зворотному порядку
• Натиснути і відпустити долоні разом
• Спостереження за природою
• Гра з домашніми улюбленцями
• Загорнутися у ковдру
• Порахувати удари серця

​

Важливе правило – ми співчуваємо , але не жаліємо. Діти переживають складний досвід – але точно впораються

Діти переживають складний досвід – але точно впораються

Як говорити з дітьми про новини війни

• Важливо допомогти дитині впоратись із емоціями, що виникли від почутого чи побаченого.
• Слід відповідати саме на поставлене запитання, дбаючи про те, щоб відповіді були простими і не перевантаженими зайвими деталями.
• Доцільно ділитися своїми думками, почуттями, цікавитися точкою зору дитини.
• Слід обговорити можливі варіанти дій, якщо дитина виявляє бажання бути корисним, допомагати.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!