РМ №26.

Доповідь у науковому стилі. Усний твір.

Епіграф уроку:

Які б не були цікаві й багатозначні думки, вони ображають усе-таки вимогливий слух, якщо подаються в не мистецькій формі.

Цицерон

► Ознайомтесь із текстом лекції та дайте відповіді на питання, запропоновані після лекції.

Доповідь — це документ, у якому викладаються певні питання, подаються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) читання та обговорення.

Наукова доповідь — це публічне повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання).

Структура тексту доповіді практично аналогічна плану статті й може складатися із вступу, основної й підсумкової частин.

Методика підготовки доповіді на науково-практичній конференції дещо інша, ніж статті. Існують два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її й готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті.

Другий, навпаки, передбачає спочатку повне написання доповіді, а потім у скороченому вигляді — для ознайомлення з нею аудиторії.

Специфіка усного виступу накладає суттєвий відбиток на зміст і форму доповіді. При написанні доповіді слід мати на увазі, що суттєва частина матеріалу опублікована в її тезах. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі комп'ютера, схемах, діаграмах, таблицях та ін.). У доповіді повинні бути коментарі до ілюстративного матеріалу, а не його повторення. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зробивши посилання на інші, вже опубліковані. Завдяки цьому на 20—40 % зменшиться обсяг доповіді. Доповідач має реагувати на попередні виступи з тими своєї доповіді. Доцільним є полемічний її характер: це зацікавлює слухачів.

При написанні доповіді слід зважати на те, що за 10 хвилин людина може прочитати матеріал, надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8—12 сторінок (до 30 хвилин).

Доповідь на 4—6 сторінок називається повідомленням.

Доповідь — це одна з багатьох форм оприлюднення резуль-татів наукової роботи, можливість за короткий термін «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу.

Доповідь — це 1) прилюдне повідомлення на певну тему,

2) рідко — усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

Доповідь — один із найпоширеніших жанрів (форм) усного висловлювання.

Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна частина, висновок.

Наукова доповідь — це

доповідь, у якій інформується про наукові спостереження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено узагальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховуються в наукових установах, на різних зібраннях учених конференціях, симпозіумах тощо.

Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення ряду публікацій, називається рефератом.

​

Політична доповідь торкається політичних питань, у ній з'ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

​

Звітна доповідь — це доповідь, яка виголошується під час звіту про роботу якогось органу

за певний період.

​

Ділова доповідь, на нашу думку, — це доповідь, офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

​

Учені зазначають, що доповідь може бути:

1) політичною; 2) діловою; 3) звітною; 4) науковою.

Кожен із цих видів доповідей вимагає певної підготовки і має свою специфіку написання.

Складання плану, тез і конспектів

1. Прочитайте текст, визначте його тему та основну думку.

2. Поділить текст на логіко-смислові частини.

3. Доберіть заголовок до кожної частини і отримайте план тексту.

4. Поставте до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що тут йде мова».

5. Знайдіть у тексті відповідь на поставлені запитання. Запишіть її стисло власними словами або словами автора і отримайте тези.

6. Доповніть тези конкретними матеріалами, фактами із тексту, цитатами і отримайте конспект.

7. Складаючи план, тези чи конспект, записуйте прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

8. Виділяйте у конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлюйте їх один від одного.

9. Після кожної закінченої частини робіть інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

10. Виділіть основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками тощо.

Рекомендації щодо публічного виступу із доповіддю

Для того, щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевненим у своїх силах, уміти завойовувати повагу слухачів своїм виступом.

1. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу.

2. Початок доповіді, як ми вже зазначалося, має вирішальне значення для створення у слухачів приємного враження.

3. Жести й міміка доповідача повинні бути невиму-шеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

4. Доповідач повинен постійно тренуватися виступа-ти, робити це частіше і набувати досвіду. Це дозволить почувати себе впевненіше, а мовлення ставатиме дедалі не вимушеним і природнішим.

Вимоги:

• Не вживайте надто довгих речень, бо їх набагато важче зрозуміти, ніж короткі. Чергуйте довгі речення з короткими.
• Не знеособлюйте речення, не зловживайте третьою особою однини і множини. Наприклад, «було проведено...», «були заплановані подальші заходи» тощо.
• Не бійтеся вживати форму першої особи множини. Тим самим ви наблизите виклад до рівня знань слухачів, зробите його доступнішим, пожвавите безособовий опис. За тим описом слухачі зможуть уявити діяльність певних осіб: «Ми провели...», «Ми запланували заходи».
• Не переобтяжуйте свою мову іншомовними словами, професійними термінами, абстрактними поняттями. Можливо, слухачі не мають достатнього рівня професійних знань і доповідь залишиться для них незрозумілою (причина — ви не зуміли донести до них інформацію зрозумілою для них мовою).

- Не зловживайте зайвими подробицями, які заступають головне в розповіді.

• Не можна надмірно стисло висловлювати важливі думки, бо вони промайнуть повз увагу слухачів.

Декілька не:

Дайте відповіді на запитання.

1. Що таке доповідь?
2. Які різновиди доповідей ви знаєте?
3. Якою може бути структура доповіді?
4. Що можна порадити доповідачам?
5. Чому доповідачі повинні користуватися методами переконання?
6. Що рекомендують не вживати доповідачеві? На що повинен звернути увагу доповідач перед виступом? Завдання 2. Продовжіть речення.

- Політична доповідь — це ....

- Діловою доповіддю називається ....

- Звітна доповідь — це ....

- У науковій доповіді інформують про ....

- У вступі доповіді потрібно ....

- Основна частина доповіді подає ....

- Висновки мають бути ....

Кожна Огієнкова заповідь глибока за змістом і відображає сутність української мови як виразника ментальності нашого народу, а саме:

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

3. Літературна мова – то головний двигун культури народу.

4. Уживання в літературі говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися нацією.

�

Десять мовних заповідей свідомого громадянина

Іван Огієнко – метрополит, науковець, мовознавець.

7. Головний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.

8. Стан літературної мови – ступінь розвитку народу.

9. Як про зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

10. Кожний свідомий громадянин має дбати, щоб навіть у найменшій оселі працював «Гурток плекання рідної мови».

�

Давайте берегти і розвивати рідну мову, цінувати її дари, не розпорошуючись на запозичення.

Ми могутні й міцні

в своїй мові.

Наше слово –

наша сила!

https://www.youtube.com/watch?v=V_X_jnQekJ4

Гімн українській мові